22.Значення гомеостазу для забезпечення здоров’я і безпеки людини.

Гомеостаз (грец. homoios - подібний, той же самий; stasis-стан, нерухомість) - відносний динамічну сталість внутрішнього середовища (крові, лімфи, тканинної рідини) і стійкість основних фізіологічних функцій (кровообігу, дихання, терморегуляції, обміну речовин і т.д.) організму людини і тварин. Регуляторні механізми, що підтримують фізіологічний стан або властивості клітин, органів і систем цілісного організму на оптимальному рівні, називаються гомеостатичні. Історично та генетично поняття гомеостазу має біологічні та медико-біологічні передумови. Там воно співвідноситься як кінцевий процес, період життя з окремим окремо взятим організмом чи людським індивідуумом як чисто біологічним явищем. Кінцівка існування і необхідність виконання свого призначення - репродукції собі подібного - дозволяють визначити стратегію виживання окремого організму через поняття "збереження". "Збереження структурно-функціональної стабільності" - суть будь-якого гомеостазу, керованого гомеостат або саморегульованого.

Як відомо, жива клітина являє рухливу, саморегулюючої систему. Її внутрішня організація підтримується активними процесами, спрямованими на обмеження, попередження або усунення зсувів, викликаних різними впливами з навколишнього і внутрішнього середовища. Здатність повертатися до початкового стану після відхилення від деякого середнього рівня, викликаного тих чи інших «обурює» чинником, є основною властивістю клітини. Багатоклітинні організм являє собою цілісну організацію, клітинні елементи якої спеціалізовані для виконання різних функцій. Взаємодія усередині організму здійснюється складними регулюючими, координуючими і корелює механізмами за участю нервових, гуморальних, обмінних та інших факторів. Безліч окремих механізмів, що регулюють внутрішньо-і міжклітинні взаємини, надає в ряді випадків взаємно протилежні дії, що врівноважують один одного. Це призводить до встановлення в організмі рухомого фізіологічного фону (фізіологічного балансу) і дозволяє живій системі підтримувати відносну динамічну сталість, незважаючи на зміни в навколишньому середовищі і зсуви, що виникають у процесі життєдіяльності організму.

Як показують дослідження, що існують у живих організмів способи регуляції мають багато спільних рис з регулюючими пристроями в неживих системах, таких як машини. І в тому і в іншому випадку стабільність досягається завдяки певній формі управління.

Саме уявлення про гомеостазі не відповідає концепції сталого (не вагається) рівноваги в організмі - принцип рівноваги не докладемо до складним фізіологічних і біохімічних процесів, що протікають в живих системах. Неправильно також протиставлення гомеостазу ритмічним коливань у внутрішньому середовищі. Гомеостаз в широкому розумінні охоплює питання циклічного і фазового перебігу реакцій, компенсації, регулювання та саморегулювання фізіологічних функцій, динаміку взаємозалежності нервових, гуморальних та інших компонентів регуляторного процесу. Межі гомеостазу.