Вибір способів усунення дефектів

У цей час ремонтні підприємства мають у своєму розпорядженні досить велике число перевірених практикою способів відновлення деталей, що дозволяють повернути працездатність зношеним і ушкодженим деталям. До них відносяться способи:

• ремонтних розмірів,

• додаткових деталей,

• пластичної деформації,

• електролітичних і газотермічних покриттів,

• наплавлення й ін.

Однак не всі із зазначених способів відновлення деталей є рівноцінними.

При використанні способу ремонтних розмірів ускладнюється система постачання запасними частинами, технічною документацією, виникає необхідність більших запасів деталей різної номенклатури. Крім того, багаторазове використання даного способу приводить до зниження запасів міцності деталей, зменшенню їхньої зносостійкості, тому що при цьому поступово знімається зміцнений різними способами поверхневий шар металу.

При використанні способу додаткових деталей значно збільшуються витрати на відновлення виробу й це, у багатьох випадках, приводить до того, що зазначений метод виявляється економічно неефективним. Особливо нераціонально використати даний спосіб для відновлення деталей, що мають незначні зноси.

Простий і економічний спосіб відновлення деталей пластичною деформацією має обмежену область застосування й часто не може бути використаний для відновлення конкретних виробів у зв'язку зі специфічними особливостями їхньої конструкції.

Для того щоб з існуючих способів нанесення покриттів вибрати найбільш раціональний, необхідно правильно оцінити як самі покриття, так і застосування їх для відновлення конкретних деталей.

Уперше експериментальні й теоретичні дослідження вибору способу відновлення деталей були виконані В. А. Шадричевым. По запропонованій ним методиці - спосіб відновлення деталей повинен вибиратися в результаті послідовного використання трьох критеріїв:

• застосовності,

• довговічності, ,

• техніко-економічної ефективності.

Надалі ця методика була конкретизована, удосконалена, особливо стосовно до поняття першого й третього критеріїв, і наведена до виду, зручному для практичного застосування.

Відповідно до розглянутої методики, обираний спосіб відновлення (СВ) виражається як функція (f) трьох коефіцієнтів:

СВ = f(K_T , К_д , К_е) ,

де К_т — коефіцієнт застосування способу, що враховує його технологічні, конструктивні й експлуатаційної особливості деталі;

Кд — коефіцієнт довговічності, який забезпечується способом

відновлення, стосовно до даного виду відновлення деталей;

К_е — коефіцієнт техніко-економічної ефективності способу відновлення, що характеризує його продуктивність і економічність.

Загальна методика вибору раціонального способу відновлення складається із трьох етапів.

1. Розглядають різні способи відновлення й роблять вибір з них таких, які задовольняють необхідному значенню коефіцієнта Кт.

2. Із числа способів відновлення, що задовольняють К_т, проводять вибір тих, які забезпечують наступний міжремонтний ресурс відновлених деталей, тобто задовольняють значенню коефіцієнта довговічності Кд.

3. Якщо встановлено, що необхідному значенню Кд для даної деталі відповідають два або кілька способів відновлення, то вибирають із них ті, у яких найкраще значення К_е.

Коефіцієнт довговічності — Кд визначається як функція трьох аргументів:

Кд = f(K_з, К_в , К_зч),

де К_з, К_в , К_зч — коефіцієнти відповідно зносостійкості, витривалості й зчеплення нарощеного шару з основним металом .

Коефіцієнт довговічності дорівнює значенню того з коефіцієнтів у даній формулі, що має найбільшу величину.

Значення коефіцієнтів зносостійкості й витривалості визначаються на підставі стендових і експлуатаційних порівняльних випробувань нових і відновлених деталей.

Коефіцієнт зчеплення визначається за визначеним алгоритмом.

Технологічної документація на відновлення деталі

Технологічний процес відновлення деталей можна представити у вигляді маршрутного, маршрутно-операційного й операційного опису. Комплектність документів на одиничний (ОТП) і типовий (груповий) (ТТП, ГТП) технологічні процеси відновлення деталей повинна обов'язково відповідати даним табл. 29. Маршрутна карта (МК) є складовою й невід'ємною частиною комплекту.

