66. Поняття, сутність, мета, види та учасники слідчого експерименту. Умови та прийоми проведення слідчого експерименту.

Слідчий експеримент — це слідча дія, яка виконується з метою перевірки існуючих та одержання нових доказів шляхом цілеспрямованого впливу на окремі (такі, що перевіряються) об’єкти або їх копії під час проведення спеціальних дослідів. Таким чином, слідчий експеримент це пізнавальна дія, суть якої полягає у проведенні досліджень, пов’язаних з перевіркою або встановленням будь-якого факту, явища, речі.

Слідчий експеримент спрямований на розв’язання таких завдань:

- перевірити можливість сприймати будь-які явища в певних умовах;- встановити механізм або окремі елементи події злочину;- перевірити слідчі версії та реальне існування конкретних фактів, явищ.

В криміналістиці виділяють три види слідчого експерименту:

- слідчий експеримент, що дає можливість установити факт почуттєвого сприйняття будь-яких явищ, тобто спрямований на перевірку стану органів почуттів людини (обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка). Наприклад, перевірка можливості чути, бачити за певних умов;

- слідчий експеримент, що дає можливість визначити, чи може конкретна особа виконати певні дії. Наприклад, подолати конкретну перешкоду, проникнути крізь отвір;

- слідчий експеримент, що дозволяє встановити можливість існування певного факту або механізму його виникнення (наприклад, здійснення пострілу зі зброї без натиску на спусковий гачок). Учасниками слідчого експерименту можуть бути: слідчий, працівники органів дізнання, прокурор; обвинувачений, підозрюваний, свідок, потерпілий; поняті, спеціаліст; експерт, громадські помічники, виконавці дослідницьких дій та інші особи, участь яких у проведенні слідчого експерименту визнає за необхідне слідчий.

Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення експериментів, які:

1) принижують гідність людини;2) загрожують життю або здоров’ю учасників експерименту або інших осіб; 3) загрожують майну або можуть призвести до значних матеріальних збитків.

Експеримент може бути проведений і у відсутності особи, чиї показання перевіряються, причому в деяких випадках провадження його на тому ж місці, де відбувалася досліджувана подія, не є обов’язковим.

67. Поняття, завдання, значення і види використання спеціальних знань кримінальному судочинстві.

Спеціальні знання — це сукупність науково обґрунтованих відомостей окремого (спеціального) виду, якими володіють особи-спеціалісти у межах будь-якої професії у різних галузях науки, техніки, мистецтва та ремесла, і відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства використовують їх для успішного вирішення завдань кримінального судочинства.

Необхідність застосування у досудовому слідстві природничих, технічних та інших спеціальних знань пов’язана з тим, що розслідування злочину є складним багатогранним процесом пізнання об’єктивної дійсності.

Виділяють такі форми використання спеціальних знань : а) безпосереднє застосування спеціальних знань слідчим, прокурором, складом суду, тобто функціонерами процесуальної діяльності, на кого відповідно до закону покладений обов’язок по збиранню й оцінки судових доказів; б) використання спеціальних пізнань знаючих осіб без залучення їх до участі в слідчих діях (консультації, одержання різного роду довідок по спеціальних питаннях); в) використання результатів несудових (відомчих, адміністративних) розслідувань, а також результатів досліджень окремих об’єктів, які проводилися в процесі зазначених розслідувань або при інших умовах (наприклад, результати патологоанатомічного дослідження трупа); г) використання спеціальних пізнань знаючих осіб, залучених до виконання процесуальних функцій спеціаліста; д) використання спеціальних пізнань знаючих осіб, покликаних до виконання процесуальних функцій судового експерта; є) використання спеціальних пізнань перекладачів і особи, яка розуміє знаки німого або глухого; ж) призначення ревізії; з) проведення за завданням слідчого або суду технічних або інших обстежень.

Як підстави для відокремлення виду у системі спеціальних знань можна обрати такі критерії:

а) за нормативною регламентацією (спеціальні знання можуть застосовуватися в процесуальній (передбачена діючим кримінально-процесуальним законодавством) і не процесуальній формах (передбачена відомчими наказами й інструкціями).

б) за процесуальним статусом осіб, які володіють спеціальними знаннями, їх можна розділити на спеціальні знання, застосовувані : слідчим, експертом, спеціалістом, знаючим свідком.

в) за процесуальною формою реалізації спеціальні знання можуть застосовуватися у формах : судової експертизи, участі спеціаліста у провадженні в справі, участі свідків, які володіють спеціальними, наприклад економічними знаннями.

За своїм змістом, спеціальні економічні знання можуть, наприклад поділятися на бухгалтерські, фінансово-аналітичні, фінансово-кредитні, економічні, знання в області податків і оподатковування.

Розслідування злочинів провадять особи, які володіють професійними знаннями у галузях права і певними знаннями в інших галузях науки, техніки, мистецтва та ремесла.

Удосконалення наукових методів кримінально-процесуального пізнання саме і вимагало широкого застосування спеціальних знань іншими фахівцями, які залучалися до розслідування злочинів, почали спеціалізуватися на окремих видах діяльності, що слугувало виникненню відповідних груп спеціальних знань: судова медицина, криміналістика, судова бухгалтерія, судова психологія і т.ін.