1. Поняття, предмет, метод і ф-ї ЗП – ЗП – це самостійна галузь п-ва, що являє собою сукупн. правов. н-м, які регул.. відносини по використ. і охор. землі, як прир. ресурсу, осн. засобу в-ва, місця жит.д-ті люд. з метою організац. Її раціонал. використ. і охор., поліпшення і відновлення родючості грунтів, охор. п-в і закон.. інтерес. суб. зем. правовідносин. Предмет – відносини, що виникають у зв’язку з розподілом, використанням та охор. зем. і регул. н-мами ЗП. За х-м реалізаціїм зем. п-в правовіднос. Поділ.: 1. мат. (визнач. правосуд. режим певних категорій зем, ЗД, статус ос.), 2. процес. – (розкривають механізм, порядок реалізації мат. п-в власн., відщкодув. збитків). Метод – правові засоби, прийоми, способи пливу на сусп.. відносини. Галузеві методи маюьб відображати особливості і зміст галузев. Законод., реалізов. завдання земел. законод. Залежно від змісту прав. регулюв. зем. відносин воно здійсн. на осн. імперативного впливу шляхом встановлення обов’язкових приписів і заборон, або на осн. диспозитивного впливу шляхом встановлення меж поведінки. Імператив.. метод застосов. в сфері охор. зем., розподілу і перерозподілу зем., ведення держ. зем. кадастру, здійснення контролю, в ін.. випадках реалізації ф-й здійснен. держ. упр., а також у випадках порушення зем. щаконод. Змішаний метод – передача в оренду ЗД з зем. держ. і комун. всасн. Ф-ї – осн. напрямки впливу на сусп.. відносини (регулят., охоронна, терит. планування і зонування, контрольна, нормат- п-ва).

2. Принципи ЗП – зем. законод. х-ться наявністю спец. принципів, які закріпені в ЗК. Принципи – це основоположна норма, або норма найбільш заг., основоположного х-ру.  Земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територ. базису, прир. ресурсу і осн. засобу в-ва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юр. ос., територ. громад та держ; в) невтручання держ. в здійснення громад., юр. ос. та територіал. громадами своїх прав щодо володіння, користув. і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використ. та охор. земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

3. Система ЗП – вкл.. в себе правов. н-ми( матер., процес), що об’єднуються в інститути. Прав. інститути в свою чергу групуються на заг. і особлив. част. Заг. част. вкл.. такі інститути: п-ва власн., п-ва землекористування, п-ва забезпечення зем. реформи, прав. регул. плати за землю, правов. забезпеч. упр. в галузі використання, відтворення та охор. зем., прав. охор. зем., юр. відповід. Особлив. част. – вкл.. прав. інститути, що закріпл. Правов. режим окремих категорій зем.( землі с/г призначення;б) землі житлової та громадської забудови;в) землі природно-заповідного та ін. природоох. призначення;г) землі оздоровчого призначення;). С-ма ЗП як галузі п-ва, не співпадає із с-мою науки і навч. дисципліни, оскільки у них ще виділ. спец. частину.

4. Співвідношення ЗП з ін.. галузями п-ва – ЗП як складова част. сист. п-ва тісно пов’язана з ін.. галузями п-ва. 1. ЗП і Крнституц. п-во – норми конс. п-ва закріплюють підвалини сусп.. та держ. устрою, встанов. найважливіші засади ЗП. Ст.. 13 КУ – земля та ін.. прир. ресурси є об. п-ва власн. Укр. Народу – основа для ЗП. 2. ЗП і АП - виявляється у визначенні повноважень ОМС в регул. зем. відносин, структура і повноваж. ВР, ВР АРК, обл.. і район.рад та ОВВ щодо упр. землями. + застос. імперат. методів у регул. певних відносин. 3. ЗП і ЦП – виявляється в тісному переплетенні землі і майнов. відносин, зумовлюють зв'язок п-ва на ЗД з п-м на насадження, буд., посіви, що перебув. На ЗД; у сервітутних п-вах; у суд. захисті зем. п-в. 4. ЗП і ЕП – зумовлюється станом землі як об. НПС, який ф-онує у скл. екосистеми і перебуває в еколог. взаємовідносинах з усім довкіллям.

