5.2.Фінансовий контроль та його значення (35)

( а) визначення фінансового контролю; (5); б) суб’єкти та об’єкти фінансового контролю; (5); б) принципи фінансового контролю; (10); в) форми, види та методи фінансового контролю. (15))

Финансовый контроль – совокупность видов, форм и методов проверки законности и целесообразности осуществления финансовых операций и реализации на этой основе заданий финансовой политики.

Формально объектом финансового контроля являются финансовые показатели деятельности, или тe, что регламентируют процесс формирования, распределения, перераспределения и использования финансов ресурсов, или отражают результативность их кругооборота. Фактически объектом финансового контроля становится весь процесс производственно-хозяйственной деятельности. Финансовый контроль — инструмент влияния на состояние и развитие всей экономической системы государства.

Суб'єкти державного фінансового контролю - міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи, які наділені повноваженнями на здійснення фінансового контролю, їх самостійні контрольно-ревізійні підрозділи або інші їхні підрозділи (особи), які наділені такими повноваженнями.

Принципы финансового контроля: -независимость финансового контроля как неотъемлемого атрибута демократии и обязательного элемента управления финансовыми ресурсами; -законодательное закрепление независимости органов финансового контроля; -определение необходимости осуществления предшествующего контроля и контроля по фактическим результатам; -наличие внутреннего и внешнего контроля как обязательного условия существования финансового контроля; -гласность и открытость контрольных органов с обязательным требованием соблюдения коммерческой и другой тайны, которая охраняется законом.

Формы ФК: 1) Предыдущий контроль осуществляется в начале движения денежных потоков. 2) Поточный контроль осуществляется в процессе движения денежных потоков. 3) Следующий контроль проводится после осуществления финансовых операций и по итогам финансовой деятельности за опр. период.

Виды ФК: 1) В зависимости от взаимоотношений субъекта и объекта контроля: - внешний; - внутренний

2) В зависимости от субъектов контроля и характера контрольной деятельности: - государственный (общегосударственный и муниципальный); - ведомственный ( внутреннекорпоративный); - общественный; - аудиторский ( независимый);

3) По степени охватывания подконтрольного объекта: - комплексный; - тематический; - полный; - частичный; - сплошной; - выборочный.

4) По источнику информации: - документальный; - фактический.

5)По целевой направленностью контрольных действий: - стратегический; - тактический.

6) По месту осуществления контроля: - непосредственно на месте; - дистанционный.

Методы ФК: 1) Ревизия яв-ся методом комплексного контроля всей финансовой и сельскохозяйственной деятельности предприятий и организаций относительно ее ответственности действующему законодательству. 2) Тематические проверки заключаются в контроле за отдельными сторонами финансовой деятельности. 3) Обследование представляет собой ознакомление с отдельными направлениями финансовой деятельности с целью выявления проблем и путей их усовершенствования.

6.1.Фінанси та їх місце в системі суспільних відносин (35)( а) визначення фінансів; (5); б) характерні риси фінансів; (10); в) централізовані фінанси; (10); г) децент.фінанси. (10))

Финансы - это система экономических отношений, которые возникают с повода деления и перераспределения стоимости валового внутреннего продукта, а в определенных условиях и национального богатства, с целью формирования финансовых ресурсов у субъектов ведения хозяйства и государства и использования их на расширенное воссоздание и удовлетворение других общественных интересов и потребностей.

Характерные особ-ти: Важным признаком финансов является их денежный характер. Финансы всегда имеют денежную форму выражения. Деньги являются обязательным условием существования финансов Наличие финансовых отношений всегда сопровождается реальным движением денежных средств. Нет денег - не может быть и финансов. Одним из специфических признаков финансов является то, что финансовые отношения всегда связаны с формированием денежных доходов и нагромождений, которые приобретают специфическую форму финансовых ресурсов. Финансовые ресурсы выступают материальными носителями финансовых отношений. Ни одна другая эк. категория, кроме финансов, не хар-ся таким материальным носителем. -   распределительный характер отношений, который основан на правовых нормах или этике ведения бизнеса, связан с движением реальных денег независимо от движения стоимости в товарной форме; -   односторонний (однонаправленный), как правило, характер движения денежных средств; -  создание централизованных и децентрализованных фондов денежных средств.

