44. Політико-правове значення Переяславської угоди

Становлення Української держави відбувалося в надзвичайно складних внутрішньо- і зовнішньополітичних умовах. Тому непростим і водночас кардинальним моментом у політиці Гетьмана України Богдана Хмельницького стала Переяславська рада 8 (18) січня 1654 року. Ця подія принципово вплинула на всю дальшу історію Українського народу і Європи в цілому.Безпосередніми наслідками Переяславської угоди для України стало утвердження Української Козацької держави як правової автономії і суб’єкта міжнародних відносин, її легітимація; відбувся розрив стосунків з польсько-литовською Річчю Посполитою. Створено передумови поглиблення процесів інституалізації державного устрою та системи влади в Україні. Незважаючи на свою суперечливість, зазначені процеси розвивалися до першої третини XVIII ст. у конструктивному руслі. Пізніше посилилися процеси колонізації Української Козацької держави, відбулася її повна ліквідація. Почався процес русифікації українського етносу, його денаціоналізації, трансформації Української православної церкви, втрати її автономності.Переяслівські події істотно вплинули на розвиток геополітичних процесів, розстановку сил на карті Європи. Істотно зміцнилися позиції Московської держави. Виникли передумови її перетворення на одну зі світових імперій, посилення російської експансії на Захід та Південь. Почався занепад Речі Посполитої. Водночас відбулося істотне послаблення політичної сили і ваги Оттоманської Порти та її васала - Кримського ханства, посилення впливу Священної Римської імперії. Започатковано політичний переустрій Балкан.Ставлення до Переяславської угоди 1654 року завжди було і залишається неоднозначним.

45.Політико-правовий аналіз І та IV Універсалів Центральної Ради

I Універсал

10 червня (23) 1917 — проголосив автономію України «однині самі будемо творити наше життя». Причини: відхилення ТУ вимог делегації УЦР на чолі з Винниченком про надання Україні автономії; ініціювання ІІ Військовим з’їздом проголошення автономії України без згоди ТУ.Положення:Проголошення автономії України в складі Росії;Джерелом влади в Україні є український народ;Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій. Наслідки: фактичне перетворення ЦР на законодавчий орган; створення першого українського уряду – Генерального Секретаріату (15(18) червня 1917р.)

IV Універсалів

9 січня (22) 1918 — проголосив УНР «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу». Причини: втрата надій на створення федеративної демократичної Росії; загроза захоплення більшовиками України; неспроможність УЦР самостійно дати їм відсіч; необхідність офіційно відмежовуватися від радянської Росії для ведення мирних переговорів з ін. державами. Положення:УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;Держава має встановити контроль над торгівлею та банками. Наслідки: створення самостійної Української держави; можливість розв’язувати нагальні соціально-економічні питання; самостійне ведення переговорів з іншими державами.

46.Політична реформа та її наслідки для України

Головна мета політичної реформи — посилити підзвітністьі відповідальністьвлади перед громадянами.

Конституція,ухвалена 1996 року, надавалаПрезидентові найбільшеповноважень і визначала найменшу відповідальністьпорівняно з іншими органами влади. Тому натхненникиреформи прагнули передусім змінитирозподіл повноважень міжурядом, парламентом і Президентом,щоб встановити демократичний зазмістом баланс влади.Найважливіше завдання політичноїреформи її ініціатори вбачали у збільшенніповноважень Верховної Ради таКабінету Міністрів через зменшення повноважень Президента. Реформаторам не вдалося здійснити свій початковий задум — внаслідок гострої політичної боротьби під час

обговорення реформи в парламенті. Президент залишився досить сильною політичною постаттю: громадяни обирають його на всенародних виборах, а Конституція наділяє досить великими повноваженнями і щодо уряду, і щодо Верховної Ради. Та модель влади, яку Україна отримала внаслідок реформи, схожа радше не на систему, сформовану в більшості європейських парламентських республік, а на досить специфічну напівпрезидентську модель. Серед усталених демократій у Західній та Центральній Європі приблизно така сама схема стосунків між урядом, Президентом і парламентом діє у Франції.