5. Зем. законодавство – заг. х-ка – це скупність НПА, які регул. сусп.. відносини, пов’язані з використ. і охор. землі. Зем. законод. скл.: 1. КУ - 13 КУ – земля та ін.. прир. ресурси є об. п-ва власн. Укр. народу. Гарантує п-во кожного на користав. зем. ресурс. , п-во приват. власн. 2. ЗК - 25. 10. 2001р., вступив в дію 1.01. 2002. – містить 10 розділ., 212 ст. 3. ЗУ – «Про оренду землі», «Про плату за землю», «Про охор. земель», «Про порядок виділення в натурі ЗД власникам зем. часток (паїв)», «Про землеустрій», 4. Укази ПУ «Про порядок паювання зем. переданих в колективну власн. с/г п-ствам і організац.», «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору», Про визначення хожу проведення зем. реформи в Укр. 5.Наказ Держкомзему – Тимчасовий прядок ведення держ. реєстру земель. 6. Постанова Пленуму ВСУ – «Про поряжок застосування судом зем. законод. при розгляді цив. справ.», «Про експерт. грошову оцінку з/д». Завданням зем. законодавства є регулюв. земел. відносин з метою забезпеч. права на землю громадян, юр.ос., територ. громад та держ., раціонального викорис. та охор. земель.  

6. Джерела ЗП – це зовнішня форма закріплення норм п-ва, що регул. зем. відносини. Скл.: 1. КУ - 13 КУ – земля та ін.. прир. ресурси є об. п-ва власн. Укр. народу. Гарантує п-во кожного на користав. зем. ресурс. , п-во приват. власн. 2. ЗК - 25. 10. 2001р., вступив в дію 1.01. 2002. – містить 10 розділ., 212 ст. 3. ЗУ – «Про оренду землі», «Про плату за землю», «Про охор. земель», «Про порядок виділення в натурі ЗД власникам зем. часток (паїв)», «Про землеустрій», 4. Укази ПУ «Про порядок паювання зем. переданих в колективну власн. с/г п-ствам і організац.», «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору», Про визначення хожу проведення зем. реформи в Укр. 5.Наказ Держкомзему – Тимчасовий прядок ведення держ. реєстру земель. 6. Постанова Пленуму ВСУ – «

7. ЗКУ: заг. х-ка - ЗК - 25. 10. 2001р., вступив в дію 1.01. 2002. – містить 10 розділ.(загал. част, землі Укр., п-ва на землю, набут. і реаліз. п-ва на зем., гарантії прав на землю, охорона зем., управл. в галузі використ. і охорони зем., відповід. за порушен. земел. з-ва, прикінч. положен., перехідні положення)., 212 ст. Розділ 1 – Заг. частина – вперше закріплює принцип зем законодавства. Визначяє повноваження ОДВ, ОМС. Розділ 2 – визначає складмі категорії земель. Передбачає нову категорію земель – житлов. І громад. забудови. Не містить зем. насел. пункту. Розділ 3 – закріплює п-во постійного коритування та оренду ЗД, п-во зем. сервітуту, добросусідства і обмеження п-ва на ЗД. Розділ 4-10 – набуття і реалізація п-ва на землю, гарантії зем. п-в і охор. земель, здійснення упр. ф-й.

