67.Правовий статус органів дпс України.

До системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

3. Основними завданнями ДПС України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної податкової політики і державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

2) реалізація державної податкової політики та політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

3) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

10. ДПС України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.

68.Основні елементи акцизного податку.

Платниками акцизного збору є

-суб'єкти підприємницької діяльності - виробники або замовники підакцизних товарів (продукції), а також ті, що імпортують підакцизні товари (продукцію); громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є:

- обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги); безоплатна передача товарів (продукції) або з частковою їх оплатою;

- обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників;

• митна (у разі її відсутності - закупівельна) вартість імпортованих товарів (продукції), придбаних за іноземну валюту або в порядку обміну чи безоплатної передачі.

69.Відповідальність за порушення фінансового законодавства.

відповідальність за порушення фінансового законодавства слід розглядати як комплексну категорію, що складається з відносно відокремлених блоків залежно від інституційної належності фінансово-правових норм, що порушуються при вчиненні протиправного діяння у сфері фінансової діяльності держави. 

Як окремі елементи можна розглядати: відповідальність за порушення правил здійснення рахункових операцій із. застосуванням реєстраторів рахункових операцій, передбачену Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; відповідальність за порушення встановленого порядку обігу готівки відповідно до Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", а також відповідальність за порушення валютного законодавства, що встановлена Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (ст. 16), а також іншими актами валютного законодавства.

Проте всі вони мають обов’язкові ознаки, властиві юридичній відповідальності загалом:

а) підставою відповідальності є вчинення правопорушення;

б) відповідальність за порушення фінансового законодавства виступає як форма реалізації державного примусу за порушення приписів фінансово-правових норм;

в) полягає у застосуванні до правопорушника негативних наслідків, передбачених у санкціях фінансово-правових норм, які мають майновий характер і виражені переважно в грошовій формі;

г) відповідальність за порушення фінансового законодавства реалізується у специфічній процесуальній формі.

70.Учасники бюджетного процесу та їх повноваження.

Учасниками бюджетного процесу є органи і посадові особи законодавчої (представницької) та виконавчої влади, а саме: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, місцеві ради та ін.; розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, органи державного фінансового контролю. Всі ці суб’єкти наділені відповідними бюджетними повноваженнями, що реалізуються на відповідних стадіях бюджетного процесу.

Законодавчі органи влади усіх рівнів — Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради - мають право розгляду і затвердження бюджетів та звітів про їх виконання, здійснювати контроль за виконанням бюджетів. Зокрема, Верховна Рада України наділена такими бюджетними повноваженнями: визначення бюджетної політики держави; прийняття постанови про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період

71.Основні елементи ПДВ.

Податок на додану вартість (ПДВ) є загальнодержавним, непрямим податком на споживну вартість, що справляється з юридичних та фізичних осіб. Платниками цього податку є:

- особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду з останніх двадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України;

- особи, які здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку незалежно від обсягів продажу; особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом продукції згідно із законами України з питань оподаткування. Всі платники податку сплачують податок на додану вартість на однакових умовах, незалежно від того, в якій валюті провадяться розрахунки.

72.Валюта та валютні цінності.

Валюта - це грошові знаки іноземних держав та міжнародні розрахункові засоби

1. ВКВ (вільноконвертована валюта) - це валюта, яка без перешкод може бути конвертована на будь-яку іноземну або міжнародну валюту.

2. Частково конвертована валюта (ЧКВ) - застосовується лише для окремих операцій та обмін якої частково обмежений для окремих її власників.

3. Замкнена валюта - неконвертована іноземна валюта (це, в основному, валюта країн з тоталітарною економікою).

4. Резервна валюта - це найбільш стабільна ВКВ, в якій здійснюються міжнародні розрахунки та міжнародні кредити.

В сучасних умовах до резервних валют відносять: американський долар, японську ієну, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк/французький франк, євро.

До валютних цінностей відносяться:

o іноземна валюта (в т.ч. насамперед ВКВ та міжнародна валюта);

o платіжні документи в іноземній валюті (чеки, перекази, акредитиви, векселя);

o цінні папери в іноземній валюті (акції, облігації, сертифікати);

o дорогоцінні метали в сирому та переробленому вигляді за винятком ювелірних та побутових виробів та лому з них. До них відносять: золото, платина, срібло, метали платинової групи (іридій, родій, рутеній, осмій, паладій);

o коштовне каміння у сирому та переробленому вигляді за винятком ювелірних та побутових виробів та лому з них. До нього відносять: алмази, смарагди, рубіни, сапфіри, перлини, олександрити.