60. Поняття, значення та види допиту. Підготовка до допиту. Прийоми встановлення психологічного контакту з допитуваним. Тактичні прийоми допиту.

Допит - це слідча дія, спрямована на отримання та перевірку інформації стосовно обставин, які мають значення для встановлення істини у справі. Суть допиту полягає в особистому спілкуванні слідчого (суду) з допитуваним для одержання відомостей, які є необхідними для встановлення обставин справи, що розслідується.

У залежності від підстав класифікації, виділяють такі види допиту:

- за суб’єктом проведення допиту (особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя);

- за процесуальним станом допитуваної особи (допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого);

- за віком допитуваного (допит неповнолітнього, малолітнього, особи похилого віку);

- за послідовністю проведення (допит первісний, додатковий, повторний);

- за місцем проведення (на місці події, у кабінеті слідчого, за місцем знаходження допитуваного);

- за складом учасників допиту (слідчий, допитуваний, захисник, педагог, законний представник, спеціаліст, експерт, перекладач);

- у залежності ви використання науково-технічних засобів (із використанням звуко- та відеозапису, без використання технічних засобів).

Класифікація допиту на види має практичне значення, так як в залежності від виду допиту слідчий використовує ті чи інші тактичні прийоми.

Підготовка до допиту може бути поділена на три основних рівня: пізнавальний, прогностичний та синтезуючий. Пізнавальний рівень полягає у вивченні матеріалів кримінальної справи, ознайомленні з оперативно-розшуковими даними, збиранні відомостей про особу допитуваного, вивченні спеціальних питань. Інформація, яка буде одержана на цьому рівні, дозволяє прогнозувати різні ситуації допиту, обирати найдоцільніші способи встановлення психологічного контакту. Підготовка до допиту завершується на синтезуючому рівні й охоплює складання плану допиту.

Загальні тактичні прийоми допиту:

- прогнозування та планування допиту (власне підготовка до допиту);

- встановлення психологічного контакту;

- викладення показань у формі вільної розповіді;

- постановка запитань;

- пред’явлення доказів;

- актуалізація забутого в пам’яті допитуваного;

- оголошення показань інших осіб;

- допит на місці події;

- роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину;

- переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.

61. Поняття, сутність і завдання очної ставки. Підготовка до очної ставки. Тактичні прийоми допиту на очній ставці.

Очна ставка — це слідча (судова) дія, яка передбачає одночасний допит раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких були дані істотно суперечливі показання. Очна ставка може бути проведена між двома допитаними раніше свідками, свідком і обвинуваченим або підозрюваним, між двома обвинуваченими чи підозрюваними. Очна ставка може бути проведена також у суді.

Метою проведення очної ставки є усунення суперечностей у показаннях допитаних осіб та встановлення істотного стану речей. Процесуальний порядок проведення очної ставки визначається КПК України, а тактика її проведення поряд із загальними прийомами допиту має деякі свої особливості.

У ході підготовки до проведення очної ставки слідчий визначає: які є істотні суперечності у показаннях раніше допитаних осіб; які суперечності необхідно усунути; між якими особами для цього необхідно провести очну ставку; в якій послідовності допитувати осіб на очній ставці; які необхідно поставити їм запитання; які тактичні прийоми буде доцільно застосувати. За загальним правилом першою необхідно допитувати ту особу, показання якої є правдивими або викликають довіру.

Слідчий повинен забезпечити психологічну готовність учасників до проведення очної ставки, якої особливо потребують потерпілі та свідки, які вперше залучаються до сфери кримінального процесу і можуть неадекватно зреагувати на спілкування з підозрюваним або обвинуваченим, внаслідок чого мета очної ставки не буде досягнута. У необхідних випадках, для уточнення та деталізації показань осіб, у яких є суперечності, слідчий може їх додатково допитати перед проведенням очної ставки.

Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, щодо яких виявлено істотні суперечності. Допит здійснюється за кожним суперечливим епізодом окремо, з дотриманням певної послідовності їх дослідження. З дозволу слідчого допитувані можуть ставити запитання один одному.

У ході проведення очної ставки слідчий повинен уважно спостерігати за поведінкою допитуваних з метою фіксації їх реакції на поставлені запитання, запобіганню можливій змові між ними або впливу одного з них на іншого. Якщо перебіг очної ставки вийшов з-під контролю слідчого, її необхідно негайно зупинити або перервати.

У випадку, коли у проведенні очної ставки беруть участь і інші особи (захисник, спеціаліст, педагог тощо), вони з дозволу слідчого можуть ставити запитання кожному з допитуваних.