- •1.Мікроекономіка в системі економічних наук.
- •6. Об’єкти економічних відносин на мікрорівні.
- •7. Особливості взаємовідносин економічних суб’єктів на мікрорівні.
- •9. Мікроекономічні моделі.
- •8. Методи мікроекономічного аналізу.
- •10.Поняття потреб та їх класифікація.
- •11.Економічні блага та їх класифікація.
- •12.Поняття корисності та її особливості.
- •13.Сукупна та гранична корисність.
- •14. Рівновага споживача.
- •15.Другий закон Госсена.
- •16.Споживацький вибір та фактори, що на нього впливають.
- •17.Умови, за яких споживач надає перевагу певним товарам так послугам.
- •2. Транзитивність потреб споживача:
- •18.Криві байдужості, їх основні характеристики.
- •19.Властивості кривих байдужості.
- •20.Криві байдужості особливого типу.
- •21.Гранична норма заміщення благ.
- •22.Поняття бюджету та бюджетних обмежень. Лінія бюджетних обмежень.
- •23.Вплив змін доходу та цін на положення лінії бюджетних обмежень.
- •24.Кутова і внутрішня рівновага споживача.
- •25.Рівняння рівноваги споживача з ординалістських позицій.
- •26.Реакція споживача на зміну його доходу.
- •27.Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •28.Ефект заміщення та ефект доходу.
- •29.Парадокс Гіффена.
- •30.Характеристика ринкового попиту. Закон попиту.
- •31. Цінові та нецінові фактори впливу на ринковий попит.
- •32. Характеристика ринкової пропозиції попиту. Закон пропозиції.
- •33. Фактори впливу на ринкову пропозицію.
- •34. Взаємодія попиту і пропозиції.
- •35. Характеристика та математичне вираження еластичності попиту за ціною.
- •36. Вплив еластичності попиту за ціною на загальний дохід споживача.
- •37. Характеристика та математичне вираження еластичності попиту за доходом.
- •38. Характеристика та математичне вираження перехресної еластичності попиту.
- •39. Характеристика та математичне вираження еластичності пропозиції за ціною.
- •40. Основи виробництва та його фактори.
- •41. Підприємство, як виробничо-ринкова система.
- •42. Виробнича функція та її властивості.
- •43. Основні мікроекономічні параметри підприємства.
- •44. Частинна варіація факторів виробництва.
- •45. Ізоквантна варіація факторів виробництва.
- •46. Ізокванта та її властивості. Карта ізоквант.
- •47. Гранична норма технологічного заміщення капіталу працею.
- •48. Пропорційна варіація факторів виробництва.
- •49. Зростаюча віддача від масштабу виробництва.
- •50. Постійна та спадна віддача від масштабу виробництва.
- •51. Оптимум виробника.
- •52. Ізокоста та її властивості.
- •53. Характеристика рівноваги виробника.
- •54. Витрати виробництва за короткостроковий період.
- •55. Витрати виробництва в довгостроковому періоді.
- •56. Характеристика ринку досконалої конкуренції.
- •57. Особливості попиту на ринку досконалої конкуренції.
- •58. Метод сукупного аналізу при побудові моделі поведінки підприємства в короткостроковому періоді.
- •59. Метод граничного аналізу при побудові моделі поведінки підприємства в короткостроковому періоді.
- •60. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді
- •61. Ефективність ринку досконалої конкуренції.
- •62. Характеристика ринку чистої монополії.
- •63. Умови, за яких може досягатися монополізація ринку.
- •66. Помилкові уявлення про політику монополіста.
- •67. Економічні наслідки діяльності чистої монополії.
- •68. Характеристика олігополістичного ринку.
- •69. Ламана крива попиту, як варіант ціноутворення олігополістом.
- •70. Особливості встановлення цін олігополістами за умови таємного зговору.
- •71. Лідерство в цінах та принцип «витрати плюс», як варіанти ціноутворення олігополістом.
- •72. Ефективність олігополії.
- •73. Характеристика ринку монополістичної конкуренції.
- •76. Ефективність монополістичної конкуренції.
- •77. Похідний попит за досконалої конкуренції, його значення та показники.
