
- •1.Державна мова- мова професійного спілкування
- •2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •3.Предмет, мета і завдання курсу
- •4. Професійна мовно-комунікативна компетенція
- •5.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •6.Наявність усної та писемної форми вираження.
- •6.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •8.Словники у професійному мовленні. Типи словників
- •9.Поняття етикету. Мовний та мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •10. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •11.Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •12.Професійна сфера, як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •13.Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •14.Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16.Невербальні компоненти спілкування.
- •17.Гендерні аспекти спілкування
- •18.Поняття ділового спілкування
- •19.Публічний виступ, як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- •20.Мистецтво аргументації
- •21.Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •22.Слухання і його роль у комунікації. Види запитань.
- •23.Документ як основний вид офіційно-ділового стилю
- •24.Класифікація документів
- •25.Національний стандарт України
- •26.Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків.
- •27.Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •28,Документація з кадрово-контрактних питань
- •29.Довідково-інформаційні документи
- •30.Етикет ділового листування
- •31.Реквізити листа та їх оформлення. Класифікація листів
- •32.Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •33.Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •1.Розділ мовознавства що вивчає терміни
- •2.Сукупність термінів певної мови або певної галузі.
- •34.Загальнонаукова, міжгалузева й вузькоспеціальна термінологія. Способи творення термінів.
- •36. Кодифікація і стандартизація термінів.
1.Державна мова- мова професійного спілкування
Державна мова — це офіційно визнана обов'язкова мова законодавства, судочинства, діловодства, навчання дітей у школах, офіційних засобах масової інформації тощо.
Державною мовою в Україні є українська. Це означає, що вона повинна розширити свої суспільно-комунікативні функції: у більшості сфер наукової діяльності, у системі вищої освіти, державно-політичної діяльності тощо. Розширення сфер функціонування української мови, піднесення її престижу значною мірою залежить від мовного навчання та мовного виховання.
Українська мова професійного спілкування – це нормативна навчальна дисципліна, яка вивчає норми сучасної української літературної мови з метою подальшого їх застосування у професійній діяльності.
Об’єктом вивчення дисципліни є мовні норми – правила, своєрідні мовні закони. Їх реалізація сприяє побудові правильного усного та писемного мовлення. Вони є обов’язковими для всіх носіїв літературної мови. Дотримання мовних норм свідчить про досконале володіння літературною мовою.
Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм. Мовні норми сучасної літературної української мови неоднаково представлені у різних професійних сферах: для одних певні норми є бажаними, для інших недоречними. Під час вивчення дисципліни «Українська мова професійного спілкування» наголошується переважно на тих особливостях мовних норм, які є найхарактернішими для фахових текстів.
2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
Мовні відносини в Україні регулюють:
10‑а стаття Конституції,
Закон про мови (прийнятий Верховною Радою України 28 жовтня 1989 року),
Закон «Про засади державної мовної політики» (3 липня 2012 р).
Функціонування української літературної мови залежить від стану мовної політики в державі, освіті, культурних традицій народу.
Мовна політика – 1) це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі; 2) це комплекс цілей та принципів, що визначають регулювання мовних практик у різних сферах життя держави й суспільства, а також сукупність правових, адміністративних та господарчих механізмів, через які здійснюється згадане регулювання.
3.Предмет, мета і завдання курсу
Спілкування – це обмін інформацією передача певної інформації однією людиною іншій. Українська мова професійного спрямування це форма сучасної української літературної мови, специфіку якої зумовлюють особливості спілкування людей у певних сферах суспільної діяльності.
Мета професійного спілкування: врегулювання ділових стосунків у професійній сфері життя через організацію, стимул, контроль, реакцію.
Завдання курсу:
1.Здобути знання про основи професійного спілкування його норми та правила.
2.Оволодіти особливостями літературної мови, усним та писемним мовленням.
3.Сформувати уміння використовувати мовні знання на практиці.
Отже, володіння мовою професійного спілкування це:
1.Знання власне мови професійного спілкування (мовної компетенції).
2.Уміння використовувати ці знання на практиці. Тобто поєднувати вербальні та не вербальні засоби спілкування.