2. Декларативний характер Конституції Радянської України 1937

Конституція Радянської України 1937р.

Повна перемога соціалізму вСРСР була юридично закріплена у новій Конституції. На початку червня 1936р. відбувся пленум ЦК ВКП(б), який схвалив проект нової Конституції, а Надзвичайний VІІІ Всесоюзний з'їзд Рад 5 грудня 1936р. затвердів і ввів її в дію.Конституція СРСР стала зразком і основою розробки Конституції УРСР 1937 року.У відповідності з Конституцією вищим органом державної влади УРСР є Верховна Рада, яка затверджує народногосподарський план республіки, керує галузями народного господарства, встановлює у відповідності з законодавством СРСР державні податі. У компетенції Верховної Ради є законодавство про працю, організація судових органів.Президія, що обирається Верховною Радою, є постійно діючим органом, який видає укази, тлумачить закони республіки, контролює роботу уряду, присвоює почесні звання республіки, здійснює право помилування осіб, проводить референдуми.Вищим виконавчим і розпорядчим органом УРСР є Рада Народних Комісарів, яка створюється Верховною Радою. Уряд спрямовує роботу народних комісаріатів та підпорядкованих йому установ, вживав заходів для виконання плану розвитку народного господарства і місцевого бюджету.Місцевими органами влади були обдасні, районні і сільські Ради депутатів трудящих.Конституція УРСР формально проголошувала широкі права і свободи.

2. Декларація прав трудящих у першій Радянській Конституції України

Влада трудящих мала здійснюватись Радами робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. її центральними органами вважались Всеукраїнський з'їзд таких рад, ВУЦВК та РНК, у компетенції яких перебували всі питання загальнодержавного значення, тобто затвердження, зміни і доповнення до Конституції, встановлення і зміна кордонів, зносини з іноземними державами, оголошення війни і укладання миру, встановлення основ організації збройних сил, загальне керівництво внутрішньою політикою, ци­вільне, кримінальне і процесуальне законодавство, встановлення основ соціалістичного будівництва у галузі народного господарства, завідування грошовою системою і організація фінансового госпо­дарства республіки. З'їзди мали скликатися не менш двох разів на рік. До Конституції як окремий розділ включалась Декларація прав і обов'язків трудящого і експлуатованого народу, тобто пристосо­ваний до УСРР текст Декларації прав трудящого і експлуатованого народу, затвердженої петроградським ВЦВК 3 січня 111 Всеросій­ським з'їздом Рад 18 січня 1918 р. Вона закріплювала принципи повновладдя трудящих, скасовувала приватну власність і експлуа­тацію людини людиною, запроваджувала робітничий контроль, націоналізацію промисловості, транспорту, банків, озброєння тру­дящих, трудову повинність, федеративний устрій Радянської держа­ви на принципах вільного самовизначення націй. Перший розділ — це дещо перероблений текст Декларації прав трудящого і експлуа­тованого народу, взятий з Конституції УСРР 1919 р. УСРР прого­лошувалась соціалістичною державою робітників і селян. Принци­пове значення мали статті 2 і 3, де УСРР заявляла про входження до СРСР і визначала за собою такі права: а) ухвалення власної Конституції, яка буде відповідати Конституції СРСР; б) терито­ріальне верховенство; в) створення власних органів державної влади і державного управління; г) прийняття до громадянства Україн­ської РСР на основі єдності радянського громадянства; д) обрання повноважних представників України до Ради національностей ЦВК Союзу РСР та делегатів на Всесоюзний з'їзд Рад; є) здійснення законодавства і управління у межах своїх повноважень; ж) право на законодавчу ініціативу у вищих органах СРСР. Конституція на найвищому рівні закріплювала принцип верховенства загально­союзних органів та загальносоюзного законодавства, що перетво­рювало проголошений суверенітет у політичний міф. Центральними органами влади в УСРР, як і за Конституцією 1919 p., залишались Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селян­ських та червоноармійських депутатів, ВУЦВК та РНК. Якщо за попередньою Конституцією з'їзди скликались двічі на рік, то тепер один раз на 2 роки. Сесії ВУЦВК мали скликатися тричі на рік. Щодо прав і свобод людини, то вони проголошувались, як і раніше, лише для трудящого люду. Конституція акцентувала на недопустимості пригнічення чи обмеження рівноправ'я націо­нальних меншин на території УСРР, можливість користуватися всім рідною мовою, створення національних адміністративно-територіальних одиниць.