8. Земельна реформа – Відпов. до Пост. ВРУ від 18.12.90 р. «Про зем. реформу» – зем. реформа – є складов. частиною еколог. реформи, яка здійсн. в Укр. У зв’язку з переходом ек. до ринкових відносин і спрямована на перерозподіл земель одночасно з передачею їх у приватну, колектив. власн., надання у користування фіз.. і юр. ос. з метою ств. Умов для рівноправного розвитку різних форм господарюв., раціонального використання і охор. зем. Передумови: 1. Соц.-економіч.(монополіз. д-вою п-ва власності на землю, відсут. плати за землю, відсут. у працівників мотивації до інтенсив. праці)2. Соц.-екологіч.(деградація грунтів, ерозія, радіо актив. забруднення) 3. Еколого-економіч. ( нераціонал. розміщен. галузей г-ва, екстенсив. ведення с/г) 4. Держ. п-ві( законод. закріплен. п-ва виключ. держ. в-ті, неефектив. держ. контроль за раціонал. використ. зем., п-во громад. і організ. лише користув. з/д). Предметом зем. реформи є: 1. зміна і ств. нових форм п-ва власн. на землю; 2. проведення перерозподілу земель; 3. ств. дієвих організаційно-правових форм госп. на землі. 4. паювання земель. Етапи: 1. груд. 1990-1992 – прийнят. Пост. ВР про зем. реформу. ЗК УРСР – визнач. мета зем. реформи, ств. рівноправ’я для всіх форм власності. Єдина форма власн. на землю, успадкув., довічне землеволодіння, інвентариз. земель. 2. 1992-1994 – прийн. ЗК 13.03.1992 р. , ЗУ «Про форми власн. на землю» - 3 форми(держ., колектив. і приват.)., ЗУ «Про плату за зем.». Визнач. процедура безоплатної передачі земель громад. забуд. Для буд. і обслуговув. Житлов. Буд, для веден.підсобного госп., передача земель у колектив. власність 3. 1994-груд. 1999 р.- Указ Пу «Про невідкладні заходи щодо усеорення зем. реформи ченів с/г в-ва», ЗУ «Про оренду землі» - проголош. держ., комун. і приват. форми власн., декрет КМУ Про приватиз. з/д. 4. груд. 1999 – 2001 р. – Укази «Про основ. напрямки земел. реформи в Укр. 2001- 2005 р.», «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформи аграрного сектора ек.»- реформув. КСП на засадах приват. власн. на землю, встанов. розміру зем. плати. Гарантув. Виділення ЗД у власника зем. часток (паїв). Встан. розмір оренд. Плати. 5. жовт. 2001 – по даний час – новий ЗК. ЗУ «Про порядок виділення в натурі ЗД власн. зем. часток (паїв)»., «Про оцінку землі», закріп. нові форми власності, мараторій на продаж с/г призначен., сервіт. ПВ.

9. Поняття, структура, види зем. правовідносин - Зем. правовідносини являють собою сусп.. відносини, що виникають у сфері взаємодії сусп.. з НПС врегульовані нормами ЗП. Структура зем. правовідносин вкл.. такі елементи: 1. Суб. зем. правовідносин є особи, наділені чинним законодавством правами та обов'язками, достатніми для участі в зем. правовідносинах. Відповідно до КУ та ЗК суб. зем. правовідн. можуть бути: фіз. ос. (громад, іноземні громад. та ос. без громад.), юр. ос, територ. громади (реалізують свої правомочності безпосередньо або через ОМС), держ. 2. Об. зем. правовідносин є землі в межах терит. Укр., індивідуально-визначені ЗД, земельні частки (паї) та права на них. 3. Під змістом земел. правовідносин розуміють права та обов'язки їх учасників щодо використ. і охор. земель. За х-м реалізаціїмзем. п-в правовіднос. Поділ.: 1. мат. (визнач. правосуд. режим певних категорій зем, ЗД, статус ос.), 2. процес. – (розкривають механізм, порядок реалізації мат. п-в власн., відщкодув. збитків). Залежно від змісту п-в і обов’язків чи інститутів ЗП правовіднос. поділ. на: віднос. щодо здійснен. зем. реформи; віднос. щодо реалізації п-ва власн. на землю; віднос. щодо реалізації п-ва землекористування; управл. зем. віднос.; віднос. в сфері відшкодув. Збитків; щодо розгляду зем. спорів.; щодо юр. відповід.

