15. Усна і писемна форми укр літ мови.

Усна форма може обслуговувати виробничі і побутові потреби суспільства. В ній переважає лексика побутового харктеру, використовуются переважно прості речення. Можна виділити кілька типів усного мовлення за сферами його застосування: ділова розмова, засідання, публічний виступ лекція, помова, бесіда.

Усне мовлення відрізняється від писемного такими чинниками:

- усному мовленню властива спонтанність;

-під час усного мовлення мало уваги приділяється формі вислову, особливо з точки зору орфоепії

-для усного мовлення характерна поширена інформативність, насиченість різнопалновими фактами

-важливим елементом усної мови є інтонація, від якої залежить зміст вислову. Саме ця ознака є однією з найсуттєвіших рис усного мовлення.

Усне мовлення допускає повтори, які використовуються з тією чи іншою метою. На особливу увагу заслуговує особисте ділове усне мовлення в процесі прийому відвідувачів, спілкування зі своїми колегами. Усне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, культури. Сухомлинський писав:Щоб правильно розмовляти і писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, треба любити укр мову й свою справу.

Писемне мовлення є основним для ділових людей. Саме через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові контакти. Одиницею писемного мовлення є текст різного х-ру. Це може бути стаття, газетний текст, лист чи будь-який документ. Писемне мовлення відрізняється від усного і має такі особливості:

- писемна мова фіксується графічними знаками

- писемна мова завжди спирається на усне мовлення і є вторинною. Вона завжди фіксує чиюсь висловлену думку і сприймається органами зору

писемна мова — це форма в основному монологічна

-писемне мовлення характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики

-в писемній мові переважає особливий стиль, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполчень

-у писемній мові виділяють тексти за сферою спілкування, наприклад: накази, квитанції, накладні тощо.

У подальшому розвитку укр літ мови велику роль відіграли письменники-класики такі, як Марко Вовчок, Панас Мирний, М.М.Коцюбинський, І.Франко, Леся Українка та ін., які впроваджували традиції Шевченка в розвитку укр літ мови на народній основі.

На сучасному етапі відбувається явище мовної інтеграції взаємодія і вплив 2-х чи більше мов.

16. Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.

Стиль від латин. Stilus — паличка для письма. Сталь літературної мови — різновид мови її функціонувальна підсистема, що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль — це власне слова на власному місці. Кожний вид має:

сферу поширення і вживання коло мовців

функціональне призначення регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо

характерні ознаки форма та спосіб викладу

система мовних засобів і стилістичних норм лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо.

Ці складові конкретизують, оберігають, певною, мірою обмежують, унормовують кожний вид і роблять його досить стійким різновидом літературної мови. Оскільки стилістична норма є частиною літературної, вони не забезпечує останню, а лише використовує слова чи форми в певному стилі чи з певним стилістичним значенням. Високорозвинута сучасна літературна українська мова має розгалужену системі стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний,

епістолярний, офіційно-діловий та конфесійний.

Для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови — усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманні розмовному стилю, а інша — переважно писемна. Оскільки останні сформувалися н книжній основі їх називають книжними.

Структура текстів різних стилів неоднакова, якщо для розмовного стилю характерний діалог полілог то для інших — переважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони — різновиди однієї мови, представляють усе багатство їх виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства — забезпечують спілкування в різних його сферах і галузях.

безпосередня участь у спілкування

усна форма спілкування

неофіційність стосунків між мовцями неформальне

невимушеність спілкування

непідготовленість до спілкування неформальне

використання несловесних засобів логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації

використання позамовних чинників ситуація, поза, руки, жести, міміка

емоційні реакції

потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати головне.