2. Засадові принципи організації державної влади за конституційним проектом с. Дністрянського

На чолі д-ви мала стояти Народна Рада, тобто обрана у жовтні 1918 Укр. Нац. Рада під трохи зміненою назвою. Передбачалося, що юна розширить свій склад за рахунок представників Угорської (Закарпатської) України та делегатів від нац. меншин Галицької Д-ви. Нар. Рада мала обрати провідника, двох його заступників та держ. секретаря, а також старшину (президію) з 9 осіб і викон. орган з урядовими функціями — Народну Управу. Зазначалося, що провідник Ради є водночас провідником Галицької Д-ви. На Нар. Раду покладалося здійснення законод. влади, а її старшина розглядалась як орган для «верховних постанов та верховного нагляду». Нар. Управа як «начальний виконуючий орган держави» мала складатися з окр. управ: внутрішньої, «заграничної», військової, культурної, «оборотової», судової на чолі з начальниками, які призначалися Нар. Радою. Громадам надавалася повна автономія у вирішенні місц. справ. Водночас скасовувалася «різниця між самостійним та відпорученим кругом ділання громади». 

2. Зміст головних правових документів доби б. Хмельницького

“Договір між турецьким цісарем і Військом Запорозьким та народом Руським про торгівлю на Чорному морі” (т.зв. Чорноморська конвенція). У її першому пункті відзначалося, що “Цісар Й[ого] М[илість] Турецький дозволяє Козацькому війську та його державі плавати по Чорному морю до всіх своїх портів, міст і островів, по Білому (Середземному. – Т.Ч.) морю до всіх своїх держав, островів та інших портів і до портів чужоземних володарів і християнських держав, а також по всіх ріках та містах, з якими мають вести торгівлю, товари, що їх захочуть продавати, купувати і міняти за своєю волею зупинятись у портах, в’їжджати в них, коли захочуть, без жодної затримки, перешкоди і труднощів”¹³.

Результатом переговорів став укладений 18 серпня 1649 року Зборівський мирний договір. Ось на яких умовах уложено було так звану Зборівську угоду:  1. Король оставляє Запорожському війську усі його давні вольності, а за для того він повинен дати нові привілеї.  2. Козаки житимуть тільки в трьох воєводствах: Київському, Браславському і Чернигівському, 3. Чигирин з округою має бути при булаві Гетьмана, яко його столиця.  4. Усе, що діялося під час колотнечі, нехай забудеться на віки, нікому кари за те не повинно бути.  5. Король пробачає усім тим з шляхтичів, хто записався був у військо козацьке, і як що у кого з них одібрано за те його родові чи коронні маєтки, то на сеймі має бути їм повернено.  6. Там, де житимуть козаки, коронне військо не повинно стояти постоєм.  8. Митрополит Київський має право засідати у Сенаті. 9. На усіх урядах у воєводстві Київському, Браславському і Чернигівському, повинні бути тамошні пани грецької віри (православні).  10. Єзуїти не мають права пробувати у Київі і там, де є українські школи. 11. всім учасникам повстання проголошувалася амністія. 12. католицька і православна шляхта зрівнювалися у правах 13. польський король погодився на виплату щорічних упоминок Криму та у таємній статті дозволив татарам грабувати й брати ясир на українських землях. зміст березневих статей:

• Збір податків на користь царської скарбниці доручалося вести українським урядовцям.

• козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, усім полковникам і військовим та полковим осавулам надавалися у володіння млини;

• Установлювалася платня генеральному обозному у розмірі 400 злотих і генеральному хорунжому — 50 злотих;

• Заборонялися дипломатичні відносини гетьмана з турецьким султаном та польським королем;

• Підтверджувалося право київського митрополита й усього духовенства на маєтності, якими вони володіли;

• Московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Польщею навесні 1654 року;

• Передбачалося утримання російських військ на кордонах України з Річчю Посполитою;

• у випадку татарських нападів на Україну передбачалося організовувати проти них спільні походи як з боку України, так і Московської держави;

• Гетьманський уряд просив установити утримання для козацької залоги кількістю 400 осіб у фортеці Кодак та для запорожців, виконання цього прохання також було відкладене до окремого рішення.

Зміст гадяцького договору:

В основу примирення України та Польщі було покладено реалізований на Люблінському сеймі 1569 р. принцип федеративного устрою Речі Посполитої.

За умовами Україна, як незалежна держава, під назвою Велике Князівство Руське входила на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федерації. Територію Великого Князівства Руського складали київське, брацлавське і чернігівське воєводства. Вища законодавча влада належала національним зборам депутатів, які обиралися від усіх земель князівства. Виконавчу владу здійснював гетьман, який обирався довічно й затверджувався королем. Гетьман очолював збройні сили України. У Великому Князівстві Руському встановлювалися державні посади канцлера, маршалка, підскарбія і вищий судовий трибунал.Все діловодство мало вестися українською мовою. Українська армія мала складатися з 30 тис. козаків і 10 тис. найманого гетьманом війська^. Польським військам заборонялося перебувати на території князівства. Православні віруючі зрівнювались у правах з католиками. Греко-католицька церква зберігалася, але не могла поширюватись на нові території. Угода передбачала закріплення за Києво-Могилянським колегіумом академічного статусу і зрівняння його у правах з Краківським університетом.