75.Акредитив як форма безготівкового рахунку.

Акредитивом називається форма розрахунків, при якій банк (емітент), за дорученням свого клієнта, здійснює платіж третій особі (бенефіціару) чи надає інші повноваження (виконуючому) банку здійснити платежі на обговорених умовах, за поставлені товари, виконані роботи і послуги [1].

Економічна сутність акредитива полягає у тому, що згідно з його умовами платіж за основним договором на користь продавця товарів ( робіт, послуг) здійснює не безпосередньо покупець, а уповноважений ним банк-емітент акредитива, який потім уже розраховується з покупцем товарів (робіт, послуг). Тобто за акредитивом зобов’язується сплатити зазначену в ньому грошову суму на користь продавця не покупець, а його банк. Однак лише після виконання всіх умов, встановлених в акредитиві. Як правило, така умова одна – фактичне відвантаження товару на адресу покупця, підтверджена первинними документами. Таким чином у продавця з’являється гарант того, що він у повному обсязі отримає належні кошти [4].

В акредитивній операції беруть участь такі сторони:

−                  заявник (наказодавець) акредитива - платник, на прохання якого відкривається акредитив;

−                  банк-емітент - банк, який за дорученням клієнта відкри­ває акредитив;

−                  виконуючий банк - банк. який за дорученням банка-емітента виконує акредитив (як правило, банк постачальника);

−                  бенефіціар - одержувач грошей за акредитивом (поста­чальник товару, виконавець робіт чи послуг);

−                  ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціа­льного платіжного засобу;

−                  авізуючий банк - банк, який за дорученням банку-емітента авізує та повідомляє бенефіціара про умови акредитива;

−                  банк бенефіціара - банк, який обслуговує за акредитивною формою розрахунків клієнта (бе­нефіціара), на користь якого від­крито акредитив [2].

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивом прописується в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити чинному законодавству, в тому числі, нормативно-правовим актам НБУ.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним бєнефіціаром (постачальником) і не може бути переадресованим. Термін дії акредитива і порядок здійснення розрахунків по ньому встановлюється в договорі між платником і постачальником.

76.Поняття та види бюджетних розпорядників.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня

Види розпорядників бюджетних коштів за обсягом їх прав: — головні розпорядники бюджетних коштів; — розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня. Головні розпорядники визначаються відповідно до Бюджетного кодексу України і затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути (згідно з Бюджетним кодексом України): — за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, - органи, уповноважені Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, в особі їх керівників, а також Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; — за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), 

 Функції розпорядника бюджетних коштів: — затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня; — здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і отримувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів; — отримує звіти про використання бюджетних коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня і отримувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів. 

77.Контрольні повноваження Державної фінансової інспекції.

1. Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

3. Основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.

4. Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань:

2) здійснює контроль за:

виконанням функцій з управління об'єктами державної власності;

цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;

цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;

10. Держфінінспекцію України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.

78.Види комерційних банків.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на:

1) місцеві, у яких мінімальна кількість учасників (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

2) центральні, учасниками яких є місцеві кооперативні банки. До функцій центральних кооперативних банків, крім загальних функцій, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність», належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є:

- загальні збори учасників (пайовиків);

- спостережна рада банку;

- правління банку.

Органом контролю є ревізійна комісія банку.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України. Кожен учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

79.Поняття й види державних видатків.

видатки – це система бюджетних призначень на конкретні цілі

1група: видатки на реалізацію функцій держави які пов’язані з реалізацією конституційного устрою, обороноздатності,тобото ті шо не передаються до місц бюджетів

2 група: видатки на реалізацію функцій держави які передаються на виконання АРК та місцевого самоврядування у цьому випадку держава за здійснення таких видатків передбачає кошти в держ бюджет що передається на місця у формі трансфертів