36. Форми, методи та інструменти державного регулювання економіки.

Сутність державного регулювання ринкової економіки більш повно розкривається в тих функціях держави, які вона при цьому виконує. їх здійснення спрямоване на впорядкування та вдосконалення суспільної, колективної та приватної сфер життєдіяльності людей.

Функції поділяються на: ті які спрямовані на вдосконалення і розвиток суспільних відносин всередині країни (внутрішні), і ті, що мають на меті налагодження і взаємодію кожної конкретної держави з іншими суб'єктами міжнародних відносин (зовнішні).

У межах кожної країни держава виконує цілий ряд функцій:

- політичній

-соціальна

-міжнародна.

-економічні

Економічні функції державного регулювання ринкової економіки

Цільова - визначення цілей, пріоритетів

Стимулююча -формування регуляторів, здатних ефективно впливати на діяльність господарських суб'єктів і спрямовувати економічні процеси у бажаному для суспільства напрямку

Нормативна - держава за допомогою законодавчих актів

Корегуюча - коригування розподілу ресурсів в економіці

Соціальна - державне регулювання соціально-економічних відносин, перерозподіл доходів, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій.

Контролююча - державний нагляд і контроль

Економічні функції державного регулювання розвитку ринкової економіки реалізуються шляхом використання декількох основних форм:

-бюджетно-податкова форма регулювання, спрямованому на забезпечення функціонування державних фінансів, формування державного бюджету та державних витрат.

грошово-кредитна форма регулювання, яка передбачається забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою, підтримання рівноваги на валютному ринку.

адміністративно-економічна форма регулювання ринкової економіки реалізується за допомогою заходів адміністративного та економічного плану, спрямованих на створення умов для ефективного функціонування і розвитку ринкових відносин та досягнення соціальних цілей суспільства.

Методи регулювання ринкової економіки, яка подана на рисунку 18.1.

Адміністративні методи ґрунтуються на застосуванні сили державної влади шляхом примусу, заборони або дозволу.

Методи державного регулювання ринкової економіки, які мають орієнтовний, рекомендаційний характер, належать до індикативних.

Специфічним інструментом державного регулювання ринкової економіки є державний сектор. Держава використовує для опосередкованого впливу на приватний сектор та для вирішення тих економічних, соціальних і й інших проблем, які виникають на певному етапі розвитку суспільства.

37. Фінанси в системі економічних відносин. Фінансова система і фінансове регулювання.

У сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД).

Об'єктивна необхідність фінансів, Незвважаючи на те, що існування фінансів безпосередньо пов'язане з існуванням грошей, причиною, що зумовила виникнення та існування їх, є не гроші, а потреби суб'єктів економіки (домогосподарств, підприємницького сектору та держави) у ресурсах, які б забезпечували їхню життєдіяльність.

Рис. 17.1. Структура фінансів

До приватних фінансів відносять фінанси населення (домогосподарств, сім'ї).

Фінанси домогосподарства - грошові відносини щодо формування та використання громадянами (членами сім'ї), які разом проживають і ведуть домашнє господарство, спільного грошового фонду, який називають сімейним бюджетом.

Фінанси підприємств, установ та організацій - система відносин між юридичними особами, між юридичними особами і державою, між юридичними і фізичними особами з приводу формування та використання певних грошових фондів (фінансових ресурсів).

Фінанси громадських об'єднань - система відносин між:

- громадськими об'єднаннями та їхніми членами;

- щодо сплати членських внесків, отримання різних виплат, надання пільг;

- за напрямами використання грошових фондів об'єднання: -громадськими об'єднаннями і підприємствами, організаціями й установами (добровільні внески, пожертвування тощо);

- між різними рівнями громадських об'єднань;

- між громадськими об'єднаннями і підвідомчими господарськими об'єднаннями.

Державні фінанси - особлива сфера розподільчих відносив, пов'язана з первинним і вторинним розподілом та використаним ВВП з метою утворення фонду грошових засобів, необхідного для здійснення державою покладених на неї функцій.