- •78. Вплив недосконалої конкуренції на похідний попит.
- •79. Фактори зміни попиту на ресурс.
- •81. Особливості оптимального співвідношення ресурсів виробником.
- •82.Характеристика конкурентного ринку праці.
- •83. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку.
- •84. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.
- •85. Вплив профспілок та механізм формування заробітної плати.
- •86. Капітал як фактор виробництва.
- •88. Аналіз інвестиційних рішень. Поняття дисконтованої величини.
11.Економічні блага та їх класифікація.
Блага — це товари, послуги та соціальні й екологічні умови, Які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживапї чи використовувати.
Економічні блага — це блага, в яких відчувається певна нестача, тобто їх не вистачає на всіх.
Залежно від своєї корисності блага поділяються на блага з Додатною корисністю та блага з від'ємною корисністю (або антиблага).
Блага з додатною корисністю — це блага, збільшення обсягу яких у розпорядженні людини є привабливим для людини (відпочинок, житло, одяг, більшість продуктів харчування).Блага з від'ємною корисністю або антиблага — це збільшення яких небажане для людини (наявність С02 у або радіонуклідів у довкіллі є антиблагом для всіх, хоча в Кожної людини є особисті антиблага).
Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності (неякісні блага).
Нормальні блага — блага, обсяг споживання яких зростає при зростанні доходу (більшість товарів і послуг).
Блага низької споживчої цінності — блага, обсяг споживання яких спадає при зростанні доходу (одяг чи взуття, що вийшли з моди; дешеві продукти харчування). Залежно від впливу ціни на обсяг споживання розрізняють звичайні блага та блага (товари) Гіффена.
Звичайні блага — блага, обсяг споживання яких зростає при зниженні ціни (більшість товарів і послуг).
Блага (товари) Гіффена — блага, обсяг споживання яких спадає (зростає) при зниженні (підвищенні) ціни (картопля, хліб, крупа, інші порівняно дешеві продукти харчування, що мають значну частку в раціоні споживача).
12.Поняття корисності та її особливості.
Корисність — це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. Термін "корисність" ввів англійський вчений Ієремія Бентам. Корисність — поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго (наприклад, кава, сигарети, алкоголь). Відносно цих благ термін "корисність" має певну невідповідність, тому економісти давно намагаються замінити його. Відомий російський економіст М.Х. Бунге пропонував використовувати термін "годність" (Придатність). "Потреба в наркотичних речовинах, — писав він, —-безсумнівна, але чи можна сказати, що опіум і гашиш корисні для купців, — вони лише годні як речовина для наркотичного сп'яніння"2. А французький економіст Ш. Жид3 пропонував термін "бажаність". На його думку, такий термін не може характеризуватися моральністю чи аморальністю, не може бути розумним чи безрозсудним. Термін "бажаність" підтримував також відомий американський економіст і статистик І. Фішер. Він вказував на перевагу антоніма "небажаність" порівняно з "безкорисністю" чи ще гірше — з "антикорисністю". Однак термін "корисність" пережив своїх критиків і використовується й нині.
На думку багатьох сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординаліетський погляд), тому блага.
Існує також інша думка (кардиналістська), яка допускає кількісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки не має чітко визначеної одиниці виміру. Для порівняння різних корисностей використовують умовні бали, які споживач присвоює благам. Однією з концепцій чисельної кардинальної вимірності є трактування корисності як жертви. Корисність певної. Чкості блага (певного набору благ) оцінюється величиною еталон-о блага, яким особа здатна пожертвувати заради отримання оди блага, яке оцінюється. Таким чином, на основі експертних оди-можна чисельно визначити корисність.
Розрізняють пряму, непряму та повну корисність.
Якщо благо безпосередньо впливає на умови життя людини, то вважається, що воно має пряму корисність.Якщо благо безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для; виготовлення товарів, що мають пряму корисність, то вважається, що воно має непряму корисність.Сукупність прямої та непрямої корисності є повною корисністю блага.
Функція корисності — це співвідношення між обсягами товарів і послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач.Функція корисності може бути представлена як: 1/=/(х,у,...п), де II — корисність; х, у, ... п — кількість відповідних товарів, що споживаються за певний період.