Матеріально-речовою формою фінансів завжди є фонди грошових коштів. Залежно від рівня, на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на: централізовані і децентралізовані.

Централізовані фінанси відбивають відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фондів коштів, які надходять у розпорядження держави і органів місцевого самоврядування. До них належать державний і місцеві бюджети, позабюджетні цільові фонди, кошти обов'язкового майнового І особистого страхування. За рахунок цих фондів фінансуються будови, реконструюються підприємства, забезпечується оборона країни, освіта, наука, культура, утримуються органи державної влади і управління, відшкодовується шкода, завдана стихійним лихом, надається допомога матерям із дітьми, хворим, інвалідам, перестарілим громадянам.

Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галузях народного господарства. В об'єднаннях, на підприємствах державної форми власності грошові фонди створюються за рахунок власних ресурсів, шляхом перерозподілу коштів всередині галузі, а також і за рахунок бюджетних асигнувань. Те саме можна сказати про муніципальні підприємства. Сільськогосподарські підприємства різних форм власності використовують для створення фондів власні доходи, прибутки. Держава, зацікавлена в підвищенні врожайності у сільськогосподарських підприємствах, надає їм допомогу. Оскільки 2005 рік видався надзвичайно складним для сільгоспвиробників, держава допомагала їм дешевими кредитами, регулюванням закупівельних цін на їхню продукцію.

6.2. Економічна природа та склад доходів державного бюджету (35)

( а) визначення доходів державного бюджету; (5); б) бюджетна класифікація доходів державного бюджету; (15); в) хар-а основних бюджетоутворюючих податків державного бюджету. (15))

Доходи бюджету – це частина централізованих ресурсів держави, які необхідні для виконання нею відповідних функцій. Вони виражають економічні відносини, що виникають в процесі формування фондів грошових коштів і надходять в розпорядження органів державної влади і управління.

Згідно з Бюджетним кодексом України, до доходів бюджету належать усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України, включаючи трансферти, дарунки та гранти.

Відповідно до розділу І Бюджетної класифікації «Класифіка­ція доходів бюджету» до податкових надходжень віднесені: а) податки на доходи, прибуток; б) податки на власність; в) збори за спеціальне використання природних ресурсів; г) внутрішні податки на товари та послуги (ПДВ, акциз); д) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції; е) інші податки.

До неподаткових надходжень відносяться: а) доходи від власності та підприємницької діяльності; б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; в) надходження від штрафів та фінансових санкцій; г) інші неподаткові надходження .

Доходи від операцій з капіталом складаються шляхом акуму­ляції: а) надходжень від продажу основного капіталу; б) надходжень від реалізації державних запасів товарів; в) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів; г) податків на фінансові операції та операції з капіталом.

Трансферти визначаються Кодексом як кошти, одержані від інших органів державної влади на безоплатній та безповоротній основі. Трансферти в Україні існують у двох формах: дотація вирівню­вання та субвенція. Принципова різниця між дотацією та субвенцією полягає в наявності чи відсутності мети використання коштів: в разі дотації мета відсутня, при наданні субвенції чітко визначено мету використання наданих коштів.

До складу офіційних трансфертів Бюджетною класифікацією віднесено:

а) офіційні трансферти від органів державного управління; б) кошти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організа­цій; в) кошти із загального фонду бюдже­ту в бюджет розвитку.

З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні.

ПДВ — найбільш значний за обсягом з усіх податків, які нараховуються в Державний бюджет. Платниками податку є як фізичні, так і юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні. 

Обов'язковою для оподаткування є діяльність на суму, яка перевищує 300 тис. гривень за 12 попередніх календарних місяців. Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги. В випадку, якщо звичайна ціна перевищує фактичну більш, ніж на 20%, то базою оподаткування є звичайна ціна.

Розрахунок бази оподаткування = собівартість + прибуток + податки і збори. Термін сплати ПДВ — 12 або 40 днів.

Податок на доходи фізичних осіб — є платою фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України.

Базова ставка податку складає 15%. Якщо, загальна сума отриманих у звітному місяці доходів, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становитиме 17% суми перевищення з урахуванням податку сплаченого за ставкою 15%.

Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається до ціни цих товарів. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються ВРУ. Обчислюється акцизний звір за ставками в процентах до обороту з продажу товарів та в твердих сумах з одиниці реалізованого товару. Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.