10. Суб. зем. правовідносин - Суб. зем. правовідносин є особи, наділені чинним законодавством правами та обов'язками, достатніми для участі в зем. правовідносинах. Відповідно до КУ та ЗК суб. зем. правовідн. можуть бути: фіз. ос. (громад, іноземні громад. та ос. без громад.), юр. ос, територ. громади (реалізують свої правомочності безпосередньо або через ОМС), держ. Суб. зем. правовідносин мають правов. статус, що складається з певних правомочностей, на які впливають вид суб'єкта, його поведінка. Так, згідно зі ст. 130 ЗК покупцями ЗД с/г призначення для ведення товарного с/г в -ва можуть бути: громад. Укр., які мають с/г освіту або досвід роботи у с/г чи займаються веденням товарного с/г в-ва; юр. ос. Укр, установчими док. яких передбачено ведення с/г в-ва.   За змістом прав та обов'язків усі суб. зем. правовідносин поділ. на 4 категорії: ОДВ і ОМС, що мають право на регулюв. використ. земель; власники землі і землекористувачі — носії прав та обов'язків з раціонального використ. і охор. земель; громадські еколог. об'єднан, наділені правом громадського контролю за використанням земель; о-ни судово-прокурор. нагляду, що здійсн. нагляд за законністю у сфері зем. правовіднос.

11. Підстави виникнення, зміни та припинення зем. правовідносин - Підставами є юр. факти — юр. значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі (приватизація), правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин можна віднести: дог. та ін.. угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти ОДВ та ОМС, які передбачені законом як підстави виникнення зем. прав та обов'язків; суд. рішення, які встановлюють зем. права та обов'язки; набуття зем. прав та обов'язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; ін.. дії фіз.. та юр. ос.; події, з якими закон або ін.. правовий акт пов'язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин. Особливістю земел. правовідносин є те, що для виникнення багатьох з них необхідна сукупність юр. фактів — юр. склад.      Земельне законодавство окремо закріплює перелік правоприпиняючих юридичних обставин, до них належать: добровільна відмова власника або користувача від права на ЗД; смерть власника ЗД за відсутності спадкоємця або припинення д-ті юр. ос. за відсутності правонаступника; відчуження ЗД за рішенням власника; звернення стягнення на ЗД на вимогу кредитора; відчуження ЗД з мотивів сусп. необхідності та для сусп. потреб; конфіскація за рішенням суду, невідчуження ЗД іноземними ос. та ос. без громад.

12. Суб. п-ва власності на землю - Відповідно до закріплених КУ форм зем. власності суб. права власності на землю є держ, територ. громади сіл, селищ і міст, юр. ос. та громадяни. Крім того, суб. права власності на землю в Укр. можуть бути іноземні держ. та міжнародні організації. Правовий статус кожного виду суб'єктів права власності на землю має певні особливості. Суб. права держ. власності на землю виступає держ. Здійснення правомочностей власника земель, які перебувають у держ. власності, покладено на ОВВ. Право держ. власності на землю набувається і реалізується держ. в особі КМУ, Ради міністрів АРК, обл., К. та С. міських, район. держ. адмін. Суб. права коммун. власності ( ЗУ Про розмежуван. земель держ. і комунал. в-ті, розмежуван. земель провод. на підставі їх інвентариз. в межах насел. пунктів, за рахунок місц. бюджетів і виготовлен. держ. актів про п-во комун. в-ті на зем, до цих зем. віднос. всі землі в межах насел. пунктів, крім зем. держ. і приват. в-ті та зем. за межами насел. пунктів, під об. комун. в-ті)на землю є територ. громади сіл, селищ та міст. Місцеве самовряд. здійсн. терит. громадою як безпосередньо (наприклад, шляхом прийняття рішення на сході жителів села), так і через ОМС: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети. Вони розпоряджаються землею шляхом відчуження на підставі цивільно-правових угод, передачі в постійне користування та оренду. Суб. права приватної власності на землю є громад. та недерж. юр. ос.

