16. Характерні ознаки в розвитку літератури живопису музики XVI— перша половина XVII ст

ЛІТЕРАТУРА І МОВОЗНАВСТВО:

-українські автори писали як українською так і російською,польською,німецькою мовами.

-Першу в Галичині граматику української мови підготував І Могильницький.

-Професор Львівського університету І.Лавринський уклав 6-томний україно-польсько-німецький словник.

-Початок і становлення української поезій та прози; І.Котляревський«Енеїда»,«Наталка-полтавка», «Москаль-чарівник».,Г.Квітки-Основ’яненко «Маруся»,»Конотопська відьма»,і т.д.

-Найвидатніші автори:-П.Гулак-Артемовський,Є.Гребінка,М.Гоголь,Т.Шевченко,П.Куліш. Класики української літератури І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко,

Т. Шевченко на основі східноукраїнських говорів створили досконалий і

високо художній тип нової літературної мови.

ЖИВОПИС:

-розиток портретного жанру В.Боровиковський,В.Тропінін,Т.Шевченко

-Пейзажний живопис І.Сорошенко,Т.Шевченко.

-Розвиток графіки Т.Шевченко,серія офортів «Живописна Україна».

МУЗИКА:

-розвиток музичного фольклору колядки,щедрівки,народні пісні й танці.Поширеними були народні ансамблі-троїсті музики скрипка,цимбали,бубон.

-кобзарське мистецтво;найвідоміший кобзар-Остап Вересай.

-зародження української симфонічної музикисимфонія М.Овсянико-Куликовського на основі українських пісень.

- С.Гулак-Артемовський написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм».

17. Початок і розвиток книгодрукування. Розвиток освіти на українських землях 14 — 17 століття

Видатною подією національно-культурного відродження стало розповсюдження друкарської справи, що значно прискорило культурний розвиток в Україні. Точна дата початку книгодрукування в Україні не відома. Першим друкованим твором вважається «Апостол», виданий 1574 р. у Львові. Іваном Федоровим. Найновіші дослідження свідчать, що перша українська друкарня ймовірно існувала у Львові ще за століття перед тим. Багатий львівський міщанин Степан Дропан 1460 р. подарував церкві Св. Онуфрія і монастиреві при ній свою власну друкарню, яку польський король Казимир IV підтвердив привілеєм 1469 р. 1574 р. у Львові у друкарні Федорова вийшов перший український друкований підручник «Буквар». Іван Федоров під час перебування в Острозі, куди його запросив князь Острозький, видав «Новий Завіт» 1580 р. і справжній шедевр з-поміж стародруків Острозьку Біблію 1581 p.. Це було перше повне друковане видання Біблії словянською мовою. З-поміж перших українських книжок були граматики підручники для вивчення мов 1591 р. та «Граматика словенська» 1596 p.. «Граматику словенську» видав у Вільні український учений Лаврентій Зизаній. Він був також автором «Лексиса» — першого українського друкованого словника, де церковнословянські слова перекладалися українською мовою. Чималий вплив на розвиток української науки й шкільництва мала «Граматика» Мілетія Смотрицького, що вийшла друком 1619 р. Протягом двох століть вона залишалася основним підручником граматики в школах України, Білорусії, Росії, Болгарії та Сербії.

Найбільш освіченим на Україні у той час було духовенство, в руках якого зосереджувались школи. Значна частина письменних людей була серед шляхти і- ремісників. Письменні люди, знавці іноземних мов працювали у князівських та єпископських канцеляріях, готували тексти грамот, вели дипломатичне листування.

Загарбання українських земель польськими та литовськими феодалами в другій половині XIV ст. завдало відчутних втрат українській культурі.

В умовах національно-релігійного гніту розвиток духовної культури українського народу здійснювався повільно. Школи, як правило, існували при монастирях, церквах або маєтках великих феодалів. Учні отримували в них елементарні знання з письма та арифметики. Більш повну освіту можна було здобути при великих монастирях, однак монастирська освіта була обмеженою, навчання велося латинською мовою. Крім православних шкіл у деяких містах Галичини і Закарпаття діяли школи при католицьких костьолах. Найстарішою серед них була школа Львівської латинської кафедри, у якій у середині XVI ст. навчання мало схоластичний характер.

У XV—першій половині XVI ст. багато вихідців з України здобували освіту в Краківському, Празькому та Болонському університетах. У списках студентів Краківського університету знайдено понад ЗО імен уродженців Дрогобича та 70 — із Самбора. У цьому університеті навчалися студенти з Києва, Львова, Глинян, Мостиськи та інших міст.

У другій половині XVI—першій половині XVII ст. на Україні продовжували діяти елементарні школи при церквах і монастирях, однак це вже не відповідало вимогам часу. Потреби суспільства вимагали освічених людей як для господарської, так і культурно-просвітницької діяльності. За розвязання цього завдання взялося не духовенство, а світські кола — окремі магнати, шляхта і особливе міщани, які стали обєднуватись у братства.

У цей час виникає новий тип школи — греко-словяно-латинська, в якій давньоруські культурно-освітні традиції поєднувалися з позитивними досягненнями західноєвропей-ської школи і науки того часу. Даний тип школи став ви-значальним у розвитку освіти на східно-словянських землях протягом тривалого часу.

Першою навчальною установою такого типу на Україні стала Острозька вища школа, заснована близько 1576 р. відомим діячем і меценатом української культури князем Костянтином Острозьким 1526—1608 рр.. Сучасники називали її «тримовним ліцеєм», бо навчали в ній трьох мов: грецької, церковно-словянської й латинської, а ще — «Греко-словянською Академією».

В Острозькій школі викладався курс «семи вільних мистецтв», який складався із предметів тривіума граматика, риторика, діалектика і квадривіума арифметика, геометрія, астрономія, музика.

В кінці XVI ст. Острозька школа стала поступово зане-падати. Причиною того було посилення національно-релі-гійного гніту після проголошення Брестської церковної унії та смерть її мецената Костянтина Острозького 1608 р..