13. Експертні та навчальні системи

Експертні системи - це програми для комп’ютерів, що акумулюють знання фахівців - експертів в конкретних предметних галузях, які призначені для отримання прийнятних рішень в процесі обробки інформації. Експертні системи трансформують досвід експертів у якій-небудь конкретній галузі знань у форму евристичних правил і призначені для консультацій менш кваліфікованих фахівців.

Сучасні експертні системи знайшли широке застосування у всіх сферах економіки. База знань є ядром експертної системи. Перехід від даних до знань є наслідком розвитку інформаційних систем. Для зберігання даних застосовуються бази даних, а для зберігання знань – бази знань. У базі даних, як правило, зберігаються великі масиви даних із відносно невеликою вартістю, а в базах знань зберігаються невеликі за обсягом, але дорогі інформаційні масиви. База знань – це сукупність знань, описаних з використанням вибраної форми їх уявлення. Наповнення бази знань є одним із найскладніших завдань, яке пов’язане з вибором знань їх формалізацією і інтерпретацією.

Експертна система складається з:

• бази знань (у складі робочої пам’яті і бази правил), призначеної для зберігання початкових і проміжних фактів в робочій пам’яті (її ще називають базою даних) і зберігання моделей і правил маніпулювання моделями в базі правил;

• вирішувача завдань (інтерпретатора), який забезпечує реалізацію послідовності правил для вирішення конкретного завдання на основі фактів і правил, що зберігається в базах даних і базах знань;

• підсистеми пояснення, дозволяє користувачеві отримати відповіді на питання: «Чому система ухвалила таке рішення?»;

• підсистеми придбання знань, призначеної як для додавання в базу знань нових правил, так і модифікації наявних правил;

• інтерфейсу користувача, комплексу програм, що реалізовують діалог користувача з системою на стадії введення інформації, і отримання результатів.

Функціональні можливості ЕС визначаються двома її головними системними частинами: середовищем розвитку й середовищем рекомендацій.

Середовище розвитку використовується розробником ЕС для побудови компонентів і розміщення знань у базі знань (БЗ). Середовище рекомендацій використовується не експертами для отримання експертних знань і порад.

Три головні компоненти, котрі виявляються в кожній ЕС – це БЗ, механізм висновку і призначений для користувача інтерфейс. Хоча взагалі ЕС можуть містити наступні компоненти:

• підсистема видобування знань;

• база знань;

• механізм висновку;

• призначений для користувача інтерфейс;

• робоча область;

• підсистема пояснення;

• підсистема верифікації знань.

Експертні системи відрізняються від традиційних систем обробки даних тим, що в них, як правило, використовується символьний спосіб уявлення, символьний висновок і евристичний пошук рішень.

Електронне дистанційне навчання (E-Learnіng/ДН) розглядається як одна з форм організації неперервного навчального процесу, що базується на комп’ютерних і телекомунікаційних технологіях, що використовують кращі педагогічні традиції й інноваційні методи навчання.

Дистанційна форма навчання передбачає переважне навчання слухачів і побудова ними знань поза залежністю від місця перебування (на відстані від самого навчального закладу, навчального середовища, поза безпосереднім контактом із викладачами й іншими слухачами тощо), із метою одержання кваліфікації і навичок, сполучаючи потребу працювати й учитися.

Із самого початку потрібно підкреслити розходження між мультимедійним навчальним посібником - статичним (навіть при наявності елемента технічної інтерактивності) набором матеріалів на WEB-сайті чи CD-ROM - і дистанційним курсом у мережі Інтернет, «душею» якого є спілкування між усіма задіяними суб’єктами процесу навчання.

Роль викладача, що у ДН виконують фасилитатор чи модератор, які об’єднані під терміном «інструктор» - той, хто несе відповідальність за організацію навчання за програмою, у курсі, семінарі тощо.

Слухач (студент чи учасник) є частиною групи, він займається по програмі, вивчає курс, бере участь у семінарах тощо

Проблема, з якою зіштовхується електронне дистанційне навчання - це незалежність і ізоляція слухачів. У її рішенні допомагає новий підхід - конструктивістська концепція мережного навчання (слухачі розділяють контроль і несуть відповідальність за конструювання власних знань).