13. Виникнення та припинення права власності на землю – Існування різних організаційно- правових форм придбання ЗД, відповідне набуття п-ва на ЗД є невідємною складовою реформув. зем. правовідносин. Підстави та порядок виникнення права власності на землю обумовлені формою власності на землю. Громадяни України набувають права власності на ЗД на підставі:а) придбання за договором куп.-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;б) безоплатної передачі із земель держ. і коммун. власності;в) приватизації ЗД, що були раніше надані їм у користув;г) прийняття спадщини;  ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм зем. частки (паю). 2. Іноземні громад. та ос. без громад. можуть набувати права власності на ЗД нес/г призначення в межах насел. пунктів, а також на ЗД нес/г признач. за межами населених пунктів, на яких розташовані об. нерухомого майна, що належать їм на праві приват. власності.3. Іноземні громад. та ос. без громадянства можуть набувати права власності на ЗД у разі: а) придбання за дог. купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цив.-правовими угодами; б) викупу ЗД на яких розташовані об'єкти нерух. майна, що належать їм на праві власності;в) прийняття спадщини. Юр. ос. можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької д-ті у разі: а) придбання за дог. купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, ін. цив.-правовими угодами;     б) внесення ЗД засновниками до статутного капіталу;в) прийняття спадщини.  Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:а) передачі їм земель держ. власності;б) примусового відчуження зд у власників з мотивів сусп. необхідності та для сусп. потреб; в) прийняття спадщини;г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; г-1) штучного ств. зд на території населеного пункту..Держава набуває права власності на землю у разі:а) відчуження ЗД у власників з мотивів сусп. необхідності та для сусп. потреб;б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; в) прийняття спадщини;г) передачі у власність державі ЗД комунальної власності територ. громадами; ґ) конфіскації ЗД;д) штучного ств.ЗД за межами населених пунктів. .      Земельне законодавство окремо закріплює перелік правоприпиняючих юридичних обставин, до них належать: добровільна відмова власника або користувача від права на ЗД; смерть власника ЗД за відсутності спадкоємця або припинення д-ті юр. ос. за відсутності правонаступника; відчуження ЗД за рішенням власника; звернення стягнення на ЗД на вимогу кредитора; відчуження ЗД з мотивів сусп. необхідності та для сусп. потреб; конфіскація за рішенням суду, невідчуження ЗД іноземними ос. та ос. без громад.

14. Поняття і зміст п-ва власності на землю - Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися ЗД. В теорії ЗП розглядають п-во власності в суб. і об. значеннях. В суб. – це сукупність повноважень щодо володіти, користуватися і розпоряджатися ЗД. В об. – сист. н-м, що регулюють володіти, користуватися і розпоряджатися ЗД.. Об. п-ва власн., як п-ло, є ЗД (це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами). П-во в-ті на з/д виник. з моменту держ. реєстрації (документами виступ- держ. акт, цив.-прав. угода, свідоцтв. про спадщину)Володіння – юр. гарнтована стабільність п-ва власності на землю. П-во користування – юр. гарантована можливість фіз.. і юр. ос. самостійно господар. На землі, використовувати її для задоволення власних потреб. Обсяг п-ва користув. може бути обмеж. з-вом, за користувач. зем. сплач. зем. податок чи оренд. плата. Користув. ЗД здійснюється в межах її цільового призначення, що відображу. в правопосвідчувальних док. з врахуванням відповідної категорії земель. П-во розпорядження- юр.-ззабезпечена можливість о-в держ. влади і ОМс визнач. правов. режим, цільове призначення, розподіл і перерозподіл земель, передан. і вилучен. земель.

15. Право власності на землю юр. ос. – Юр. ос. (засновані громад. Укр. або юр. ос. Укр.) можуть набувати у власність ЗД для здійснення підприємницької д-ті у разі:а) придбання за дог. купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, ін.. цивільно-правовими угодами; б) внесення ЗД її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення ін. підстав, передбач. законом. Іноземні юр. ос. можуть набувати право власності на ЗД нес/г призначення: а) у межах насел. пунктів у разі придбання об. нерух. майна та для спорудження об, пов'язаних із здійсн. підприємницької д-ті в Укр; б) за межами насел. пунктів у разі придбання об. нерухомого майна. Землі с/г призначення, отримані в спадщину іноземними юр. ос., підлягають відчуженню протягом 1 р.

