16. Характеристика методів і показників оцінки податкового тягаря підприємства. Рівні здійснення податкового тиску.

У широкому розумінні податковий тягар - це загальна сума податків, що сплачуються. Податковий тягар - це також і рівень економічних обмежень, що створюються відрахуванням матеріальних засобів на сплату податків і відволікання цих ресурсів від інших можливих напрямів використання.

В основному під податковим тиском (тягарем, пресом, навантаженням) розуміють вплив податкових важелів, що складають тільки частину цього тягаря. Податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях:

1 — тиск безпосередньо податкових важелів;

2— тиск усієї сукупності податків, зборів і платежів;

З — використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий прес перерозподіляє тиск з одних платників на інші;

4— використання податкової техніки, за якої посилюється тиск на платника.

Єдиної методики для визначення податкового тягаря підприємства не існує. Розглянемо декілька методик, які можна взяти за основу.

Абсолютний підхід: податковий тягар — це сумарна величина усіх видів обов'язкових платежів, які було сплачено платниками податків протягом певного періоду часу:

АПТі=∑ОПі

де АПТ - абсолютна величина податкового тягаря; ОП- вартісна величина обов'язкових платежів; і - рік.

Метод адекватної оцінки показників: ступінь податкового тягаря по кожному визначеному податку рекомендується розраховувати за формулою:

di = ( bi : D) * Si,

де di - частка бази оподаткування по певному і-му податку, розрахована щодо валового доходу підприємства, частки одиниці; D - валовий дохід підприємства, грн; Si - ставка відповідного і-го податку, частки одиниці.

Сукупний наведений податковий тягар у цілому по підприємству:

Р =∑ di.

Метод, заснований на застосуванні виручки, операційних і позареалізаційних доходів.

ПТП = П / (П + До + Дп),

де ПТП — податковий тягар підприємства; П - сума сплачених (нарахованих) податків і зборів; В - виручка; Д₀ - операційні доходи; Дп - позареалізаційні доходи.

Метод на основі застосування доданої вартості.

ПТП = (ПНП + ЄСВ) / ДВ,

де ПНП – прямі та непрямі податки підприємства, що сплачуються із доданої вартості; ЄСВ – єдининий соціальний внесок, що нараховується на фонд оплати праці; ДВ – додана вартість.

ДВ = ФОП + ЄСВ + АОЗ + ПНП + БП,

де ФОТ – фонд оплати праці підприємства; АОЗ – амортизація (споживання) основних засобів і нематеріальних активів; БП – балансовий прибуток.

17. Характеристика показників податкового навантаження на підприємство. Заходи з податкового планування, необхідні при досягненні певного рівня коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції.

Для характеристики податкового навантаження на підприємство використовується також показники:

1) Частка податкових виплат підприємства Тax_b1 (tax burden 1) у загальній сумі прибутку

Тax_bi = ТР / P *100 %,

де ТР – податкові виплати підприємства; Р – балансовий прибуток.

2) Частка податкових виплат підприємства Тax_b2 (tax burden 2) в обсязі продаж (коефіцієнт податкомісткості продукції)

Тax_b2 = TP / SR * 100 %,

де SР – обсяг продаж підприємства.

Він показує, яку частину з виручених засобів продавець сплачує в якості податків. Межі цього показника можуть змінюватися від 20 до 60% залежно від сфери діяльності підприємства.

При досягненні певного рівня коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції рекомендується застосовувати деякі заходи з податкового планування:

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 10-15% можна застосовувати мінімальні заходи з податкового планування: чітке ведення бухгалтерського обліку, внутрішнього документообігу, використання прямих пільг; рівень професійного бухгалтераразові консультації зовнішнього податкового консультанту.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 20-40% необхідно застосовувати регулярні заходи з податкового планування: податкове планування стає частиною загальної системи фінансового управління і контролю; повинна бути спеціальна підготовка (планування) контрактних схем типових, крупних і довгострокових контрактів; необхідна наявність спеціально підготовленого персоналу, контроль і керівництво з боку фінансового директора; рекомендується абонентське обслуговування в спеціалізованій компанії.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 45-60% заходи податкового планування для суб'єкта господарювання мають стати щоденними і життєво необхідними. Необхідно стратегічне планування діяльності організації і її поточної щоденної діяльності за всіма зовнішніми й внутрішніми напрямками. Потребується наявність спеціально підготовленого персоналу і організація тісної взаємодії зі всіма службами з організацією і контролем з боку члену Спілки Директорів. Необхідна постійна робота із

зовнішнім податковим консультантом і наявність податкового адвоката. Має бути укладена спеціальна програма розвитку, обов'язковий податковий аналіз і експертиза будь-яких організаційних, юридичних чи фінансових заходів та інновацій податковими консультантами.

• При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції більше 60% рекомендована зміна сфери діяльності чи податкової юрисдикції.

