56. Поняття і сутність освідування. Мета і правила освідування.

Цей різновид слідчого огляду провадиться з метою виявлення на тілі живої людини слідів злочину, особливих прикмет та інших ознак, які можуть свідчити про зв’язок цієї особи із розслідуваною подією.

Освідування має дві принципові відмінності від інших видів слідчого огляду.

По-перше для його проведення слідчий виносить спеціальну постанову. Ця постанова обов’язкова для виконання особою, щодо якої вона складена.

По-друге, якщо освідування проводиться щодо особи іншої зі слідчим статі й супроводжується оголенням освідуваного, слідчий не буде присутнім в огляді, він доручається іншому слідчому однієї з освідуваним статі або лікар, зі слів якого слідчий потім складає протокол. Понятими запрошуються також особи тієї ж статі, що й освідуваний.

Слідчий у протоколі вказує, що він складений зі слів лікаря, який проводив освідування, а поняті засвідчують підписами достовірність протоколу.

Отже у такому випадку взагалі відсутня основна ознака слідчого огляду – дослідження об’єкта особисто слідчим.

Освідуванню можуть бути піддані підозрювані, потерпілі, свідки.

Конкретними завданнями освідування є:

- чи є на тілі освідуваного особливі прикмети, які саме і де;

- чи є на тілі півні пошкодження, які й де;

- чи є на тілі або одязі освідуваної особи частинки тих чи інших речовин, які він міг винести з місця події або привести на нього;

- чи є на тілі або одязі ознаки, що свідчать про його професію;

- чи відповідають пошкодження на одязі освідуваного пошкодженням на його тілі тощо.

Освідування як різновид слідчого огляду треба відмежовувати від судово-медичного освідування як різновиду судово-медичної експертизи.

Слідче освідування не вимагає спеціальних знань.

Освідування слідчий проводить у певній послідовності: спочатку оглядаються ділянки тіла, не закриті одягом, потім одяг, а після цього решта ділянок тіла.

57. Загальні тактичні правила проведення затримання. Особливості затримання в різних у мовах місця і часу. Затримання озброєного злочинця і групи.

Орган дізнання, а також слідчий та прокурор мають право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Затримання є кримінально-процесуальною дією та здійснюється в передбаченому законом порядку.

Підготовка до затримання включає:

- вивчення особи затримуваного; вивчення місця затримання; визначення часу затримання; підбір учасників, розподіл обов’язків; складання плану затримання; оснащення учасників затримання, підготовка технічних засобів.

Порядок дій при затриманні такий:

- прибуття до місця затримання; проникнення у приміщення, блокування місця затримання; захват особи, його обеззброювання; обшук особи; доставка затриманого в ОВС; особистий обшук затриманого; складання протоколу затримання; повідомлення прокурору; повідомлення родичам; утримання затриманого в СІЗО.

Успіх при затриманні обумовлений конспіративністю підготовки до нього, чіткою організацією й раптовістю.

Учасники затримки потай, наближаючись до затримуваного, вступають у безпосередній контакт під видом перехожих, що звертаються з яким-небудь питанням, пропозицією, проханням і т.п. Потім слідує раптове й рішуче захоплення, обмежується свобода дій, блокуються спроби вчинити опір, бігти, позбутися від яких-небудь предметів або документів. Судячи з обставин, можуть знадобитися міри, що попереджають замах на самогубство. Забезпечується надійна ізоляція затриманого від навколишнє й негайне запровадження його в спецтранспорт.

Дії оперативної групи повинні бути так сплановані й здійснені, щоб не постраждали сторонні особи, щоб затримуваний не зміг захопити заручника.

При одночасній затримці декількох осіб, що перебувають у різних місцях, важлива чітка координація дій груп захоплення. Інформація про зроблену затримку або про зненацька виниклі перешкоди (відсутність затримуваного, втеча, узяття затримуваним заручника й ін.) невідкладно передається в чергову частину органа внутрішніх справ, що координує захоплення для того, щоб вчасно внести, корективи в дії інших груп.

Як правило, особа піддається особистому обшуку на місці затримання. Якщо ретельний обшук у даній ситуації неможливий, у кожному разі повинні бути вилучені зброя й інші засоби нападу, особисті документи й предмети, що перебувають в одязі затриманого.

В органі дізнання (ізоляторі тимчасового утримування) складається протокол затримання.

Як правило, перед розміщенням затриманого в камері він повинен бути допитаний. Його повідомляють про підстави затримання, роз’ясняють його права. Затриманий може бути підданий освідуванню, його одяг - огляду; про ці слідчі дії складаються окремі протоколи.