16. Спільна сумісна власність на землю – ЗД може знаходитись у спільній власності без визначення часток учасників спільної влас­ності (спільна сумісна власність). В даному випадку, під правом спільної власності на ЗД слід розуміти право власності 2 або декількох ос. на одну і ту ж саму ЗД. У спільній сумісній власності частка кожного спів­власника не визначена. Ця форма спільної власності х-рна, як правило, для сімейн. і сімейно-трудових утв., тому що майнові права співвласників ЗД обумовлені особисто-правовими зв'язками між ними. .У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки:а)подружжя;б)членів фермерського господар., в)співвласників жилого будинку. Співвласниками спільної сумісної власнос­ті можуть бути тільки фіз. ос., тому ця правова форма притаманна лише праву приватної власності. Володіння, користування та розпорядження зе­мельною ділянкою спільної сумісної власності здій­снюються за договором або законом. Співвласники Зд, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ ЗД, яка е у спільній сумі­сній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визна­чення розміру земел. часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

17. Спільна часткова власність на землю - ЗД може знаходитись у спільній власності з визначення часток учасників спільної влас­ності. Спільна часткова власність х-ся тим, що кожному співвласнику належить вже визначена част­ка в праві власності на спільну ЗД. Ця частка не відокремлюється в натурі, на місцевості. Вона може бути виражена у вигляді % або дробу пра­ва спільної власності. Частки у спільної зд можуть бути нерівними, а можуть бути і рівними. Але, незалежно від розміру частки, кожен співвласник користується рівним обсягом прав до спільної зд. Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. Володіння, користування та розпорядження ЗД, що перебуває у спільній частко­вій власності, здійсн. за згодою всіх співвлас­ників згідно з дог., а у разі недосягнення зго­ди — у суд. порядку. Дог. про спільну часткову власність на Зд укладається в письм. формі і по-свідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності на ЗД має право на отримання в його володін­ня, користування частини спільної ЗД, що відповідає розміру належної йому частки. Учасник спільної часткової власності відповід­но до розміру своєї частки має право на доходи від використ. спільної ЗД, відповідає перед 3-ми ос. за зобов'язаннями, пов'язани­ми із спільною ХД, і повинен бра­ти участь у сплаті податків, зборів і платежів, а та­кож у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки.

18. Права та обов’язки власників ЗД -  1. Власники ЗД мають право:а) продавати або ін. шляхом відчужувати Зд, передавати її в оренду, заставу, спадщину;б) самостійно господарюв. на землі; в) власності на посіви і насадження с/г та інших культур, на вироблену продукцію; г) використов. у встановленому порядку для власних потреб наявні на ЗД загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також ін. корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі буд., виробничі та ін. буд. і споруди. Власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використ. їх за цільовим признач.; б) додержуватися вимог законод. про охор. довкілля;  в) своєчасно сплачувати земел. податок;  г) не порушувати прав власників суміжних ЗД на землекористувачів;ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати ін.. корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним ОВВ та ОМС про стан і використ. земель та ін. природ. ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земел. сервітутів та охор. зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести ЗД у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником ЗД, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

19. Порядок і форми передачі земель у приватну власність - Громадяни України набувають права власності на ЗД на підставі:а) придбання за договором куп.-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;б) безоплатної передачі із земель держ. і коммун. власності;в) приватизації ЗД, що були раніше надані їм у користув; г) прийняття спадщини;  ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм зем. частки (паю). Зк виділяє спец. процедури набуття п-ва власності: 1. за давністю користування (Громад., які добросовісно, відкрито і безперервно користуют. Зд протягом 15 р., але не мають док., які б свідчили про наявність у них прав на цю зд, можуть звернутися до ОДВ чи ОМС з клопотанням про передачу її у власність або надання у користув). 2. перехід п-ва на ЗД при переході п-ва на буд. і споруди. (У разі набуття права власності на жилий буд., будівлю або споруду, що перебувають у власності, користав. ін.. ос., припиняється право власності, право користав. зд, на якій розташовані ці об'єкти) 3. приватизація. - Громад, зацікавлений у приватизації зд, яка перебуває у його користав., подає заяву до відповідної район, К. чи С. МДА або сільс, селищ, міськ. ради за місцезнаходженням ЗД. Рішення прийм. в місячн. Строк на підставі техн.. мат. та док., що підтвердж. Розмір. ЗД. Громадяни - працівники держ. та комунал. с/г п-ств, уст. та орган., а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність зд, які перебувають у постійному користав. цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відпов. до сільс., селищ., міськ. ради або район, К чи С. МДА. В місячн. Строк о-н надає дозвіл на розробку проекту приватизації. Передача зд провод. після затв. Проекту приватиз.

