45. Ізоквантна варіація факторів виробництва.

варіація факторів виробництва характеризує виробничий процес, в якому змінним є обсяг використання двох факторів виробництва. Ізокванта – це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації двох ресурсів, які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Чим більша кількість використовуваних ресурсів, тим більший обсяг виробництва продукції, тим далі від початку координат знаходиться відповідна ізокванта. Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу продукції, називається картою ізоквант. Фактори виробництва є в деякій мірі взаємозамінними, взаємозамінність ресурсів в різих точках ізоквант різна. Взаємозаміність ресурсів характеризується граничною нормою технологічної заміни (MRTS). Ця величина показує на скільки одиниць має зменшитись виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення споживання іншого ресурсу на одиницю при умові незмінного обсягу виробництва. Наприклад норма технологічної заміни праці капіталом виглядає таким чином: MRTS_lk = -L/K На малюнку 2 показано карту ізоквант для факторів з ідеальною взаємозамінністю, на малюнку 3 – карта ізоквант факторів виробництва з фіксованою пропорцією їх використання.

Ізокванта для виробничої функції з фіксованою пропозицією факторів виробництва

І зокванта для виробничої функції з ідеальною взаємозамінністю

46. Ізокванта та її властивості. Карта ізоквант.

Ізокванта — це крива, що відображає альтернативні варіан­ти ресурсів, які використовуються для виробництва певного обсягу продукції. Точки М і N показують такі комбінації факторів вироб­ництва (Ь і К), які дають змогу виробити 50 тисяч зошитів. А комбінація К дає змогу виробити їх значно більше. Через цю точку можна провести іншу ізокванту. Так будується карта ізоквант (рис. 7-4).

Карта ізоквант — це множина ізоквант, що відображає мак­симальний випуск продукції за будь-яких комбінацій факторів вироб­ництва. Криві ізоквант ніколи не перетинаються. Чим далі ізокванта від початку координат, тим більшому обсягу виробництва продукції вона відповідає. Аналізуючи ізокванти, можна визначити показник заміщення одного фактора виробництва іншим. Гранична норма техно­логічного заміщення капіталу працею (МКТЗкх) визначається обся­гом праці, яка може замінити одиницю капіталу:

МКТ5и =АЬ/АК = Ь2-1І /К2-К,. Це означає, що кожну втрачену одиницю капіталу необхідно замінювати все більшою кількістю праці. Це пояснюється тим, що фактори виробництва не можуть повністю замінювати один одного, кожний з них не може робити те, що може інший, або якщо й може, то гірше. Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом (МКТ8^К) визначається обсягом капіталу, який може замінити оди­ницю праці: МКТ5ІЖ = ЛК/АЬ. Граничну норму технологічного заміщення факторів вироб­ництва можна також розрахувати через граничні продукти.

Дійсно, якщо при зменшенні капіталу з К, до К2 та зрос­танні кількості праці з Ь, до Ь2 (див. 7.3) виробник залишається на тій самій ізокванті, то можна довести таку рівність: ЛК/АЬ = -МРь/МРк. Оскільки МР^ АЩ /АЬ, а МРК = АТРК / АК, то:

МРІ /~МРК = АТРЬ /АЬ /АТРК /АК= АТРЬ /АЬ х АК /АТРК = - АК

/АЬ. Оскільки ДТРЬ і ДТРК — це зміни сукупного продукту під впливом змін відповідних факторів виробництва (Ь і К), то на одній ізокванті вони повинні взаємно компенсуватись, щоб загаль­на кількість продукції не змінилась. Причому зміни сукупного про­дукту (АТРЬ і АТРК) різнонаправлені, тобто мають різний знак, ад­же праця збільшується, а капітал зменшується. Саме через це в до­веденій нами рівності з'являється знак "мінус": МРЬ/МРК=-АК/АЬ. Цю рівність можна переписати і так: МКТ8ІК = АК/АЬ = - МР, /МРК.