7.Історія криміналістики та експертно-криміналістичних установ.

Окремі способи розслідування злочинів, експертизи і відкриття датуються ще XVII століттям, але народження криміналістики як самостійної науки відбулось в кінці XIX століття.

У розвитку вітчизняної криміналістики загальноприйнятим є її поділ на три етапи:

1 етап її становлення і накопичення емпіричного матеріалу (кінець ХІХ ст. 1930-і роки;

2 етап формування окремих криміналістичних теорій (кінець 1930-х років – кінець 1960-х років;

3 етап формування загальної теорії криміналістики і подальшого розвитку окремих її теорій (з кінця 1960-х до тепер і далі).

У 1923 р. Раднарком УРСР прийняв постанову про заснування в Харкові, Києві та Одесі обласних кабінетів науково-судової експертизи і затвердив положення про них. У складі кабінетів було передбачено створення чотирьох секцій: 1) хімічних і фізико-хімічних досліджень; 2) судово-фотографічних досліджень; 3) судово-медичних макро- і мікроскопічних досліджень; 4) ідентифікації особи.

У роки Великої Вітчизняної війни експертну діяльність проводили в основному науково-технічні відділи (НТВ) органів міліції. Київський, Харківський та Одеський науково-дослідні інститути судових експертиз відновили свою експертну і наукову діяльність у 1943-1944 рр.

На сьогодні, система експертно-криміналістичних установ України така:

1) В системі МінЮсту – 5 науково-достідних інститутів судової експертизи: Київський, Харківський, Львівський, Донецький, Кримський;

2) В системі МВС діє трирівнева структура експертних підрозділів:

- верхній рівень – Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України;

- другий – науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при головних управліннях та управліннях міста Києва, АР Крим, областей та залізниць;

- третій – відділення з експертно-криміналістичного забезпечення роботи підрозділів міліції, міст, районів у містах і районів.

3) В системі Міністерства охорони здоров’я діє медичне і психіатричне бюро судової експертизи;

4) В системі МінОборони – окремі підрозділи, що здійснюють дослідження зброї та вибухових пристроїв;

5) У крупних управліннях СБУ – експертні підрозділи з дослідження документів.

8. Поняття і структура криміналістичної техніки. Правові, організаційні, етичні і тактичні засади використання техніко-криміналістичних засобів.

Криміналістична техніка — це важливий розділ кри­міналістики, який виникнув у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику бороть­би зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою кримінального судочинства.

На даний час система криміналістичної техніки скла­дається з таких основних галузей:

1) судова фотографія;2) судова кінематографія і відеозапис;3) трасологія;4) судова балістика;

5) криміналістичне дослідження письма;6) техніко-криміналістичне дослідження документів;7) ідентифікація особи за зовнішніми ознаками;8) кримінальна реєстрація.

Застосування техніко-криміналістичних засобів і при­йомів у боротьбі зі злочинністю визнається правомірним, якщо воно прямо передбачено законом (або іншими норма­тивними актами), або рекомендовано законом, або не супе­речить закону за своєю сутністю.

Найбільш загальні пра­вові основи використання технічних засобів визначаються ст. 2 КПК, яка регламентує завдання кримінального судо­чинства. Також КПК визначає, що прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів( в тому числі й технічні) для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.

У кримінально-процесуальному законодавстві відсут­ня спеціальна норма, за якою б визначались правові осно­ви застосування криміналістичної техніки. КПК визначає окремі прийо­ми і засоби фіксації речових доказів, місця події та умови проведення інших слідчих дій. Він передбачає процедуру фіксування судового процесу технічними засо­бами. Ці норми надають можливість у необхідних випад­ках використовувати ті або інші технічні засоби,регламентує порядок призначен­ня експертизи і, зокрема, указує, що експертиза при­значається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або ін­ші спеціальні знання. Для того щоб використання науко­во-технічних засобів при розслідуванні злочинів сприяло підвищенню ефективності праці слідчого, необхідно широ­ко використовувати допомогу спеціалістів.