- •1.Державна мова- мова професійного спілкування
- •2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •3.Предмет, мета і завдання курсу
- •4. Професійна мовно-комунікативна компетенція
- •5.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •6.Наявність усної та писемної форми вираження.
- •6.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •8.Словники у професійному мовленні. Типи словників
- •9.Поняття етикету. Мовний та мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •10. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •11.Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •12.Професійна сфера, як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •13.Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •14.Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16.Невербальні компоненти спілкування.
- •17.Гендерні аспекти спілкування
- •18.Поняття ділового спілкування
- •19.Публічний виступ, як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- •20.Мистецтво аргументації
- •21.Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •22.Слухання і його роль у комунікації. Види запитань.
- •23.Документ як основний вид офіційно-ділового стилю
- •24.Класифікація документів
- •25.Національний стандарт України
- •26.Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків.
- •27.Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •28,Документація з кадрово-контрактних питань
- •29.Довідково-інформаційні документи
- •30.Етикет ділового листування
- •31.Реквізити листа та їх оформлення. Класифікація листів
- •32.Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •33.Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •1.Розділ мовознавства що вивчає терміни
- •2.Сукупність термінів певної мови або певної галузі.
- •34.Загальнонаукова, міжгалузева й вузькоспеціальна термінологія. Способи творення термінів.
- •36. Кодифікація і стандартизація термінів.
21.Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
Презентація – це спеціально організоване спілкування з аудиторією мета якого переконати або спонукати її до певних дій.
Презентацію здійснюють через три канали: вербальний (те що я говорю), вокальний (як я говорю), не вербальний(вираз очей, жести, рухи).
Презентація може бути успішною і не успішною.
Основними причинами неуспішної презентації є: нездатність подолати хвилювання перед великою аудиторією, недоліки у плануванні і підготовці презентації, погано організований і неструктурований зміст, недостатній контакт з аудиторією, неуважність до деталей, відсутність відчуття часу, неефективне використання наочних засобів, перевантаження інформацією.
Розрізняють такі типи презентацій:
1.презентація за сценарієм;
2.інтерактивна презентація;
3.автоматична презентація;
4.навчальна презентація.
Структурні компоненти презентації:
1.Експозиція — встановлення миттєвого контакту з аудиторією. Вступ, якому відводиться 5-10% від перебігу всієї презентації.
2.Вступна частина презентації передбачає такі етапи:
- привітання;
- пояснення мети презентації;
- огляд основних етапів презентації;
- пропозиція ставити запитання після або під час презентації.
3.Основна частина становить 70-85% презентації.
ЇЇ завдання схарактеризувати ситуацію, подати можливі засоби для її покращення, обов'язково запропонувати власний варіант її репрезентації, кульмінація презентації.
4.Резюме. Резюме підсумовує сказане
5. Висновок — це вихід з контакту, завершення спілкування.
Закон краю — промовця слухають на початку і наприкінці презентації.
22.Слухання і його роль у комунікації. Види запитань.
Важливим компонентом техніки професійного спілкування є вміння слухати.
Слухання – це не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника.
Виділяють два типи слухання: активне і пасивне.
Пасивне це таке слухання, за якого відсутні дії реципієнта.
Активне слухання – це з'ясування, дослівне повторювання, перефразування і резюмування.
Логічності виступу сприяють питальні конструкції, за їх допомоги окреслюють проблему, викладають нову інформацію.
Види запитань:
Закрите запитання – запитання на яке можна відповісти однозначно так або ні, назвати точну дату, ім'я або число.
Відкрите запитання – на яке важко відповісти одним словом, вони вимагають розгорнутої відповіді.
Альтернативне запитання – середнє між закритим і відкритим, ставлять у формі відкритого, але при цьому пропонують варіанти відповіді.
Риторичні запитання — не потребують відповіді
Підтверджувальні запитання (техніка Сократа) – можна відповісти тільки позитивно.
Спрямувальні запитання — скеровують (кристалізують) розмову у потрібному напрямку.
Запитання кристалізатори – допомагають шліфувати думки.
Інформаційні запитання — для отримання інформації.
Однополісні запитання — віддзеркалюють запитання співрозмовника.
Проблемні запитання – формулюють мету, мікротему.
Провокаційні запитання – підбурюють на певні дії, спонукають до бажань.
Навідні запитання – стимулюють мислення, наводять на певні думки.
Прикінцеві запитання — використовують на етапі завершення розмови виступу, таким питанням мають передувати 1-2 підтверджувальні результати.