Таблиця 29

Комплект документів на технологічний процес відновлення деталі

Умовне позначення документів	Вид документа (позначення форми)	Технологічний процес
		Одиничний			Типовий (груповий)
		Опис технологічного процесу
		Маршрутне	Маршрутно-операційне	Операційне	Маршрутне	Маршрутно-операційне	Операційне
ТЛ	Титульний лист (форма 2 або 3) ГОСТ 3.1105-84	-	-		-	-	-
ВТД	Відомість технологічних документів	-	-	-	-	-	-
Е	Карта ескізів (форма 7, 7а або8, 8а) ГОСТ 3.1105-84	-	-		+	+	+
М	Маршрутна карта (форма 2, 16) ГОСТ 3.1122-84	-	+	+	+	+	+
ТТП/У	Карта ТТП (ГТП) (форма1, 1а) ГОСТ 3.1121-84				-	-	-
ВТП /У	Відомість деталей до ТТП (ГТП) (форма 6, 6а) ГОСТ 3.1121-84				+	+	-
ТІ	Технологічна інструкція(форма 5, 5а) ГОСТ 3.1105-84	-	-	-	-	-
КК	Комплектуюча карта (форма 7, 7а) ГОСТ 3.1123-84	-	-	-	-	-	-
ВО	Відомість оснащення (фора 3, 3а) ГОСТ 3.1122-84	-	-	-	-	-	-
О	Операційна карта дугової та електрошлакової зварки (форма 1, 1а) ГОСТ 3.1406-74		-	-
О	Операційна карта механічної обробки (форма 1, 1а или 2, 2а) ГОСТ 3.1404-74
О	Операційна карта точкової контактної зварки (форма 7, 7а) ГОСТ 3.1406-74			-
О	Операційна карта стикової контактної зварки (форма 9, 9а) ГОСТ 3. 1406-74		-	-
О	Операційна карта наплавки (форма 9, 9а) ГОСТ 3.1113-79		-	-			-
О	Операційна карта слюсарних, слюсарно-зборочних і електромонтажних робіт (форма 1, 1а, 2, 2а) ГОСТ 3.1407-74		-	-		-
О	Операційна карта газопламеневої пайки та пайки паяльником (форма 3, 3а) ГОСТ 3.1417-74		-
О	Операційна карта ТП нанесення полімерних покриттів (форма 3, 3а) ГОСТ 3. 1414-73		-
О	Операційна карта технічного контролю (форма 2, 1а) ГОСТ 3.1502-74			-		-	-
О	Операційна карта випробувань (форма 2, 1а) ГОСТ 3.1118-82		-	-

«+» - документ обов’язковий, «-» - документ складається на розсуд розробника.

При маршрутному й маршрутно-операційному описі хронологічного процесу маршрутна карта (МК) є одним з основниx документів, на якому описується весь процес у технологічній послідовності виконання операцій.

При операційному описі технологічного процесу МК виконує роль зведеного документа, у якому вказується адресна інформація (номер цеху, ділянки, робочого місця, операції), найменування операції, перелік документів, застосовуваних при виконанні операції, технологічне устаткування й трудові витрати. Технологічні режими варто проставляти відповідно до розділів 4 ДЕРЖСТАНДАРТ 3.1121-84.

Карта ескізів (КЕ) - це графічний технологічний документ, що містить ескізи, схеми, таблиці, дефекти, технічні вимоги, необхідні для виконання процесу, операції або переходу, а також, що пояснюють методи, і засоби, що забезпечують безпечне виконання операцій. Необхідність розробки окремих КЕ в маршрутно-операційних і операційних процесах визначається розроблювачем, Карти ескізів розробляють на основі креслення й руководств по капітальному ремонту. На ескізі до процесу відновлення повинні бути зазначені номери й найменування дефектів, технічні вимоги, номери розмірів оброблюваних поверхонь. На правильно оформленому ескізі число зображень повинне бути мінімальним і разом з тим ескіз повинен читатися без утруднень. Елементи деталей, розміри, не пов'язані з поверхнею, оброблюваної на даній операції або в даному процесі, на ескізі не вказуються. Умовні позначки технологічних баз, опор, затискачів і настановних пристроїв повинні відповідати ДЕРЖСТАНДАРТ 3.1107-81.