Горизонталі. Висоти перерізу рельєфу.

Рельєф місцевості зображують на топографічних картах горизонталями в поєднанні з умовними знаками, які застосовують для окремих його елементів (скелі, вічні сніги, обриви і т. д.) і доповнюється підписами висот деяких точок місцевості.

Горизонталлю називається лінія, яка з'єднує точки однакової висоти. Горизонталь можна уявити собі, як лінію, яка утвориться при перетині місцевості рівневими поверхнями різних висот (рис. 43).

Горизонталями зображують рельєф із схилами до 35°-40°, а далі умовними знаками.

Віддаль між горизонталями змінюється залежно від стрімкості схилу - там, де схил стрімкіший, там горизонталі розташовуються ближче одна до одної, а там, де схил пологий, горизонталі розташовуються рідше.

Горб від улоговини відрізняють за спрямованістю бергштрихів (рис. 41, 42).

При зображенні рельєфу горизонталями їх проводять через певні віддалі за висотою для кожного масштабу. Віддаль за висотою між двома рівневими поверхнями називається висотою перерізу рельєфу (рис. 43). Висота перерізу рельєфу залежить від призначення і масштабу карти, а також від характеру рельєфу місцевості.

Для сучасних карт встановлені такі основні висоти перерізу рельєфу:

Масштаб: 1:2000 - 0,5 м; 1,0 м; 2,0 м;

1:5000 - 0,5 м; 1,0 м; 2,0 м;

1:10000 - 1,0 м; 2,0 м;

1:25000 - 5,0 м; 10,0 м.

Дрібні, але важливі форми рельєфу, які горизонталями зобразити неможливо, зображують напівгоризонталями, їх проводять на висоті, рівній половині основного перерізу.

Для наочності зображення рельєфу і полегшення рахунку горизонталей, залежно від перерізу рельєфу, деякі з них потовщуються:

Крім цього на картах підписують висоти

деяких горизонталей.

№26

Визначення висот точок. Графік масштабу закладень, його побудова і користування.

Віддаль між горизонталями на карті характеризує стрімкість схилу - чим частіше горизонталі, тим стрімкіші схили на місцевості. Якщо горизонталі на карті розташовані на однаковій віддалі, то схил має рівномірній спуск (рис. 44, а).

Якщо горизонталі до підошви схилу густішають, то схил випуклий (рис. 44, б), а якщо угнутий, тоді горизонталі будуть зверху густіше, а знизу рідше (рис. 44, в). За цими властивостями горизонталей визначають форму схилів місцевості на карті. Віддаль між горизонталями на плані називається закладенням.

Закладення характеризує стрімкість схилу. На практиці часто необхідно знати стрімкість схилу в градусах. Стрімкість визначають за горизонталями, використовуючи закладення і відомий переріз рельєфу, користуючись формулою:

де к - висота основного перерізу рельєфу;

а - закладення, тобто віддаль між горизонталями, яку знімають з карти.

Найменша віддаль між горизонталями є віддаль за перпендикуляром до горизонталей. Цей напрям називають напрямом найбільшої стрімкості.

Щоб уникнути підрахунків при визначенні стрімкості схилів, на карті будують графік, який називається графіком закладень (рис. 45).

Закладення "а" відкладають в масштабі карти перпендикулярно до основи графіка, на який через рівні відрізки відкладають градуси. Закладення підраховують за формулою:

а = hctgv

Де h - величина основного перерізу для даного масштабу відома, а кут о - щоразу беруть інший - 0°, 1°, 2° ... Кінці перпендикулярів з'єднують плавною лінією і одержують графік закладень.

3. Визначення висот точок місцевості за горизонталями.

Користуючись картою, часто доводиться визначати абсолютні відмітки яких-небудь точок місцевості.

При розв'язанні цієї задачі може бути два випадки:

а) точка знаходиться точно на горизонталі, тоді її відмітка дорівнює відмітці горизонталі;

б) коли точка знаходиться між горизонталями, які мають різні відмітки. Тоді її відмітка визначається методом інтерполювання. Наприклад, необхідно визначити відмітку точки А між горизонталями Ні і Н₂ (рис. 47). Проводять лінію через т. А перпендикулярно до горизонталей Н₁ і Н₂ і визначають перевищення точки А над точкою N - Δh.

Для цього складають пропорцію:

№27