21. Платіжна вимога як форма безготівкових розрахунків

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або — при договірному списанні — отримувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ певної суми коштів із рахунку платника на рахунок одержувача. Таким чином, платіжна вимога використовується у двох випадках:

1) примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами. Відповідно до ст. 107! ЦК України, кошти можуть бути списані із рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Дер­жавного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, вста­новленому Кабінетом Міністрів України. У разі надходження до банку пла­тіжних вимог на примусове списання коштів із цих рахунків вони переда­ються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом державного казначейст­ва, або повертаються стягувачеві без виконання. За необфунтованість при­мусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно з законодавством України. Виконавчий документ, на підставі якого оформлена платіжна вимога, банку не подається;

2) договірного списання. Так, фізичні та юридичні особи, укладаючи договори між собою, передбачають у них право отримувача на договірне списання коштів з рахунка платника за його дорученням. Цс право отриму­вач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в до­говорі з платником, або прострочення платником цього терміну. Право бан­ка на договірне списання з рахунка платника за його дорученням закріплюється в договорі розрахунково-касового обслуговування.

Договір повинен містити інформацію, потрібну для належного вико­нання банком доручення платника, зокрема;

• умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання;

• номер рахунка платника, з якого має здійснюватися договірне спи­сання;

• назву одержувача;

• номер і дату договору з одержувачем, яким передбачається право одержувача на договірне списання коштів з рахунку платника;

• перелік документів, які одержувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Одержувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника.

22. Поняття й структура фінансової системи держави.

Совокупность взаимосвязанных, взаимодействующих финансовых институтов составляет финансовую систему государства. Финансовую систему часто характеризуют в двух аспектах:

а) как совокупность финансовых институтов, опосредующих формирование и использование денежных фондов;

б) как совокупность государственных органов и учреждений, осуществляющих финансовую деятельность.

Второй аспект будет затрагиваться при анализе компетенции органов финансовой деятельности, органов финансового контроля, содержание же финансовой системы раскрывается через систему финансовых институтов.

Финансовая система включает следующие звенья:

1. Бюджетная система.

2. Кредитная система.

3. Обязательное государственное страхование.

4. Финансы предприятий (основа децентрализованных финансов).