1) Поверхове сполучення.

h₀ – будівельна висота.

Балки настилу вкладаються зверху на головні (або другорядні) балки.

Переваги: простота і зручність монтажу.

Недолік: сполучення вимагає найбільшої будівельної висоти;

2) Сполучення в одному рівні.

Верхні кромки головних балок і балок настилу розміщуються в одному рівні, а на них одночасно опирається настил.

Перевага – зменшується будівельна висота.

Недолік – ускладнюється конструкція опирання балок настилу;

3) Знижене сполучення.

Використовується в балкових клітках ускладненого типу.

Другорядні балки примикають до головних балок нижче рівня верхнього поясу. На них поверхово вкладаються балки настилу.

Переваги: сполучення дозволяє отримати найменшу будівельну висоту і одночасно найбільшу висоту головної балки при заданій будівельній висоті перекриття.

Недолік: найбільш складне сполучення в монтажному розумінні.

VI. Основні поняття про центрально стиснуті колони

6.1. Призначення та класифікація колон

Колони – це вертикально розташовані елементи, які служать опорами для інших конструкцій, працюють на стиск і передають навантаження від вищележачих конструкцій на фундаменти.

Колони складаються з трьох основних частин (рис. 6.1):

1) оголовок, на який опирається вищележача конструкція, що навантажує колону;

2) стержень – основний конструктивний елемент, який передає навантаження від оголовка до бази;

3) база, яка розподіляє зосереджений тиск від стержня колони на фундамент і закріплює колону відповідно до прийнятої розрахункової

схеми.

Центрально стиснуті колони використовуються для підтримання міжповерхових перекриттів і покриття будівель, в робочих площадках, шляхопроводах, естакадах і т.ін.

Рис. 6.1. Основні складові частини колони

Методика розрахунку колон залежить від того, в якому напруженому стані вони знаходяться, а тому залежно від схеми навантаження колони поділяють на два основні типи:

1) центрально стиснуті, на які навантаження прикладається по осі колони і викликає тільки осьовий стиск стержня колони;

2) позацентрово стиснуті (стиснуто-зігнуті), в яких крім осьової сили діє ще й згинаючий момент.

За конструкцією стержня колони поділяють на суцільні та наскрізні.

6.2. Визначення розрахункової схеми колони

Розрахункова схема колони визначається способом прикріплення її до фундаменту та способом прикріплення конструкцій, що передають навантаження на колону.

Рис. 6.2. Розрахункові схеми прикріплення колони до фундаменту

З'єднання колони з фундаментом може бути жорстким або шарнірним (рис. 7.2).

Якщо фундамент масивний, а база розвинута і має надійне анкерне закріплення, то з'єднання вважають жорстким. При розрахунку легких колон закріплення вважають шарнірним (в запас стійкості).

а) б)

Рис. 6.3. Можливі варіанти опирання балок на колону:

а – опирання зверху; б – опирання збоку

Якщо балки або інші конструкції опираються на колону зверху (рис. 6.3,а), то з'єднання вважають шарнірним. Якщо ж балки потужні, опираються на колону збоку і надійно з нею зв’язані (рис.6.3,б), то можна вважати колону в цій площині защемленою зверху.

Закріплення кінців колони впливає на розрахункову довжину:

l_ef =  · l .