
- •2. Податкове регулювання – це сукупність заходів непрямого впливу держави на розвиток виробництва шляхом зміни норм вилучення у бюджет, у результаті чого змінюється рівень оподаткування.
- •8. Характеристика методів податкового прогнозування і планування.
- •9. Алгоритм дій при розробці поточних завдань у сфері оподаткування. Напрями підвищення рівня податкового прогнозування та планування.
- •10. Характеристика податкового регулювання та його принципів. Інструменти податкового регулювання.
- •4. Механізми, пов’язані з порядком обчислення бази оподаткування та податкових зобов’язань.
- •5. Податкові пільги.
- •11. Податкові пільги
- •13. Основні причини правопорушень у сфері оподаткування
- •2. Система аналітичних показників оцінки стану та розвитку податкових відносин
- •16. Характеристика методів і показників оцінки податкового тягаря підприємства. Рівні здійснення податкового тиску.
- •17. Характеристика показників податкового навантаження на підприємство. Заходи з податкового планування, необхідні при досягненні певного рівня коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції.
- •19)Сутність оптимізації оподаткування. Функції і фактори оптимізації корпоративного податкового менеджменту.
- •20 Сутність податкової політики підприємства. Принципи, етапи, варіанти податкової політики і форми її реалізації.
- •21 Сутність, суб’єкти, об’єкт, мета, завдання і рівні податкового планування на підприємстві. Класифікація видів податкового планування на підприємстві.
- •Класифікація видів податкового планування на підприємстві. Характеристика поточного і стратегічного податкового планування на підприємстві (заходи і інструменти).
- •23. Принципи і методи податкового планування на підприємстві.
- •Характеристика основних етапів податкового планування на підприємстві. Показники оцінки ефективності податкового планування на підприємстві.
- •25.Ризики в податковому плануванні на підприємстві .
- •29.Вільні екон.Зони:сутність,мета створ-я,цілі, очікув-й ефект впров-ня.Класиф-я вез
- •30.Теоретичні основи та практична реалізація персонального податкового менеджменту.
- •2. Визначення податкової політики держави, її сутність у широкому і вузькому плані, цілі, стратегічні напрямки та вектори макроекономічної ефективності. Дискреційна фіскальна політика.
- •3. Податковий тягар та методики його визначення на макрорівні.
- •4.Структура органів управління оподаткуванням. Функції, права і обов’язки посадових осіб органів державної податкової служби
- •5. Обов’язки і права платників податків.
2. Визначення податкової політики держави, її сутність у широкому і вузькому плані, цілі, стратегічні напрямки та вектори макроекономічної ефективності. Дискреційна фіскальна політика.
Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.
Податкову політику розглядають у широкому і вузькому планах.
У широкому плані вона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних (податків) і тимчасових (позик) джерел.
Оскільки кожна держава не може встановлювати надто високий рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття державних видатків. Однозначно оцінювати політику широкого використання позик неможливо. Все залежить від конкретної ситуації. Головне при цьому полягає в тому, що позики треба повертати, а повертати їх можна тільки за рахунок додаткових надходжень тих же податків. Отже, державні позики - це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.
У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування – встановлення видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, їх платників, об'єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чи до державних цільових фондів.
Податкова політика має бути спрямована на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Перед керівництвом розвинутих країн стоять такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями стосовно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні щодо внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.
Напрями проведення податкової політики концентруються на основі виваженого, науково обгрунтованого підходу, найтісніше пов'язаного з особливостями сучасного перехідного стану економічного розвитку.
Першочерговим слід вважати максимізацію функції соціального добробуту шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового зростання національного виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращання стану платіжного балансу. По суті, на противагу іншим, в основі нашої концепції лежить стратегія органічного поєднання невіддільних одне від одного завдань: зростання добробуту громадян та стійкого інноваційного зростання економіки.
Надзвичайно важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, що, з одного боку, викликає в усіх суб'єктів господарювання стабільний інтерес до перспективної фінансової політики, а з іншого — забезпечує високий рівень роботи податкової служби на основі нормативно-правових актів із питань оподаткування, які розробляються, та освоєння механізмів стягнення того чи іншого податку.
Проблема формування ефективної податкової політики — одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок. її розв'язання має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в країні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка б гарантувала або хоча б не гальмувала розвиток економіки.
Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є:
— можливість податкової політики збільшити джерела доходів бюджету;
— здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу;
— спрямованість політики податків на мінімізацію витрат на їх сплату.
Дискреционаая фискальная политика – сознательное манипулирование налогами и гос.расходами с целью изменения реальных объемов нац производства и занятости, контроля за инф. и ускор эк роста.