Комплектування

Якщо при зборці нових автомобілів діє в переважній більшості принципів повної взаємозамінності деталей, то при ремонті його реалізувати вже значно складніше. Це викликано тим, що під час ремонту разом з новими деталями використовуються в припустимих межах зношені деталі, оброблені під ремонтний розмір. У такий спосіб розміри деталей тут різні. Для якісного ремонту треба деталі попередньо ретельно комплектувати, а іноді й підганяти. Основою для комплектування є технічні умови. Треба мати на увазі, щоб збереглися як посадка з'єднання, так і передбачений конструкцією допуск розмірного ланцюга.

Залежно від необхідної посадки з'єднання, конструкції й розмірів деталей - із припустимим зношуванням, номінального або ремонтного розміру - застосовуються різні методи комплектування.

1. За принципом повної взаємозамінності, без підбора й припасування деталей. Так комплектуються підшипники кочення із шейками й гніздами для них, шейки колінчатого вала із вкладишами, карданні зчленування й ін.

2. Без виміру деталей, на око. Так підбираються деталі шліцьових з'єднань із рухомою посадкою: первинний вал коробки передач і ведений диск зчеплення, з'єднання карданного вала та ін. Якість такого комплектування залежить від навичок і сумлінності комплектовщика. Потрібна й велика кількість деталей, щоб було із чого вибирати.

3. Виміром однієї, двох або декількох деталей. Так комплектуються втулки розподільчого вала з їхніми гніздами в блоці циліндрів і проміжний вал коробки передач із шестірнями.

4. Виміром зазорів між деталями із застосуванням при цьому калібрів, індикаторних годиників і пристосувань. Так комплектується шліцеве з'єднання.

5. Зважуванням. Комплектуючи поршні й шатуни двигуна, треба враховувати їхні припустимі відхилення по масі.

6. Метод групової взаємозамінності (селективний під­бор). Сутність методу полягає в тому, що деталі, виготовлені з більшими допусками (відхиленнями від номінального розміра), комплектуються в групи, у межах яких допуск уже значно менше. І потім деталі комплектуються вже тільки з однієї групи.

Перевага селективного підбора деталей полягає в тому, що деталі можуть виготовлятися порівняно неточно, значить і дешево, але після розбивки їх на групи можна скомплектувати деталі з точною посадкою, отже, з більшим ресурсом. Недоліком методу є різке підвищення номенклатури деталей. Наприклад, поршні комплектуються по трьох параметрах: зовнішній діаметр, діаметр отвору під палець і маса. Тому селективний підбор застосовують тільки при комлектувані відповідальних з'єднань.

Комплектування істотно впливає на надійність і довговічність ремонтуємого з'єднання.

Проектування технологічних процесів відновлення та ремонту

Вихідні данні технологічного процесу.

Для проектування технологічних процесів необхідна базова, керівна й довідкова інформація.

Базова інформація — це дані, які відбиті в конструкторській документації на виріб, і програма відновлення цього виробу.

Керівна інформація — це відомості, які знаходяться:

• у стандартах на технологічні процеси й метод керування ними, на устаткування й оснащення;

• у документації на перспективні технологічні процеси;

• у виробничих інструкціях.

• Довідкова інформація знаходиться:

• у діючих технологічних процесах;

• описах прогресивних методів і способах відновлення деталей;

• каталогах і довідниках прогресивного технологічного устаткування й оснащення;

— матеріалах на вибір технологічних нормативів (режимів обробки, припусків, норм витрати матеріалів і ін.)

Процес проектування здійснюється шляхом послідовного рішення етапів. Основні етапи розробки типових і групових технологічних процесів і завдання, які розв’язуються на кожному етапі, повинні відповідати зазначеним у табл. 28.