Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpora_Kriminalistika - копия.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
208.44 Кб
Скачать

38. Поняття та класифікація мікрооб’єктів. Прийоми і засоби виявлення, вилучення та дослідження мікрооб’єктів.

Мікрооб`єкти у кримінальному судочинстві – це слабовидимі або невидимі неозброєним оком матеріальні утворення, які перебувають у різних агрегатних станах і відображення механічної, фізичної, хімічної і біологічної дії з невеликими лінійними розмірами ознак, для виявлення і дослідження яких потрібно використовувати спеціальні технічні засоби і методи. Треба враховувати певну змінність цього поняття (мікрооб`єкти, мікросліди), наприклад, потожирова речовина в слідах пальців рук залежно від конкретних обставин може виступати як мікрослід, так і мікрооб`єкт.

Багатоликість мікрооб`єктів породжує методологічні труднощі щодо їх класифікації. Звідси, всі мікрооб`єкти належить класифікувати на: 1) мікрооб`єкти-частки і 2) ікрооб`єкти-сліди.

Перша група охоплює дві різновидності мікрооб`єктів: мікрочастки і мікроречовини. Мікрочастки – це матеріальні тіла малі за розміром, які мають певну просторово-геометричну форму одиничного тіла. Мікроречовини – це частки, які відділилися від рідини або газоподібного тіла, це мікрокількісні порції, об`єми, які не мають сталої зовнішньої форми.

Другу групу мікрооб`єктів складають мікросліди, в їх трасологічному розумінні, які утворились у процесі контактної взаємодії слідоутворюючого об`єкта з слідосприймаючим і обміну енергією між ними. Оскільки основу взаємодії складають відомі форми руху, то можна висловлювати думку про мікросліди механічного, фізичного, хімічного і біологічного походження.

Особливе місце серед мікрооб`єктів посідають газоподібні і рідкі частки (об`єми), які одночасно виконують роль частин і слідів, оскільки газоподібні, рідкі частки не мають сталої форми і їм притаманні фізичні ознаки відмінні від твердих тіл.Газоподібний агрегатний стан, у якому може перебувати будь-яке матеріальне тіло, утворює таке поняття, як “запахові сліди”.

Для виявлення мікрооб’єктів слід користуватися лупами із різною кратністю збільшення, джерелами спрямованого освітлення та іншими засобами.

Вилученню мікрооб’єктів передують їх протокольний опис і фіксація з допомогою додаткових способів (фотографування, замальовка, складання планів, схем тощо).

Дослідження мікрооб’єктів вимагає великої уваги й трудовитрат експертів, пред’являє особливо жорсткі вимоги до приладів і методик, що застосовуються для вирішення завдань як діагностичного, так і ідентифікаційного характеру.

39. Можливості і завдання використання засобів і методів акустики у практиці боротьби зі злочинністю. Наукові засади судово-акустичних досліджень.

Звук - це своєрідний слід, що залишає зміни в матеріальному середовищі. Звук виникає внаслідок коливань будь-якого фізичного тіла, наприклад, струни, голосових зв’язок, працюючого верстата.

Специфічні властивості звукових слідів створюють відповідні труднощі щодо їх фіксації як у технічному, так і так­тичному плані. Криміналістика знає два способи фіксації звуку: органолептичний та технічний.

У ході застосування органолептичного способу використовуються органи слуху людини. Звуковий слід, відображений органом слуху, становить суб’єктивний образ, який недоступний для стороннього спостерігача без вільного волевиявлення джерела.

Фіксація звукових слідів технічними засобами зводиться до звукозапису. Фонограма разом з протокольною формою провадження є важливим джерелом доказової інформації.

Судово-акустичне дослідження матеріалів звукозапису і відеофонограм є новим видом експертної діяльності, яку називають судово-акустичним дослідженням та відео-фонографічною експертизою. Об’єктами дослідження є звуко- і відеосліди людей, тварин, птахів, комах, предметів матеріального світу, неорганічної при­роди, верстатів, машин, засобів учинення злочинів, явищ при­роди, а також відеозвукозаписуючі, відео-звуко відтворюючі пристрої і засоби трансляції відеозвукових сигналів.

Методика акустичних досліджень з метою ототожнення дже­рел звукових слідів дещо вімінна від дослідження безпосередньо звукозаписуючих та звуковідтворюючих пристроїв. Тому методи­ку акустичного ідентифікаційного дослідження джерел звукових слідів було запропоновано зарахувати до фоноскопічної експер­тизи, а ідентифікаційні дослідження матеріалів звукозапису -вважати електроакустичною експертизою. Таким чином, акустич­не дослідження матеріалів звукозапису реалізується в рамках двох експертиз - фоноскопічної та електроскопічної. Ці дослід­ження належать до криміналістичних.

Об’єктами фоноскопічної експертизи є фонограми з запи­сом акустичної інформації (мови людини, голосів тварин, птахів, звуку явищ природи, транспортних засобів тощо).

Фоноскопічна експертиза дозволяє встановити: кількість джерел звуку, що записані на фонограмі;вид джерела звукових слідів - людина, тварина, маши­на, синтезатор, записані на фонограмі, які знайдені на місці події;ототожнити джерело звукових слідів, що записані на фо­нограмі (конкретної людини, машини, речі);стать людини, яка говорить.

Відповідальним моментом в підготовці матеріалів до фоноскопічної експертизи являється отримання експериментальних зразків.

Самостійним і найбільш складним ідентифікаційним завданням являється ототожнення конкретної особи за магнітним записом її усної мови.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]