20. Порядок паювання земель – дане пит.. регулює ЗУ «Про порядок виділення в натурі ЗД власникам зем. часток (паїв)». Ознаки паю: 1. земел. частка не існує, як об. матер. світу; 2. має вартіс. чи кільк. вираз; 3. розмір визнач. в умов. кадастрових га; 4. Рівність зем. часток для усіх ос., які мають п-во не неї; 5. П-во на неї посвід. сертифікатом; 6. П-во на зем. частку є підствою для орим. з/д в натурі на місцевості. Право на зем. частку (пай) мають: колишні члени КСП, с/гх кооперативів, с/г АК, у тому числі ств. на базі радгоспів та ін. держ. с/г п-ств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на зем. частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на зем. частку (пай), посвідченого сертифікатом;  громад. та юр. ос. Укр., які відповідно до законод. Укр. набули право на зем. частку (пай); громад. евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громад. Укр, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення.  Осн. док., що посвідчує право на зем. частку (пай), є сертифікат на право на зем. частку (пай), виданий район. (міською) держ. адмін. Док., що посвідчують право на зем. частку (пай), також є:свідоцтво про право на спадщину; дог. купівлі-продажу, дарування, міни,); рішення. Підставами для виділення є рішення відповідної сіл, селищ, міської ради чи район. державної адмін. Для цього подається заява. На підставі заяв приймається рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації терит. зем. часток (паїв). Проект землеустрою розробляється держ. та ін.. землевпорядними організаціями, які отримали ліцензію на проведення землевпорядних робіт. Погоджується відповідною сіл., селищ., міською радою чи район. держ. адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земел. часток (паїв). У проекті землеустрою щодо організації території земел. часток (паїв) визначаються місце розташування зд, їх межі та площі с/г угідь, що підлягають розподілу між власниками земел. часток (паїв), їх цільове признач., дії обмежень (обтяжень) у використанні Зд, у тому числі зем. сервітутів.  Розподіл зд у межах 1 с/г підприємства між власниками зем. часток (паїв), проводиться відповідною сіл., селищною, міською радою чи район. держ. адміністрацією за місцем розташування зд на зборах власників зем. часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

21. Придбання ЗД на підставі цив.-прав. угод – Понят. д-ру нема серед норм ЗП, тому слід виходии із заг. положень ЦК, де під правочином розуміють дії ос., спрям. на встанов., зміну чи припинен сивіл. прав та обов. щодо землі як природ. об. Класиф. д-рів: 1. Спрям. на передачу п-ва в-ті та відчуж. з/д; 2. Спрямов. на передачу окремих повноважень або на обмеж. реаліз певних повноважень( напр., застава- відсут. розпорядж.) Істот. умови: вид угоди, назви ст., предмет, документ, що підтвердж. п-во в-ті, відом. про відсут. заборгов., наяв. обмежень, ціна, п-ва та обов., кадастровий №, момент переходу п-ва в-ті.

Норми ЗК передбач. можливість набуття п-ва власності на ЗД на підставі: куп.-продажу, міни, дарування, успадкування і ін.. цив.- прав. угодами. Угоди про перехід п-ва власн. на ЗД уклад. в письм. Формі та нотаріально посвідчуються, додатком є держ. акт. П-во в-ті виник. з моменту держ реєстрації( в терит. управ. Держкомзему). Куп.- продаж. – Зк обмежує коло покупців - Покупцями зд с/г признач. для ведення товарного с/г в-ва можуть бути:а) громад. Укр, які мають с/г овіту або досвід роботи у с/г чи займаються веденням товарного с/г в-ва; б) юр. ос. Укр., установчими док. яких передбачено ведення с/г в-ва. Переважне право купівлі ЗД С/Г призначення мають громад. Укр., які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж ЗД, а також відповідні ОМС. Міна – положення ЦК про одночасний перехід п-ва власності після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами слід урахов. Н-ми ЗК – за якими п-во власності на зд виник. лише після видачі та реєстрац. акту на п-во власн. Дарування-передача ін.. стороні безоплатно у власність з/д. Спадкування, Землі с/г призначення, прийняті у спадщину іноземн. громад., а також особами без громад., протягом року підлягають відчуженню.

