Товарні форми отримані після сушки:

Мікробні маси: біомаса (порошки у крафт-мішках по 25 кг – паперові, тканеві із вставками паперу зашиті машинним способом, мішки з клапанами), кормові (гранульований продукт – брекети, мішки по 25 кг, брекети – ящики), паста (концентрується і відправляється на споживання), БВК.

Органічні кислоти: рідка форма (оцет, оцтова кислота, молочна кислота, глюконова кислота), пастоподібна, кристалічні продукти (лимонна, оцтова), сухі і вологі кристали, солі (глюконова кислота – глюконат Са і глюконат К).

Вітаміни: кормовий продукт (порошок з біомасою, порошковий розчин без біомаси з домішками культуральної рідини) та продукт для фармацевтичних підприємств (очищений сухий порошок, 60-80 %, не асептичний).

Амінокислоти, антибіотики, ферменти: кормові (не очищені від біомаси, як правило висушені і перемелені з додаванням наповнювачу, стандартизовані у вигляді порошку або гранул), технічні (очищений продукт у вигляді порошку без біомаси, пройшов декілька етапів очистки, сконцентрований і висушений на розпилювальній сушарці у вигляді порошку середнього ступеню очистки. Може бути субстратом для лікарської форми (доочистка) або в промисловості в якості медичного субстрату – сухий кристалічний порошок ступеню очистки 95-98 %), готова лікарська форма (стерильна – ампули, флакони). Антибіотики – в складі чистих продуктів, чистий кристалічний продукт 95-99 %, скляні банки 5-10 кг на підприємствах фармацевтичної промисловості.

Особливості технології кормових білкових препаратів (бвк):

БВК – біомаса мікробних клітин із високим вмістом білку або гідролізату мікробної маси із високим вмістом білку, вітамінів, пептидів, поліпептидів й ін. поживних компонентів. Використовують для годування сільськогосподарських тварин, як основне харчування і як домішка.

Особливості технології: великі масштаби виробництва, напівасептичні або не асептичні умови, проста схема виділення препарату. Сировина:1. відходи від переробки рослинної сировини (деревна стружка, соняшникові ошурки, кукурудзяна кочеришка, зерна соняшника); 2. відходи харчової промисловості (меляса, після спиртова барда, молочна сироватка); 3. продукти переробки нафти (різні парафіни, дизельне паливо, суміші на основі фракцій нафти); 4. інші різні види сировини (газоподібна сировини – СН₄-вмісний гідролізат торфу, молекулярний водень). Підготовка поживного середовища: гідроліз (відходи с/г), інверсія (олігосахариди), очистка, стандартизація (визначення вмісту основних компонентів – вуглецю, азоту) – 80 % середовища + 20 % солі, ростові компоненти. Підготовка посівного матеріалу: використовують в основному р. Candida (середовище 1, 2 групи), p. Pseudomonas, p. Mycobacterium – підготовка є стандартною (пересів на колби є більш тривалим, оскільки використовують більші об’єми).

Особливості процесу біосинтезу: безперервний процес, який регулюється за від’ємно – доливним способом; t~33-35⁰С; оскільки майже всі процеси йдуть з виділенням тепла, то поживне середовище має додаватися на 10⁰С холодніше; в залежності від вмісту вуглецю і азоту будуть синтезуватися відповідні продукти; рН~3,5-5,5 (підтримують за допомогою HCl або аміачної води); кінцева концентрація біомаси (20-40 г/л).

Виділення біомаси: використовують флотацію, сепарацію (для максимального концентрування використовують в декілька етапів) – кінцева концентрація на етапі сепарації 500-600 г/л, після сепарації є збагачення біомаси вітаміном Д (в 1 г сухих дріжджів міститься до 10000 од. вітаміну Д, що є добовою нормою для тварин). Для того, щоб біомаса краще засвоювалась її термолізують (руйнують клітинну стінку) для отримання одної гомогенної маси (суспензію нагрівають глухою парою до 75⁰С і витримують 45 хв-1год).

Концентрування продукту: на концентрування приходить зруйнована біомаса (концентрація сухих речовин ~15 %), концентрування відбувається вакуум – випарюванням (вдвічі), після концентрування кінцева концентрація 25-30 %. Далі відбувається висушування на розпилювальній сушарці (діаметр часток 60-70 мкм), оскільки продукти не є термочутливими тому використовують більш жорсткі режими: температура на вході 300 ⁰С, а на виході 90 ⁰С. Процес може бути безперервним з періодичним вивантаженням з конусу сушарки порошку в крафт – мішки по 25 кг, остаточна вологість ~ 8-10 %, в процесі сушки втрати 10-12 % (якщо вихід є дуже принципіальним, то на виході можуть стояти уловлювачі). Після сушки може відбуватися гранулювання, в порошок вносять склеюючу речовину (білкову речовину), а після зволоження протирають через сито з певним діаметром пор або розмелюють, а після протирання ця маса відправляється знову на сушку (або без сушки – волога грануляція).

Особливості технології отримання органічних кислот:

Органічні кислоти – лимонна, оцтова, молочна, глюконова, пропіонова і т. д. Використання органічних кислот є дуже розповсюдженим: в харчовій промисловості використовують у всіх галузях (особливо кондитерській) – при консервуванні, отриманні напоїв; в хімічній технології – як сировина і як компонент; при одержанні фунгіцидів; в медицині (мають антисептичні властивості); в текстильній промисловості (при фарбуванні).

Джерелом живлення для органічних кислот є кристалічні цукри (сахароза, глюкоза, крохмаловмісні речовини), гідролізати деревини, меласа та стимулятори синтезу (наприклад, для лимонної кислоти солі Сu та Zn, пропіонова – солі молочної). В середовище часто вносять стабілізатори рН (дробно або на певних етапах біосинтезу – наприклад крейда).

Продуценти органічних кислот: міцеліальні гриби Aspergillus (пропіонова, лимонна кислота), Penicillum (глюконова кислота), Lactobacillus (молочна кислота), Bacillus. Режим біосинтезу – глибинний (виключенням є лимонна кислота, яку вирощують поверхневим способом), рН є типовим для кожного виду продуценту (наприклад, оцтова – рН=3, пропіонова рН=6-7).