51. Оптимум виробника.

Якщо у процесі виробництва використовують лише два змінних фактора: праця (Ь) та капітал (К) за відповідними цінами (Рь і Рк), то сукупні витрати (ТС) можна визначити за формулою:ТС = РЬЬ + РКК

Кг

При фіксованих цінах на фактори виробництва можна знай­ти безліч різних наборів капіталу і праці, які можна придбати за ті «, самі сукупні витрати. Графічне зо­браження таких наборів нази­вається ізокостою (рис. 7.9). Ізокоста — це лінія, що характеризує комбінації витрат змінних фак­торів при фіксованих витратах ви­робництва

52. Ізокоста та її властивості.

Ізокоста – цем лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад праці та капіталу). Рівняння ізокости як функції витрат з двома змінними має такий вигляд: ТС = L*P_L +K*P_k . Ізокоста – лінійна функція. Ціни факторів розглядаються як незмінні тому незалежно від зміни обсягів виробництва її графік завжди має вигляд прямої. Нахил ізокости дорівнює P_L/ P_k. Він визначає ринкову норму заміщення однієї одиниці капіталу додатковою одиницею праці. Властивості ізокости:

1. Кут нахилу ізокости за­лежить від цін на фактори виробництва. Оскільки Щ а = К/Ь, а в точ­ках перетину ізокости з осями К (Ь = 0) та Ь (К = 0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами відповідно: а) для Ь = 0, ТС = РКК; * б) для К = 0, ТС = РЬЬ. То з цих формул знаходимо: К - ТС/ Рк, Ь = ТС/РЬ. Звідси: і§ а = К/Ь = • С/Рк х Р/ТС - Рь/Рк, що й треба було довести. З формули (7.6) випливає, що кут нахилу ізокости збільшу­ється при зростанні ціни праці та зниженні ціни капіталу і, навпаки, кут нахилу ізокости зменшується при зниженні ціни праці та зрос­танні ціни капіталу.

2.Усі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторії: виробництва.

3.Чим далі від початку координат розміщена ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується у виробництві.

Як вже зазначалося, ізокоста — це множина альтернатив­них комбінацій витрат праці та капіталу, при яких витрати виробництва залишаються незмінними. Але яка ж з можливих комбі­націй забезпечить найбільший обсяг виробництва продукції? Для вирішення цього питання потрібно сполучити ізокосту з картою ізоквант.

53. Характеристика рівноваги виробника.

Рівновага виробника — це такий його стан, при якому він не бажає змінювати співвідношення факторів виробництва (праці та капіталу), що задіяні.у виробничому процесі. Умовою рівноваги є однаковий нахил ізокости та найбільш віддаленої від початку координат ізокванти, що мають спільну точ­ку (т. А на рис. 7.11). Оскільки нахил ізокости визначається співвідношенням цін праці та капіталу, а нахил ізокванти — граничною нормою техно­логічного заміщення, то умову рівноваги можна записати як рівність: МКТ8ІК = Р,/Рк. А оскільки МКТ8ІК = МРЬ/МРК> то: МРЬ/МРК = Рь/Рк і МР./Р, - МРК/РК. Останнє рівняння відображає принцип найменших витрат, тобто стан, коли відношення граничних продуктів факторів вироб­ництва (К, Ь) на одиницю вартості ресурсу (Рь, Рк) дорівнюють одне одному.

Якщо така рівність не справджується, то підприємство може отримати приріст продукції без додаткових витрат за рахунок зміни співвідношення факторів виробництва. Якщо з'єднати точки, що відповідають різним рівням сукуп­них витрат, то отримаємо траєкторію зростання (рис. 7.12).

Рис. 7.11. Рівновага виробника Рис. 7.12. Траєкторія зростання

Траєкторія зростання показує, як змінюється співвідношен­ня факторів виробництва, що забезпечують мінімальні витрати, при збільшенні обсягів виробництва продукції.