12. Конституційні положення проекту Дністрянського «Устрій Галицької Держави»

С. Дністрянським було підготовлено проект «Устрій Галицької Держави. Перший проект тимчасових основних законів, виготовлений у віденському парламенті проф. С. Дністрянським 1918 р. для покликання у життя Галицької Держави». Містить два розділи: І. Основні закони (з підрозділами «Галицька Держава», «Самоозначення народів», «Свобода», «Рівність», «Народна влада»); II. Народний устрій (з підрозділами «А. Народна Рада», «Б. Старшина Народної Ради». «В. Народна Управа»). Цей акт мав визначити заг. засади новопосталої д-ви, її устрою. В проекті передбачалося широке коло конст. прав і свобод, першим з яких було названо «право плекати свою народність і мову». Декларувалися свобода віри, науки, думки, преси, свобода зібрань і організації товариств, безпечних для д-ви, свобода зміни місця проживання, право внесення прохань або скарг, а також поштова і телегр. таємниця. На чолі д-ви мала стояти Народна Рада, тобто обрана у жовтні 1918 Укр. Нац. Рада під трохи зміненою назвою. Передбачалося, що юна розширить свій склад за рахунок представників Угорської (Закарпатської) України та делегатів від нац. меншин Галицької Д-ви. Нар. Рада мала обрати провідника, двох його заступників та держ. секретаря, а також старшину (президію) з 9 осіб і викон. орган з урядовими функціями — Народну Управу. Громадам надавалася повна автономія у вирішенні місц. справ. Водночас скасовувалася «різниця між самостійним та відпорученим кругом ділання громади». Вибори громад, рад повинні були проводитися на основі загального, рівного, прямого і таємного голосування. У конст. проекті передбачалося видання окр. законів про відповідальність посад, осіб, про скасування обмежень у праві на полювання та риболовлю, про тимчасове збереження чинності австр. законів та ін. Ідея мирного конст. переходу Галичини, Пн. Буковини та Закарпаття від Австро-Угорщини до Галицької Д-ви, отримання «законної свободи» виявилася нездійсненною.

12. Конституція Радянської України 1978 як правовий документ

_{Конституцію УРСР прийнято 20 червня 1978 року позачерговою сесією Верховної Ради республіки. Текст конституції відповідав Конституції СРСР 1977 року, «яка відобразила новий стан розвитку Радянської держави - побудову в СРСР розвинутого соціалістичного суспільства і стала політико-правовою основою конституцій усіх соціалістичних республік».} Конституція УРСР 1978р. складається з преамбули і 10 розділів: основи суспільного ладу і політики; держава і особа; національно-державний і адміністративно-територіальний устрій УРСР; Ради народних депутатів УРСР; місцеві органи державної влади і управління УРСР та державний план економічного і соціального розвитку УРСР; державний бюджет УРСР; правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд; герб, прапор, гімн і столиця УРСР 1978р. майже повністю відповідав Конституції СРСР 1977р. _{За даною Конституцією Україна є загальнонародна держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх національностей. Вся влада в Україні належить народові. Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу України. Всі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних депутатів. Організація і діяльність держави будуються на засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожного державного органу і службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижче стоячих згідно з розподілом їх повноважень. Держава Україна, всі її органи діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Державні і громадські організації, службові особи зобов'язані додержувати Конституції і законів України.} Конституція встановлювала і гарантувала основні права та свободи громадян республіки, зокрема право на працю, на відпочинок, на охорону здоров'я, на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника, на житло, освіту, участь в управлінні державними і громадськими справами, в обговоренні і прийнятті законів та рішень загальнодержавного й місцевого значення, право сповідува­ти будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, висловлювати релігійні або атеїстичні погляди тощо. Про­голошувались державний захист сім'ї та недоторканність особи. Конституція законодавчо закріплювала правове становите найвищого законодавчого органу державної влади Української і РСР -- Верховної Ради УРСР, яка мала право вирішувати питання, віднесені Конституцією СРСР і Конституцією УРСР до відання Української РСР. Очолював Верховну Раду УРСР її голова, який обирався з народних депутатів. Кількісний склад Верхов­ної Ради УРСР встановлювався на рівні 650 депутатів.