Лекція № 3

Тема: Українська фразеологія. Фразеологізми ділової мови, їх місце в діловій документації.

Питання для розгляду:

1. Поняття про фразеологічну одиницю.

2. Джерела української фразеології.

3. Класифікація і функціонування фразеологізмів.

4. Ознаки фразеологічних зворотів.

5. Фразеологізми у фаховому мовленні.

ЛІТЕРАТУРА: 14,15,16,18,19,20,21,22

Фразеологією ( гр. phrases- зворот, вислів і logos - поняття , вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти.

Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом.

Термін фразеологія в СУЛМ вживається принаймні в 4-х значеннях:

1. розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови;

2. сукупність фразеологізмів у мові;

3. своєрідні засоби вираження думки, притаманні певній соціальній групі, якомусь авторові, діалекту тощо;

4. сукупність пишномовних нещирих висловів, позбавлених внутрішнього змісту.

У центрі нашого вивчення будуть перші 2 визначення.

Об’єктом фразеології як мовознавчої дисципліни є сукупність усіх фразеологізмів мови. Фразеологізм – надслівна, семантично цілісна, відносно стійка (з допущенням варіантності), відтворювана й переважно експресивна одиниця, яка виконує характеризуючи-номінативну функцію. В інтегрованому змісті фразеологізмів слова-компоненти втрачають буквальну семантику і позначають інші культурні коди – характеристичний, поведінковий, духовний, моральний тощо. Н-д, ходяча енциклопедія – «людина з різнобічними знаннями»

Виникнення і вживання фразеологізму зумовлене постійним відчуттям лексичної недостатності, намаганням вербалізувати людські емоції, утілені в когнітивні моделі душевного стану.

Фразеологізми є специфічними мовними формулами, картинами світу із закодованою інформацією про минуле, наших предків, їхній спосіб сприйняття світу та оцінку всього сущого; вони акумулюють культурні потенції народу, тільки йому притаманним способом маніфестують дух і неповторність ментальності нації. Фразеологічні одиниці ввібрали історичні події й соціальне життя, вирізняють найменші порухи нашого серця, розказують про неосяжний світ людських почувань, вражають точністю асоціацій між природою, звичайними життєвими фактами і людською поведінкою, нашими емоціями й вчинками.

До фразеології входять:

1. метафоризовані сполуки різної структури й походження:

• сушити голову,

• до схід сонця,

• вітер у голові,

• до сьомого поту,

• крик моди,

• ні в тин, ні в ворота,

2. метафоризовані професійні сполучення:

• на живу нитку (з мовлення кравців),

• закласти фундамент ( з мовлення будівельників),

• скласти зброю ( з мовлення військових),

• питома вага ( з мовлення фізиків);

3. компаративні фразеологізми, які постали на основі порівняльних словосполучень чи речень:

• як корова язиком злизала,

• мов на долоні,

• наче в усі.

Вони часто вживаються зі словами фразеологічного оточення, які до складу компаративізмів не входять. Найчастіше це дієслова (боятися як вогню) та прикметники ( схожий як дві краплі води)

4. допустові фразеологічні одиниці, найчастіше структурно оформлені за участю допустового сполучника хоч та дієслова наказового способу ( хоч водою розливай, хоч око вийми ),

5. сполучення повнозначного слова зі службовим:

• з-під поли,

• на кістках,

• не за горами,

6. метафоризовані дериватами, тобто еліптичні (вилучені) частини ширших усталених висловів:

• піймати синицю в руку,

• кувати залізо (куй залізо, поки гаряче)

7. фразеологічні зрощення й фразеологічні єдності:

• ві альфи до омеги,

• бальзам на рану,

• не бачити смаленого вовка,

• ноги не буде,

• врізати дуба.

До фразеологізмів не належать:

1. сталі словосполучення, у яких немає метафоричного чи метонімічного переосмислення (наживати ворогів);

2. прислів’я ( дарованому коневі зубів не лічать);

3. приказки ( коса – дівоча краса),

4. усталені порівняння (червоний як рак),

5. крилаті вирази ( усе тече, усе змінюється),

6. перифрастичні звороти, які замінюють слова в описовій формі ( виявляти піклування – піклуватися),

7. складені терміни ( електрична дуга),

8. нефразеологізовані тавтологічні словосполучення ( ридма ридати),

9. словосполучення, у яких один із компонентів реалізує свою семантику лише п поєднанні з іншими компонентами ( вовчий апетит),

10. складені прийменники й сполучники ( у зв’язку з, через те, що)

11. деякі дієслівно-іменні словосполучення, близькі до перифразів ( вводити в оману).

Джерелами утворення фразеологічних зворотів та сферами їх функціонування є:

1. Жива народнорозмовна мова, зокрема приказки, прислів'я (п'яте колесо

до воза; як горох при дорозі; на ладан дише; одного поля ягода).

2. Виробничо-професійна діяльність людей (дружній череді вовк не

страшний; сім разів відмір, а один раз відріж; грати першу скрипку; дати

задній хід).

4. Наукова діяльність (дійти до висновку, зробити аналіз, методика

дослідження, об’єкт дослідження).

3. Біблійні вислови (око за око, зуб за зуб; святая святих; Содом і

Гоморра; випити гірку чашу до дна).

4. Антична література та міфологія (ахіллесова п'ята; прокрустове ложе;

аріаднина нитка; дамоклів меч; танталові муки).

5. Влучні вирази відомих людей: Борітеся - поборете (Т. Шевченко); Сміх

крізь сльози (М. Гоголь); Хто бере ( усе той тратить, хто дає ( усе

придбав (Ш. Руставелі).