85. Вплив профспілок та механізм формування заробітної плати.

Монополізація ринку пра­ці можлива не лише з боку покуп­ця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки мо­жуть впливати на рівень зарпла­ти через збільшення попиту на працю:Сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти. Збільшення продуктивності праці. Підвищення кваліфікації.

Профспілки намагаються впливати і на пропозицію праці. Застосовуються дві тактики1:

а) замкнутий (цеховий) тред-юніонізм, використовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об'єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. Входження до цієї групи контролюється її членами (наприклад, спеціалізовані вчені ради із захисту дисер­тацій можуть регулювати кількість кандидатів і докторів наук), і відповідно регулюється рівень зарплати (рис. 14.6, а);

б) відкритий тред-юніонізм застосовується тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників.

Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи в законо­давчому порядку установлюється певний мінімальний рівень зар­плати, який виділяє ту ділянку кривої пропозиції, що лежить ниж­че цього рівня (рис. 14.6, б). Крива пропозиції набуває ламаного характеру.

Рис. 14.6. Вплив профспілок на механізм формування зарплати а) замкнутий тред-юніонізм; б) відкритий тред-юніонізм.

Двостороння монополія — це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище (профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил.

86. Капітал як фактор виробництва.

Капітал є засобом для придбання всіх інших факторів вироб­ництва. Крім того, виробник, який витрачає свої гроші на придбан­ня засобів виробництва, міг би надати ці кошти комусь у кредит і отримати прибуток. Отже, прибуток від позики є альтернатив­ною вартістю капіталу. Капітал — це фактор виробництва, застосування якого доз­воляє підвищити ефективність людської праці.

Для придбання засобів виробництва потрібні нові кошти, джерелом яких є неспожиті доходи. Якщо людина частину свого до­ходу не споживає, а відкладає на зберігання, то ці заощадження ста­ють кредитними капіталами, що надаються в тимчасове користуван­ня для придбання споживчих благ (споживчий кредит) або для інвес­тування у виробництво (інвестиційний кредит). Таким чином, заоща­дження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку факторів вироб­ництва, де й складається їх ціна — плата за право користування ци­ми капіталами, що називається позичковим відсотком. Норма відсот­ка (г) — це процентне відношення позичкового відсотка (ПВ) до по­зичкового капіталу (ПК):

Н орма відсотку впливає на рівень інвестування в економіку(рис.15.1). Низькі процентні ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців, а чим вище норма відсотка, тим рідше господарські агенти будуть використовувати позичковий капітал як засіб інвестування.

87.

Людина вкладає гроші у свою освіту та освіту своїх дітей, за­ощаджує кошти на придбання благ довгострокового використання або для розширення ви­робництва благ, дбає про довкілля і т. д.

Вибір у часі — це жерт­вування частиною сьогодніш­нього споживання для виграшу в майбутньому. Для більшості людей за інших однакових умов негайне споживання блага привабливіше, ніж очікування цьо­го самого блага у близькому чи далекому майбутньому. Змен­шення споживання нині вимагає більшої компенсації у майбутньому періоді.

Тобто гранична норма заміщення теперішнього споживання на майбутнє (за модулем) завжди буде більше одиниці.