3) Структура (частка) податків та окремих їх видів у собівартості продукції, в ціні виробника та в ціні реалізації. Ця структура може формуватися як для загального обсягу виробництва чи реалізації, так і для обсягу за окремими видами продукції, робіт та послуг.

4) Показник чистого прибутку підприємства:

Пч = Ц * Ов – Вз - Пз

де Пч - показник чистого прибутку; Ц - ціна (ринкова); Ов - обсяг виробництва конкретного виду продукції у натуральному вираженні;

Вз - вартісний показник загальних витрат, які пов'язані з виробництвом продукції, що визначається рівнем середніх витрат на одиницю продукції — (Вс) і її обсягом у натуральному вираженні (Ов), тобто:

Вз = Вс * Ов

Пз - загальна сума податкових зобов'язань, які виникають при виробництві певного виду і обсягу продукції.

5) Коефіцієнт ефективності оподаткування (К_Е) показує величину чистого прибутку на одиницю податкових витрат;

К_Е = Пч / Пз,

6) Показник рівня оподаткування

- характеризує середню по підприємству величину податків у розрахунку на одиницю продукції:

А_о = Пз / Ов.

7) Коефіцієнт оподаткування доходів (Код):

Код = Пц / Дв,

де Пц - сума податків, що їх включають до ціни продукції і сплачують з доходів підприємства за певний період, грн; Дв - сума валового доходу підприємства за цей період, грн.

8) Коефіцієнт оподаткування витрат (Ков):

Ков = Пс / В,

де Пс – сума податків, що їх відносять на витрати виробництва (обігу), тобто зараховують до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) за певний період, грн; В – сума витрат виробництва чи обігу підприємства за цей період, грн.

18. Сутність, мета, об’єкт, предмет, інформаційна база і завдання корпоративного податкового менеджменту та процеси, які забезпечують його функціонування. Специфічні риси корпоративного податкового менеджменту.

Корпоративний податковий менеджмент – це процес управління податками підприємств – платників податків, який регулює їх фінансові взаємовідносини з державою у процесі перерозподілу доходів господарюючих суб’єктів і формування доходів бюджету.

Мета корпоративного податкового менеджменту – розробка управлінських рішень, спрямованих на формування фінансового потенціалу і підвищення його ефективності; активний вплив на максимізацію чистого прибутку при заданих параметрах податкового середовища і ринкової кон’юнктури.

Об'єктом корпоративного податкового менеджменту є виробничо-економічні стратегії підприємства і пов'язані з ними відносини, які складаються у процесі оподаткування.

Предметом корпоративного податкового менеджменту є податкова політика, що визначає рівень оподаткування, та її практична реалізація.

Інформаційна база:

- зовнішні джерела (Податковий кодекс, закони, укази, постанови КМУ, інструкції, міжнародні конвенції);

- внутрішні джерела (бухгалтерський баланс, головна книга, звіти бухгалтера, митні декларації, дані управлінського, фінансового, податкового обліку).

Завдання корпоративного податкового менеджменту: - розробка загальної політики оподаткування для підприємства; - визначення податкових пільг і можливостей їх застосування на підприємстві; - розрахунок можливої виробничої диверсифікації підприємства та зміни при цьому податкових платежів; - прогнозування обсягів податкових платежів на середньострокову перспективу на основі прогнозних розрахунків зміни економічних оборотів; - розробка планів податкових платежів у цілому по підприємству; - розробка податкового календаря; - вибір найбільш вигідних варіантів оподаткування.

Процеси, які забезпечують функціонування корпоративного податкового менеджменту:

1. Аналіз зовнішнього податкового середовища, прогнозованих нормативно-правових змін чинного законодавства, міжнародних конвенцій з питань оподаткування.

2. Розробка податкової стратегії підприємства (податкове прогнозування).

3. Податкове планування.

4. Податковий моніторинг господарських операцій.

5. Податковий облік і звітність.

6. Контроль виконання рішень у сфері податкового управління.

7. Організація взаємодії із внутрішніми структурами і зовнішніми суб'єктами.

8. Оцінка результатів податкового менеджменту.

Специфічні риси корпоративного податкового менеджменту:

1. У податковому менеджменті менш, ніж у будь-якій іншій галузі можливо запозичення іноземних засобів та прийомів;

2. Ця галузь знань мінлива, що пов’язано з мінливістю податкового законодавства;

3. Податкові реалії, які склалися, не сприяють стабільності підприємницької діяльності і, водночас, створюють широке поле діяльності для податкового менеджменту;

4. Парадокси української ділової культури зумовлюють протиріччя вітчизняного податкового менеджменту: з одного боку, метою бізнесу є отримання прибутку, а з іншого - підприємства витрачають багато зусиль для зменшення прибутку з метою мінімізації податкових витрат;

5. Податковий менеджмент повинен виходити з тісного взаємозв’язку податків і враховувати їх збалансованість;

6. Для цілей податкового менеджменту недоцільні між господарчі порівняння по офіційним даним.