13. Поясніть думку с.Л.Робінштейна про те, що дитина не розвивається і виховується, а розвивається, виховуючись і навчаючись.

Я підтримую думку рубіштейна що дитина не розвивається і виховується, а розвивається, виховуючись і навчаючись. Галузь педагогіки яка досліджує навчаня – це дидактика вона включає теорію навчання. Процес навчання- це динамічна взаємодія учителя та учнів, у ході яких здійснюється стимулювання і організація активної навчально- пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань. Мета виховання-наперед визначені результати в розвитку й формуванні особистості,яких намагаються досягти в процесі виховної роботи. Знання мети виховання допомагає педагогу сформувати чітке уявлення про те яку людину він має сформувати. Вираз паскаля запав мені в душу- Учень це не посудина яку треба заповнити, а факел який потрібно запалити. Педагог сам має відчувати що усебічного розвитку, духовного багатства не можна досягти шляхом примусу, воно виникає лише коли сама дитина тягнеться до знань. А отже якщо на уроці ви проходите тему одну а за вікном є наочний приклад негативної ситуації – гріх не скористатися таким прикладом,лише через те що ви повинні встигнути на уроці пройти якись статичний матеріал. В планах конспектах часто пишуть- розвинути чи виховати щось у дитини, але як перевірити чи ви виховали ту якість? А отже твердження Рубіштейна вірне дитина розвивається виховуючись і навчаючись, але не граючись – бо Як каже Амонашвілі , гра поганий порадник. Треба казати дитині- ти дорослий, а це у свою чергу викликатиме у неї відчуття відповідальності, значущості. Виховання відіграє головну роль у розвиткові особистості лише за умови,я кщо воно позитивно впливає на внутрішнє стимулювання її активності щодо роботи над собою.Розуміння ролі активності самої людини у власному розвиткові дозволяє педагогу цілеспрямовано організувати діяльність школяра ставити його в позицію активного діяча., розкривати можливості ,тобто спрямовувати процес розвитку особистості.Засвоєння учнями знань залежить від їхньої активності у навчанні. Навчання пов´язане з розвитком особистості. Навчаючись, дитина розвивається, а розвиваючись, здобуває нові можливості – розуміти та засвоювати складніші знання. Успішніше дитина розвивається тоді, коли в процесі навчання активізується її навчальна самостійність, коли дитина стає суб´єктом, а не лише об´єктом навчання, тобто вміє ставити перед собою навчальні завдання й намагається успішно розв´язувати їх. У розвитку особистості надзвичайно важливу роль відіграє активізація розумової діяльності, а не лише уваги, сприйняття, пам´яті, уяви. Як показали дослідження проблеми навчання, еврична та програмована побудова процесу навчання, коментування змісту навчальних завдань, розв´язування навчальних завдань з кожного предмета, доведення сприяють подоланню конкретизму в розумовій діяльності та успішному розумовому розвитку.

14. Які способи організації навчальної діяльності школяра можливі на уроці чи інших формах навчання?

Проведення будь-якого типу уроку передбачає застосування відпровідних форм навчальної роботи учнів, кожна з яких має відповідну методику організації. Основними формами роботи на уроці є індивідуальна, фронтально-колективна, групова. Індивідуальна робота. Передбачає самостійне виконання учнем навчального завдання на рівні навчальних можливостей (темпу роботи, рівня підготовки). Можлива безпосередня допомога вчителя (допомога й підбадьорювання під час самостійної роботи) і опосередкована (виконання домашнього завдання за рекомендаціями вчителя). Застосовують індивідуальну роботу за програмованого, комп'ютерного навчання, для перевірки знань.    Фронтально-колективна робота. Означає постановку перед класом проблемних питань або пізнавальних завдань, у вирішенні яких беруть участь усі учні: вони пропонують варіанти розв'язання, перевіряють, обґрунтовують, розвивають найбільш вдалі, відкидають неправильні. Вчитель при цьому керує колективним пошуком рішень, спрямовує пізнавальну активність учнів.    Групова робота. Полягає у спільних зусиллях учнів щодо вирішення поставлених учителем завдань. Вони здійснюють планування, обговорення і вибір способів вирішення навчально-пізнавальних завдань, взаємоконтроль і взаємооцінку.   Групову навчальну роботу застосовують при виконанні лабораторних і практичних робіт, на навчально-дослідних ділянках, на уроках з основ наук — під час засвоєння, повторення, застосування, узагальнення і систематизації знань.