8.Словники у професійному мовленні. Типи словників

Словники не лише довідники, але й елементи національної культури: адже в слові втілено багато граней народного життя, і усім хто хоче підвищити особисту культуру мовлення треба неодмінно користуватися словниками.

Існують такі типи словників:

Енциклопедичні – описують світ, пояснюють поняття, дають біографічні довідки тощо.

Філологічні – словники містять інформацію про слова. Існують різні типи філологічних словників:

- Двомовні – зазвичай містять переклади слів з однієї мови в іншу.

- Одномовні словники можуть бути різноманітними. Наприклад, орфографічний містить в собі інформацію про правильне написання слів, а орфоепічний про правильну вимову.

Етимологічні та історичні словники описують походження слова.

Граматичні — містять інформацію про морфологічні та синтаксичні властивості слова.

Термінологічні – відображають лексику спеціальної сфери.

Словник може охоплювати не всю лексику мови, а певні групи слів: такими є словники синонімів, антонімів, омонімів, паронімів тощо.

Тлумачні словники – пояснюється значення слова.

Ідеографічні – пояснюється значення слова, але слова розміщення за групами на підставі спільних властивостей.

Словники власних імен та прізвищ

Топонімічні

Частотні

Діалектні

Фразеологічні

Словники неологізмів

Стилістичні

Словники жаргонні, сленгові

9.Поняття етикету. Мовний та мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації.

Етикет — це встановлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві, певному оточенні.

Мовний етикет — система уставлених мовних зворотів, типових формул, які використовуються у певних ситуаціях спілкування і відповідають національно-культурним традиціям суспільства або окремого соціуму.

Мовленнєвий етикет — правила, що регулюють нашу мовленнєву поведінку та користування усталеними мовними зворотами.

Український мовленнєвий етикет історично має такі ознаки, як увічливість, ґречність, чемність, вихованість, тактовність, обхідливість, коректність, делікатність, приязність.

Під час виконання професійних обов'язків безліч разів повторюються стандартні, стереотипні ситуації у спілкуванні, що мають етикетний характер, такі як: вітання, знайомлення, пропозиція, згода, відмова, розрада, співчуття, схвалення, зауваження, комплімент, прощання.

10. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.

Під час виконання професійних обов’язків безліч разів повторювалися стандартні стереотипні ситуації, що мають етикетний характер. Ці етикетні ситуації представлені парадигмою мовних формул, якими варто послуговуватися і добре їх знати.

1.Вітання. Першим вітається молодший зі старшим, підлеглий з керівником, чоловік із жінкою, молода жінка з літнім чоловіком. Вітаючись, треба привітно усміхнутися і дивитись людині у вічі, зняти капелюх, окуляри та ін.

Одиниці вітання: доброго ранку, добридень, здрастуйте.

2.Звернення до незнайомої людини має таку послідовність: вітання, вибачення і прохання, подяка, прощання.

Одиниці звертання: будьте ласкаві, чоловіче добрий, шановна громадо.

3.Знайомлення. При знайомстві обов’язково треба представитись (ім’я чи прізвище, або всі три компоненти – ім’я, прізвище, по батькові). Залежно від ситуації можна назвати посаду, фах, місце проживання тощо.

Одиниці знайомлення: дозвольте відрекомендуватися, дуже радий з Вами познайомитися.

4.Порада – пропозиція, вказівка, як діяти за будь-яких обставин, допомога добрим словом у скруті. Адресат має на пропозицію відповідно відреагувати та подякувати.

Одиниці поради: «Я дуже раджу Вам...»; «Я пропоную Вам...».

5.Відмова. Якщо людина не завжди може задовольнити прохання, прийняти ту чи іншу пропозицію, вона змушена відмовити. Відмова має бути коректною, доброзичливою і переконливою (на жаль, дуже шкода, вибачте тощо). Варто уникати відмови, вживаючи слово Ні!

Одиниці відмови: Нас це не влаштовує.

6.Зауваження, критика. Критикувати людину необхідно так, аби не образити. При цьому слід дотримуватися наступного:

- вказувати на помилки лише віч-на-віч;

- уникати прямої критики;

- робити це по-дружньому;

- схвалювати те, що співбесідник виконує як слід;

- просити вибачення за зроблене зауваження тощо.

Одиниці зауваження: «Я змушений зробити тобі (Вам) зауваження»; «Ти (Ви) не зовсім добре вчинив (ли) (зробив (ли), сказав (ли))».

7.Комплімент. Основне його призначення – зробити приємне співрозмовникові, викликати взаємну симпатію. Не слід робити багатозначних компліментів. Комплімент повинен бути щирим. Варто уникати незрозумілих слів.

Одиниці компліментів: «У тебе (Вас) такий чудовий вигляд»; «Ти (Ви) неперевершена господиня!»