87. Особливості розслідування злочинів у сфері господарської діяльності.

До таких злочинів відносяться: злочини, вчинені шляхом кредитно-фінансових операцій, податкові злочини та ухилення від повернення виручки в іноземній валюті/

Планування розслідування посягань на валютні ресурси може викликати необхідність встановлення та перевірки фактів, пов’язаних із вчиненням інших злочинів. З цією метою до плану розслідування, залежно від обставин справи, включаються наступні питання, що підлягають з’ясуванню: умови роботи підприємства, установи або організації в зовнішньоекономічній діяльності; коло службових прав та обов’язків осіб, які беруть участь у цих операціях; сутність неправомірних дій (бездіяльності) вказаних осіб; місце, час та спосіб вчинення неправомірних дій; ухилення від виконання певних дій; тривалість злочину (багатоепізодний чи складається з одного епізоду); обов’язки та їх фактичне виконання певною службовою особою; чи спричинена шкода невірними діями (бездіяльністю) особи — учасника зовнішньоекономічної операції; причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) та шкідливими наслідками, що настали; розмір шкоди, спричиненої в результаті зовнішньоекономічної операції злочинними діями (бездіяльністю) її учасників; мета та мотиви злочину даного виду; відомості про особу обвинуваченого (підозрюваного); обставини, що сприяли вчиненню злочину.

Особливістю проведення огляду, обшуку та виїмки при розслідуванні даної категорії справ є те, що ці злочини здебільшого вчиняються «документальними» способами, в зв’язку з чим великого значення набуває відшукання, вилучення, огляд відповідних бухгалтерських та банківських документів, що відображують зовнішньоекономічні операції суб’єкта підприємництва.

Важливим джерелом свідчень про вчиненні злочинів шляхом кредитних операцій є працівники кредитно-фінансових установ (кредитної, операційної служб) і представники позичальника. При проведенні допитів слідчому дуже важливо володіти відповідними знаннями з бухгалтерського обліку, банківської справи та бути обізнаним у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Під час розслідування ухилень від сплати податків необхідно і встановити низку обставин, а саме:

1) факт ухилення від сплати податків;

2) відомості про суб’єкта підприємницької діяльності;

3) характер і зміст операцій, що виконуються;

4) місце, час, мета, спосіб злочинної діяльності;

5) звітний період, за який вчинено ухилення від сплати податків;

6) розмір прихованих доходів (прибутків) і несплачених податків;

7) діяння, що виконувались конкретними особами при здійсненні фінансово-господарських операцій і здійсненні ухилення від сплати податків;

8) ознаки інших злочинів, що є в діяннях вказаних осіб (халатність, посадовий підлог, шахрайство з фінансовими ресурсами та ін.);

9) обставини, що сприяли вчиненню злочину та інші обставини.

88. Криміналістична характеристика та особливості розслідування фальшивомонетництва.

Предмет замаху: Відповідно до КК України безпосереднім предметом замаху при фальшивомонетництві є: а) національна валюта України (у вигляді банкнот чи металевої монети), б) іноземна валюта, в) державні цінні папери, г) білети державної лотереї.

Спосіб вчинення: Умовно сучасні способи підробки грошових знаків можна класифікувати так: а) поліграфічний (високий, плоский, глибокий, трафаретний); б) копіювально-множильна техніка (чорно-білий, одноколірний, кольоровий); в) принтери ПЕОМ (кольоровий, капельно-струменевий (чорно-білий, кольоровий), лазерний (чорно-білий, кольоровий), матричний-розмальований); г) перероблені (монтаж (розшарування, розрізання), аплікація, малювання, поліграфія).

Особа злочинця: У результаті поділу злочинної діяльності, пов’язаної з виготовленням або збутом фальшивих грошових знаків або цінних паперів, доцільним є розрізняти дві категорії злочинців: а) виготовлювачі фальшивих грошей або цінних паперів; б) реалізатори, тобто ті, хто збуває зазначені платіжні засоби. Особа займається виготовленням фальшивих грошей повинна володіти спеціальними навичками, це часто бувають професійні художники, фотографи, яких залучають злочинні групи. Їх викривають набагато рідше ніж реалізаторів. Кількість осіб, які прийняли рішення займатися виготовленням фальшивих грошових знаків або цінних паперів залежать від цілей і задач, виконання яких вони мають на меті, а також від наявності матеріальних та інтелектуальних можливостей. Відносно цього та ступеня організованості можна поділити суб’єктів фальшивомонетництва на такі види: а) злочинна організація; б) організована злочинна група; в) фальшивомонетники-окремі групи.

Місце і час вчинення таких злочинів варіюється в залежності від способів приховання та вчинення злочину. Але статистика свідчить що виготовлення та збут фальшивих грошей відбувається, як правило, в осінньо-зимовий та зимово-весняний періоди з інтервалом в один день за місцем проживання самих злочинців, частіше у місті. Проте, це не слід відносити на всі випадки без виключення. Також якщо спостерігається масовий збут фальшивок то місця їх виготовлення переважно знаходяться поза географією їх збуту.

Якщо фальшиві грошові знаки або цінні папери не дуже якісно виготовлені, то під час збуту злочинцями, як правило, застосовуються шахрайські дії з використанням: а) місць, де знаходяться люди, або тих, хто має поганий зір, або тих, хто не знає чи не зовсім знає як розпізнавати фальшиві гроші; б) часу, коли злочинна угода укладається в умовах, коли нічого не можна роздивитися; в) обстановки, коли угода укладається в умовах, що відволікає увагу потерпілого по визначенню автентичності переданої купюри.

Підчас розслідування таких злочинів слід проводити слідчі дії дуже обережно щоб не привертати зайвої уваги та викрити усю злочинну групу.