Риси фінансів:

- набирають грошової (ненатуральної) форми;

- носять розподільчий (нееквівалентний) характер, на відміну від обміну, якому властива еквівалентність;

- розподіл ВВП і НД здійснюється через реальні грошові фонди (на відміну від цінового розподілу);

- акумулюють і використовують фінансові засоби на безоплатній основі.

Ознаки фінансових ресурсів (засобів):

- виражають відносини власності;

- перебувають у постійному русі;

- мають особливі джерела формувавня;

- відрізняються за напрямами використання;

- мають специфічний склад учасників формування, розподілу та використання.

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему країни. Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет.

Рис. 17.4. Принципи бюджетного фінансування

Функції державного бюджету:

Фіскальна функція бюджету полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний харак тер, частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж мають недостатні для забезпечення належного рівня розвитку джерела фінансування (фундаментальні наукові дослідження, оперні театри, музеї тощо).

Розподільча функція бюджету полягає в тому, що акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, інвестування в капіталомісткі галузі з тривалим строком окупності витрат, на структурну перебудову, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.

Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу (обмежувальну) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки, зміну її структури тощо.

Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги тощо.

Головні джерела формування надходжень до державного бюджету:

- податки;

- відрахування на соцстрах та інші види відрахувань;

- державна позика (внутрішня та зовнішня);

- емісія грошей;

- продаж державного майна.

Форми виплат із державного бюджету:

- асигнування - видатки на утримання підприємств та установ;

- субсидії - державна допомога організаціям, установам, громадянам;

- субвенції - державна грошова допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку;

- дотації - допомога підприємствам, організаціям, установам для покриття збитків з метою підтримки.

Система бюджетного фінансування містить:

- механізм надання бюджетних засобів розпорядникам асигнувань;

- засоби фінансового контролю за цільовим та ефективним використанням грошових ресурсів.

Однією із форм бюджетного фінансування є бюджетний кредит - надання бюджетних засобів суб'єктам господарювання й органам влади на засадах поворотності та платності.

Важливою формою використання бюджетних ресурсів є бюджетні резерви. Це відособлена у спеціальних фондах частина бюджетних надходжень, призначених для забезпечення безперебійного функціонування передбачених бюджетом витрат, а також покриття непередбачуваних затрат держави (стихійні лиха, серйозні технологічні авари, епідемії тощо), які зненацька можуть виникнути.

Консолідований бюджет - це об'єднаний бюджет центрального уряду і бюджети місцевих органів влади.

Державне казначейство - орган, на який покладено функції:

- використання державного бюджету;

- обліку його касового виконання;

- управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом. За станом розрізняють державний бюджет:

- нормальний (збалансований), коли надходження і видатки бюджету врівноважені;

- дефіцитний, коли видатки перевищують доходи;

- профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворюсдер-жавний борг.

Державний борг існує у двох формах:

- внутрішнього боргу перед юридичними та фізичними особами країни;

- зовнішнього боргу перед іноземними країнами (міжнародними фінансовими організаціями, урядами іноземних країн та іноземними приватними особами й організаціями).

Податкова система - сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також інститутів та організацій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Рис. 17.5. Функції податків

Податкова ставка (норма оподаткування) - законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Податкова ставка може існувати в таких формах:

- середньої податкової ставки - відношення обсягу податків до величини доходу, що підлягає оподаткуванню;

- граничної податкової ставки - відношення приросту податків до приросту доходу, що підлягає оподаткуванню;

- податкові пільги - звільнення від податків або зменшення податкових ставок.

Види податкових пільг:

- прискорена амортизація основного капіталу

- інвестиційний податковий кредит

Податкова квота характеризує рівень оподаткування і визначається як частка податку в доході платника.

Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американський економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як "крива Лаффера"

Ця крива виявляє таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу (N). При подальшому зростанні податкової ставки нівелюються стимули до підприємництва та праці, знижується податкова база та податкові надходження до бюджету. При податковій ставці 100 % держава не отримуватиме доходу, оскільки охочих працювати безоплатно немає.