21. Захист від невикористаного рентгенівського випромінювання при експлуатації пк

Рентгенівське випромінювання - це вид іонізуючого, електромагнітного (фотонного) випромінювання, яке виникає в результаті зміни стану енергії електронів, які знаходяться на внутрішніх оболонках атомів. Контакт з іонізуючим і зокрема з рентгенівським випромінюванням становить серйозну небезпеку для життя і здоров'я людей, але при дотриманні певних технічних і організаційних заходів цей вплив можна звести до безпечного.

Для моніторів, що працюють на електронно-променевих трубках, у зв'язку з можливістю виникнення невикористаного рентгенівського випромінювання (НРВ), в залежності від напруги на катоді: <60 кВ – м’яке РІ, 60 - 100 кВ - середнє РІ,> 100кВ - жорстке РВ. При використанні ПК виникає м'яке РВ. Причому для ПК встановлено, що на відстані 5 см від корпусу монітора з будь-якого боку потужність експозиційної дози не повинна перевищувати 100 мкР / год. Експозиційна доза (Х) - повний заряд іонів одного знака, що виникають у малому об'ємі повітря при повному гальмуванні всіх вторинних елетронів, створених фотонами, до маси повітря в цьому обсязі: X = dQ / dm [Кл / кг] або [P], 1P = 2,58 * 10 ^ 4 Кл / кг. Експозиційна доза характеризує потенційні можливості іонізуючого випромінювання.

Існує 3 основних види захисту від РІ: час, відстань і екранування. Це означає, що максимально захиститися від РІ при використанні ПК необхідно нормувати час роботи узгоджено з видом виконуваних робіт, відстань між працівником і монітором, розташування моніторів в робочому приміщенні, при можливості використовувати екранування моніторів відображають і поглинають екранами.

Враховуючи, що під час використання ПК виникає іонізація повітря (підвищення концентрації позитивно і негативно заряджених іонів), встановлено мінімальні, оптимальні та допустимі рівні іонізації: мінімальні - для (+) 400 од. / см³, для (-) 600 од. / см³; оптимальні - для (+) 1500 - 3000 од. / см³, для (-) 3000 - 5000 од. / см³; допустимі - для (+) і для (-) - 50000 од. / см³. Щоб уникнути підвищеного рівня іонізації повітря: зменшують щільність розміщення обладнання; застосування ефективної механічної вентиляції приміщень.

37. Функції державного фонду соціального страхування.

За чинним законодавством України соціальне страхування належить до цільових фондів, а встановлені до нього платежі — до обов'язкових платежів.

Відповідно до цього всі підприємства України, працівники яких підлягають державному соціальному страхуванню, громадяни-підприємці, що використовують найману працю, зобов'язані реєструватися як страхувальники в органах профспілки по місцю розташування

—   формування грошових фондів, з яких покриваються витра­ти, пов' язані з життєдіяльністю непрацездатних і осіб, що з по­гляду на обставини не беруть участі в трудовому процесі;

—   забезпечення потрібної структури трудових ресурсів;

—    зменшення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих і непрацюючих (безробітні, інваліди) громадян;

—   сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу;

—    підтримка сформованого матеріального рівня застрахова­ного, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недоступним (захисна функція);

—    відшкодування збитку з втрати працездатності і збитку здоров'я за допомогою матеріального відшкодування втрати за­робітку, а також оплати послуг у зв'язку з лікуванням і реабіліта­цією (компенсаційна функція);

—   забезпечення застрахованим (і членам їхніх родин) покрит­тя усіх витрат, достатніх для нормального протікання відтворю- вального циклу, що охоплює практично весь життєвий цикл, у випадку хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності (відтворювальна функція);

—   вплив на суспільний розподіл і перерозподіл: соціальні ви­плати збільшують частку вартості, що направляється на спожи­вання застрахованим; це полягає в поділі матеріальної відповіда­льності за соціальні ризики між усіма застрахованими, робото­давцями і державою (перерозподільча функція);

— узгодження інтересів соціальних суб' єктів з ряду принци­пових для життєдіяльності найманих робітників питань (стабілі­зуюча функція).