16. Робота з редактором формул Microsoft Equation. Автонумерація формул та посилань на них.

Запуск и настройка редактора формул

Для запуску редактора формул служить команда Вставка → Об’єкт. (Курсор повинен знаходиться в позиції вставки формули). В діалоговому вікні Вставка об’єкта потрібно вибрати пункт Microsoft Equation і натиснути на кнопку Ok.

На екрані з’явиться панель управління Формула і область формули – рамка для вводу символів, що формують формулу. При цьому рядок меню текстового процесора замінюється рядком меню редактора формул.

Настройки редактора формул є в призначенні шрифтів для різних елементів, що входять в формулу, визначенні розмірів типів елементів, а також інтервалів між різними типами елементів.

Створення и редагування формул

Область формули містить поля для вводу символів. Заповнення цих полів може здійснюватись як з клавіатури, так і з допомогою панелі інструментів редактора формул.

Панель інструментів редактора формул містить два ряда кнопок. Кнопки верхнього ряду відкривають меню, містять спеціальні символи, – грецькі букви, математичні символи, знаки відношення і т. ін. Кнопки нижнього ряду панелі Формула створюють своєрідні шаблони, що містять поля для вводу символів. Так, наприклад, для вводу звичайного дробу слід вибрати відповідний шаблон, що містить два поля: чисельник і знаменник. Аналогічно вибирається шаблон з полями для вводу верхніх і нижніх індексів та інші шаблони.

Крім того, кнопки нижнього ряду дозволяють додати в формулу спеціальні математичні символи, такі як інтеграл, радикал, знак суми. Переходи між полями шаблонів виконуються за допомогою клавіш управління курсором.

В редакторі формул не працює клавіша Пробіл, оскільки інтервали між символами задаються автоматично. Але якщо необхідно збільшити інтервал, можна скористатись кнопкою Пробіли і крапки  в верхньому ряді панелі інструментів. Меню цієї кнопки дозволяє вибрати величину інтервалу між поточний і наступним полями в формулі.

Закінчивши введення формули, треба натиснути мишкою поза областю формули (можна також натиснути клавішу Esc). Введена формула автоматично вставляється в текст в якості об’єкта. Далі можна змінювати розмір формули, переміщати її мишкою, копіювати в буфер обміну (попередньо виділивши формулу).

Для редагування формули потрібно двічі натиснути на неї. При цьому автоматично відкривається вікно редактора формул.

При вставці нової нумерувати рядки між існуючими необхідно завжди проводити пере нумерацію_—_оновлення_полів.  Очевидно, що номери формул потрібні не самі по собі, а для того, щоб на них можна було посилатися в тексті. Для того, щоб це відбувалося, слід:  - Оформити номери формул як спеціальні елементи, на які можна послатися. До таких в Word_відносяться_закладки;  - Посилання на номери формул повинні бути реалізовані за допомогою спеціальних елементів Word, що називаються перехресними посиланнями. 

Натиснувши на кнопку "Нумерація...", відкриється вікно, де можна задати, як будуть нумеруватися формули — цифрами чи буквами. Поставивши галочку навпроти "Включити номер глави", отримаємо вивід формули типу (3.2). В випадаючому списку можні вибрати, з якої глави починаеться відлік (повинні бути настроєні відповідні стилі). Якщо галочку забрати, то формули будуть по порядку.

Настройка нумерациії для таблиць і малюнків аналогічна, тільки галочку навпроти "Виключити підпис із назви" потрібно забрати.

Якщо не влаштовують стандартні назви "Формула", "Таблиця" и т.д., то можна зробити свою, натиснувши на кнопку "Створити".

Вставка номера формули

1.1 Спочатку напишемо формулу. Послідовність:

1. Ставимо дужку (

2. Посилання - Вставити назву - Формула - ОК

3. Ставимо дужку )

4. Отримуємо (1.1)

5. Копіюємо формулу в буфер (виділити формулу (зліва направо, в іншому випадку скопіюється лишній рядок знизу), нажати Ctrl+C)

1.2 Тепер послідовність вставки формули с номером:

1. Пишем формулу

2. Стрілка ->

3. Enter

4. Ctrl+V

5. Ставимо курсор позаду формули

6. Ctrl+Alt+Enter

7. TAB