22. Особливості продажу ЗД іноземцям та іноземним юр. ос. - іноземні громад. та ос. без громад. можуть набувати права власності на зд нес/г призначення в межах населених пунктів, а також на зд нес/г призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об. нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі: придбання за дог. купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, ін. цивільно-правовими угодами;   б) викупу ЗД, на яких розташовані об. нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі с/г призначення, прийняті у спадщину іноземн. громад., а також особами без громад., протягом року підлягають відчуженню.

Іноземні юр. ос. можуть набувати право власності на ЗД нес/г призначення: а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерух. майна та для спорудження об., пов'язаних із здійсненням п-цької д-ті в Укр.;б) за межами населених пунктів у разі придбання об. нерухомого майна.

23. Зем. Торги

Зем. торги провод. у формі аукціону. Зем. торги - це врегул. нормами чинного зем., цивільн. законод., а також локальними НПА ОДВ та ОМС порядок продажу на конкурентних засадах суб'єктам підприємн. діяльн. вільних від будівель і споруд зем. діл. під забудову. У зем. торгах можуть брати участь громад. і юр. ос., які сплатили реєстрац. та гарантійний внески і можуть бути покупцями відпов. до законод. Укр. Зем. аукціон – форма провед. земельн. торгів за якою об’єкт торгів передається учасн., що запропонув. найвищу ціну. Покупець – переможець, який уклав договір куп.-продаж. та здійсн. у повному обсязі розрах. за придбаний на аукціоні лот. Епати провед. зем. торгів: 1 ет.-підготовка земельн. ділян. для продажу на аукціоні. ОМС або РДА, ОДА визначають перелік зем. діл. для продажу на аукціоні. Готують техн. паспорти зем. ділян. 2 ет.-оголошення в пресі офіц. інформац. про проведен. торгів, розміщ. відпов. щитів на зем. ділян. Зем. торги провод. не раніше 30дн. з момент. публіка. в пресі інф. про них.; 3 ет.-проведен. земю торгів. Організатором зем. торгів є ОДВ чи ОМС, чи держ. орган приватизації, уповноваж. здійсн. відчуження зем. діл., признач. для продажу, або держ. виконавець відпов. до ріш. суду. Провед. зем. торгів здійснює юр. ос., яка має дозвіл (ліцензію) на провед. зем. торгів, на підставі догов. з відпов. ДОВ чи ОМС, чи держ. орг. приватиз. Зем. торги визн. такими, що не відбулися, у разі:а) відсутн. покупців або наявн. тільки одного покупця; и б) якщо жоден із покуп. не запропон. ціну, вищу за стартову ціну зем. діл.; в) несплати в устан. термін переможцем зем. торгів належної суми за придбану зем. діл. Зем. торги можуть провод. за ріш. суду.

23. Право оренди зем. Діл.

Право оренди зем. діл. - це заснов. на договорі строкове платне волод. і користав. зем. діл., необхідною орендареві для провадж. підприємницької та ін. діяльн. Об'єктами оренди є зем. діл., що перебув. у власності гром., юр. ос., комун. або держ. власн. Орендодавцями: є власники з/д, ОДВ чи ОМС. Орендарями земельних ділянок можуть бути: а) районні, обласні, Київська і Севастопольська МДА, РМАРК; КМУ;б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, ВРАРК; в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Не підляг. передачі в оренду зем. діл., штучно створ. у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогоспод. признач. та природно-заповідного фонду, що перебув. у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на зем. діл. дна водних об'єктів. Оренда зем. діл. м.б. короткострок. - не більше 5 р. та довгострок. - не більше 50 р. Право оренди зем. діл. може відчужуватися, у тому числі продаватися на зем. торгах, а також передав. у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником зем. діл. - на строк до 50 р., крім випад., визнач. законом. Орендою. зем. діл. або її частина може за згодою орендодавця передав. орендарем у волод. та користав. ін. ос.(суборенда). Орендодавцями зем. ділянок є їх власники або уповнов. ними ос. Віднос., пов'яз. з орендою землі, регул. ЗУ Про оренду землі. Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди; строк; орендна плата; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.