1.Взаємозв`язок рівня оподаткування і прибутковості суб`єктів господарювання. Загальна характеристика основних доктрин оподаткування. Податкова система і умови її побудови. Часові лаги змін у податковому законодавстві.Налог – это плата обществу за выполнение государством функций. Источником уплаты налогов является добавленная стоимость созданная в процессе производства. Результат производства – прибыль. Экономическая эффективность производства характеризуется степенью его прибыльности или рентабельности. Существует прямая зависимость между экономическим эффектом и уровнем налогообложения. Чем выше уровень налогооблож., тем большая часть доходов пройдет на уплату налогов и меньшая часть прибыли останется в распоряжении предприятия. Такое действие имеют только прямые налоги, плательщиками которых являются предприятия.С другой стороны, цена рабочей силы определяется набором жизненно необходимых благ. Для обеспечения существования работника при увеличении налогов на его зп предприятие вынуждено будет повысить и саму зп. Это приведет к увеличению производственных затрат, прибыль сократится, предприятия будут уменьшать расходы путем сокращения производства. Как правило, при повышении налогов с физ лиц имеет место обе ситуации одновременно.Аналогично действуют и непрямые налоги, т.к. конечным их плательщиком является население. Такая зависимость между экономической эффективностью производства, объемами производства и уровнем налоогблож. дает возможность государству регулировать производство через свою налоговую систему. Основными мировыми доктринами налогообложения являются Доктрина Адама Смита, Доктрина Хейг-Саймонс, Доктрина срывания корпоративной маски и доктрина экономической сущности.-

-Д.А.Смита справедливость – одинаковые налоговые обязательства у лиц с одинаковыми доходами и налоговые обязательства в пропорциях к доходу; определенность – для плательщика налогов не должно быть неопределенности, сомнений в выявлении и расчете подлежащих к уплате налогов; удобство и простота – плательщики налогов могут выбрать наиболее приемлемую ученую политику и систему налогообложения; эффективность.

-Д. Хейг-Саймонс – базой налогообложения может быть или доход или потребление.

-Д. «срывания корпоративной маски» акционер компании несет ответственность за ее деятельность, если фактически руководит эой деятельностью. Поскольку крупные акционеры в большинстве случаев имею возможность направлять действие компании их действия должен быть проверен налоговыми органами в случае подозрения, что они имеют исключительно налоговую направленность.

-Д. экономической сущности поскольку бизнес функционирует не ради налогов, а ради прибыли, любые операции налогоплат. Должны иметь цель получения дополнительной прибыли.

Налоговая система – совокупность налогов, сборов и платежей, которые законодательно закреплены в государстве, принципов, форм и методов их исполнения, изменения или отмены, действий, которые обеспечивают их уплату, контроль и ответственность за нарушение налогового законодательства.

Условия построения: - Необходимо уклонятся от негативного влияния налогооблож. На производство. Нарушение этого условия приведет к сокращению средств, с которых уплачиваются налоги. – Необходимо учитывать влияние налогов на потребление. Сокращение потребления негативно влияет на производство и сокращает объем поступлений налогов.

- Должен проводиться научный анализ возможностей перекладывания налогов. Непредвиденные переложения налогов ведут к неравномерному распределению налогового бремени.

2. Визначення податкової політики держави, її сутність у широкому і вузькому плані, цілі, стратегічні напрямки та вектори макроекономічної ефективності. Дискреційна фіскальна політика.

Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Податкову політику розглядають у широкому і вузькому планах.

У широкому плані вона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних (податків) і тимчасових (позик) джерел.

Оскільки кожна держава не може встановлювати надто високий рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття державних видатків. Однозначно оцінювати політику широкого використання позик неможливо. Все залежить від конкретної ситуації. Головне при цьому полягає в тому, що позики треба повертати, а повертати їх можна тільки за рахунок додаткових надходжень тих же податків. Отже, державні позики - це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування – встановлення видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, їх платників, об'єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чи до державних цільових фондів.

Податкова політика має бути спрямована на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Перед керівництвом розвинутих країн стоять такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями стосовно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні щодо внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.

Напрями проведення податкової політики концентруються на основі виваженого, науково обгрунтованого підходу, найтісніше пов'язаного з особливостями сучасного перехідного стану економічного розвитку.

Першочерговим слід вважати максимізацію функції соціального добробуту шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового зростання національного виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращання стану платіжного балансу. По суті, на противагу іншим, в основі нашої концепції лежить стратегія органічного поєднання невіддільних одне від одного завдань: зростання добробуту громадян та стійкого інноваційного зростання економіки.

Надзвичайно важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, що, з одного боку, викликає в усіх суб'єктів господарювання стабільний інтерес до перспективної фінансової політики, а з іншого — забезпечує високий рівень роботи податкової служби на основі нормативно-правових актів із питань оподаткування, які розробляються, та освоєння механізмів стягнення того чи іншого податку.

Проблема формування ефективної податкової політики — одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок. її розв'язання має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в країні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка б гарантувала або хоча б не гальмувала розвиток економіки.

Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є:

— можливість податкової політики збільшити джерела доходів бюджету;

— здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу;

— спрямованість політики податків на мінімізацію витрат на їх сплату.

Дискреционаая фискальная политика – сознательное манипулирование налогами и гос.расходами с целью изменения реальных объемов нац производства и занятости, контроля за инф. и ускор эк роста.