40.Визначте основні вимоги принципу науковості навчання.

Принцип науковості дуже важливий, він вимагає зв'язку між наукою і навчальним предметом, щоб учні засвоювали лише глибоко обґрунтовані наукою знання, щоб науковими методами формувалися глибокі ідейні переконання, забезпечувалася єдність діяльності і свідомості. Науковість забезпечують програми і підручники, вона залежить від соціального і науково-технічного прогресу, від реалізації змісту навчання вчителем, від того, наскільки набуті знання підкріплюються практикою. Практика сучасної школи виробила низку правил успішної реалізації вимог цього принципу: 1. Прагніть до нового як у змісті, так і в методах навчання.

2. Систематично інформуйте учнів про нові досягнення в науці, культурі, виробництві, суспільному житті, пов'язуйте їх з набутими знаннями, зміцнюйте систему знань новими зв'язками. 3. Не зводьте ознайомлення з новими ідеями, сприйняття нового до ізольованого акта: розглядайте кожне явище у нових зв'язках та опосередкуваннях (відношеннях). 4. Ознайомлюйте учнів з біографіями видатних учених, їх внеском у розвиток науки. Висвітлюйте послідовну боротьбу вчених за мирне використання результатів наукових відкрити в. 5. Розкривайте учням методи наукового дослідження, а також залежність результатів дослідження від методів. 6. Застосовуйте найновішу наукову термінологію, будьте в курсі останніх досягнень педагогіки, психології, методики та свого навчального предмета. 7. Розкривайте генезис наукового знання, "ембріологію істини", послідовно реалізуйте вимогу історизму щодо висвітлення явищ. 8. Пам'ятайте, що методи викладення мають відображати методи наукового пізнання. 9. Головну увагу приділяйте ключовим проблемам наукової інформації, розкривайте перед учнями головні ідеї наукових досягнень, привчайте учнів постійно стежити за науковою інформацією. 10. У старших класах не обминайте увагою суперечливі наукові проблеми, спірні етико-моральні питання. У доступній формі розкривайте їхню суть і зміст, перспективні шляхи розв'язання, організовуйте дискусії. 11. Заохочуйте дослідницьку діяльність школярів. Ознайомлюйте їх з технікою експериментальної та дослідницької роботи, алгоритмами розв'язання творчих завдань. 12. Формуйте науковий світогляд, діалектико-матеріалістичний підхід до пізнання навколишньої дійсності. 13. Домагайтеся, щоб учні засвоювали нові поняття у єдності з науковими теоріями, законами. 14. Остерігайтеся правдоподібних, неоднозначних і фальшивих фраз, які можуть стати причиною нездорової уяви дітей. У школі, особливо початковій, учитель не повинен допускати довільного, хибного трактування сказаного ним. Це, звичайно, не означає, що не треба розвивати дитячої фантазії, гостроти думки, образності сприйняття. Проте серйозні речі мають сприйматися серйозно.

41.В чому полягає специфіка сімейного виховання? Охарактеризуйте стилі сімейних відносин.

Сім'я, родина - це група людей, яка складається з чоловіка та жінки, їх дітей (власних чи прийомних) та інших близьких родичів, що живуть разом; соціальний осередок, який найтісніше об'єднує людей на основі шлюбних і кровних зв'язків. Сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. У процесі розвитку людської цивілізації вона набула функцій, які в єдності забезпечують повноцінність її існування, саморозвиток та життєдіяльність як соціального інституту. Основними функціями сучасної сім'ї є економічна, репродуктивна, виховна, реактивна, комунікативна, регулятивна.Сімейне виховання — своєрідний і специфічний процес. Його специфіка полягає в наступних основних характеристиках:1) сприяння здійсненню нерозривного зв'язку поколінь, їхнього минулого, сучасного і майбутнього, морально-духовній єдності членів сім’ї як близьких людей і як представників суспільства; 2) здатність сімейного виховання на відміну від суспільного непомітно (мимоволі), але дуже дієво за допомогою унікального механізму функціонування сімейних зв'язків і інстинкту формувати в дітей людські почуття до своїх батьків, дідуся, бабусі, членів сім’ї і через них до всіх інших людей, свого народу, усього людства; 3) наявність природної теплоти любові і сердечності в сімейному спілкуванні і відносинах, що служить могутнім фундаментом для морально-емоційного виховання дітей; 4) неперевершеність сімейного виховання за своїм емоційним характером; 5) безперервність, тривалість і різноманіття виховного впливу на дітей людей різної статі і віку, професійних інтересів, життєвого досвіду і людських цінностей; 6) виконання ролі споконвічної (вихідної) ланки в процесі виховання; 7) можливість глибокого і систематичного практичного вивчення й врахування індивідуальності дитини; 8) відкритість виховного процесу в сім’ї на відміну від подібного процесу в навчальних закладах; 9) неформальність процесу виховання в сім’ї, заснованого на позитивних традиціях родоводу, сімейних традиціях, звичаях, звичках, вдачах, укладі життя; 10) можливість сприятливої сім’ї як виховного колективу виконувати роль організуючого "центра", що направляє на дітей усі виховні впливи, засоби і сили; 11) наявність визначеної стихійності і суб'єктивності батьків і інших членів сім’ї стосовно дітей; 12) можливість зменшення негативного впливу несприятливого середовища для виховання дитини, його повноцінного розвитку і виховання.

У кожній родині об’єктивно складається певна, далеко не завжди усвідомлена батьками система виховання. Маються на увазі цілі та методи. На їх основі можна виділити чотири тактики виховання, яким відповідають чотири типи взаємин у родині: диктат, опіка, невтручання, співпраця.Диктат у родині виявляється в систематичному придушенні одними членами сімейства (переважно дорослими) ініціативи та почуття власної гідності у інших. Гіперопіка. Основним батьківським інтересом стає задоволення потреб дитини та огорожу його від труднощів, турбот. Саме такі діти виявляються найбільш непристосованими до життя в колективі. Адже батьки по суті ізолюють своє чадо від реальності, не прищеплюють їм навичок вирішення проблем, а нерідко — і навичок комунікації з однолітками і дорослими. Невтручання. Пасивні батьки часто вибирають невтручання. Дітям, життям яких не надто цікавилися батьки, властиво демонстративна поведінка, викликане дефіцитом уваги. Співпраця. Цей тип взаємин будується на спільній діяльності дітей і дорослих. Така сім’я існує як єдиний організм, в якому особисті завдання опосередковуються колективними. У такій сім’ї у дитини є найбільші шанси придбати нормальну самооцінку, уміння адаптуватися до реального життя і навички спілкування.