1. Поняття та функції фінансів.

Фінанси – сукупність усіх грошових коштів які знаходяться у розпоряджені підприємств держави а також система формування,розподілу використання.

Сутність розподільної функції фінансів полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що фінанси — це інструмент контролю за діяльністю суб'єктів обмінно-розподільних відносин. Рух грошових потоків відображає обмін, розподіл і перерозподіл вартості і тому об'єктивно вимагає контролю. У процесі фінансових взаємовідносин різні суб'єкти контролюють один одного. Саме така підконтрольність забезпечує збереження фінансових ресурсів та формування доходів на законній основі.

Установлення і здійснення фінансових взаємовідносин автоматично передбачає і взаємний контроль сторін. Виконуючи розподільну і контрольну функції, фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони:

- забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

- забезпечують кругообіг фінансових ресурсів, а відтак безперервність відтворення виробництва;

- утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

- забезпечують всеохоплюючий контроль між суб’єктами обмінно-розподільних відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів і доходів.

2. Поняття, види дотацій та субвенцій.

 Дотация— это определенная де¬нежная сумма, выделяемая из вышестоящего бюджета по реше¬нию соответствующего представительного органа власти в ниже¬стоящий бюджет, не оговаривае-мая каким-либо целевым направ¬лением средств. Согласно закону дотация предоставляется в слу-ча¬ях, если закрепленных и регулирующих доходных источников не¬достаточно для формирования минимального бюджета нижестоя¬щего территориального уровня.    Дотация компенсирует повышенные издержки, покрывает убытки. Предоставление дотаций предприятиям позволяет, с одной стороны, предотвратить их банкротство, с другой — не допус-кать превышения розничных цен на отдельные потребительские товары и услуги, так как часть цены на эти товары оплачивается из бюджетных средств за счет дотации.    Если бы не было дотаций, производители переложили бы соответствующую им долю оплаты сво-их расходов на покупателей, что привело бы к росту цен. Однако дотации ложатся на государст-венный бюджет, порождают его дефицитность. Дотации широко распространены в странах, где преобладает государственно-административное управление экономикой, и в гораздо меньшей степени свойственны экономике рыночного типа, в которой требования самофинансирования и самоокупаемости являются довольно жесткими.    Дотация - помощь производителю в сбыте его продукта на рынке, когда без этой помощи произ-водитель не в состоянии предложить такую цену, которая заинтересует покупателей на рынке и соответственно не может реализовать запланированные объемы продукции.    Субвенция - сумма, выделяемая на определенный срок из бюджета вышестоящего уровня на кон-кретные цели для выравнивания социально-экономического развития соответствующего нацио-нально-государственного или административно-территориального образования.    Субвенция - целевое пособие, вид государственного содействия местным органам власти или от-раслям хозяйства для решения определенных задач.    В отличие от дотации субвенция предоставляется на финансирование конкретного мероприятия в течение определенного срока и в случае не использования ее в срок или использования не по на-значению подлежит возврату.

3. Сутність, значення й функції державної позики.

Найпоширенішою формою внутрішніх запозичень є позики. За їх допомогою

мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб для

фінансування потреб держави. Держава випускає і продає цінні папери, як

правило, облігації. Вони мають номінальну вартість, за якою продаються й

гасяться. З огляду на номінальну вартість облігацій виплачуються проценти.

Державні позики можуть випускатися центральним урядом і місцевими

органами та розповсюджуватися лише серед населення або лише серед юридичних

осіб. Широке розповсюдження одержала практика випуску державних позик

центральним урядом. Заборгованість місцевих органів влади є як правило,

незначна.

Залежно від способу виплати доходу позики поділяють на:

. Процентні. - За процентними позиками власники облігацій одержують

твердий дохід у формі процента від номінальної вартості облігації.

. Виграшні. - При виграшних позиках увесь дохід власники облігацій

одержують у формі виграшу. Дохід виплачується не за всіма

облігаціями, а лише за тими, на які випав виграш.

. Безпроцентні (цільові). - Безпроцентні позики не передбачають

виплату доходів, але гарантують одержання товару, на який не

задовольняється попит на ринку. Вартість кожної випущеної облігації

дорівнює ціні товару (легкового автомобіля, телевізора,

холодильника тощо).

. Безпрограшні. - Безпрограшні позики випускаються з умовою, що

протягом строку дії позики виграшними будуть усі облігації.

. Процентно-виграшні. - Умовами випуску процентно-виграшних позик

передбачається виплата частини доходу по купонах, а іншої частини -

у формі виграшів.

Місцеві органи влади можуть також проводити цільові позики на

будівництво доріг або інші заходи, в яких зацікавлено населення регіону.

Державні позики можуть бути облігаційними і безоблігаційними.

Облігаційні позики супроводжуються емісією цінних паперів держави.

Безоблігаційні позики оформляються підписанням угод, договорів, а також

шляхом записів у боргових книгах і видачею особливих свідчень. В даний час

безоблігаційні позики використовуються на міжурядовому рівні.

По термінах погашення позики поділяються на:

. а) короткострокові позики - термін погашення до 1 року;

. б) середньострокові позики - термін погашення до 5 років;

. в) довгострокові позики - термін погашення більш 5 років.

По методу розміщення позики підрозділяють на:

. а) добровільні позики;

. б) позики розміщені по підписці;

. в) примусові позики.

4. Бюджетне право в системі фінансового права.

бюджетне право України як підгалузь фінансового права - це сукупність правових норм, що регулюють бюджетний устрій, структуру й порядок розподілу доходів і видатків бюджетної системи, повноваження держави і органів місцевого самоврядування в галузі бюджетів і бюджетний процес.

Бюджетно-правові норми, що становлять бюджетне право, є видом фінансово-правових. Вони мають усі особливості розглянутих вище. Всі вони виражені в імперативній формі, тобто мають категоричний характер. Всі суми платежів до бюджету, заплановані під час складання проекту бюджету, стають обов’язковими після ухвалення акта про бюджет. Виконавчі органи повинні виконати обов’язки, покладені на них законом про державний бюджет і рішеннями місцевих рад про місцеві бюджети щодо збору доходів і мають право на цільове витрачання їх у розмірах, передбачених цими актами. Всі учасники бюджетних відносин мають права і обов’язки, покладені на них нормами актів бюджетного законодавства. Врегульовані бюджетно-правовими нормами бюджетні відносини набувають форми бюджетних правовідносин.

Бюджетні правовідносини-це вид фінансових правовідносин. їм властиві особливості, про які йшлося вище (виникнення з фінансової діяльності і грошовий характер; одна сторона відносин наділена владними повноваженнями щодо іншої сторони, яке б місце в системі органів держави вона не посідала; виникнення, зміна і припинення їх завжди пов’язані з нормативно-правовими актами). Проте бюджетні відносини виникають з окремого виду фінансової діяльності, тому мають свою специфіку. Як і всі види фінансових відносин, бюджетні правовідносини, по-перше, виникають, змінюються і припиняються на основі законів (ст. 92 Конституції України). Ст. 96 Конституції України встановлює, що Державний бюджет України затверджується на період з 1 січня по 31 грудня, тобто закон про державний бюджет приймається на річний (бюджетний) період, і отже, всі відносини, що виникають на основі закону про державний бюджет, діють протягом одного періоду - з 1 січня по 31 грудня. Це дає підстави для висновку, що бюджетні правовідносини є періодичними. З початком нового бюджетного періоду і дією нового закону про державний бюджет або рішення місцевої ради про місцевий бюджет виникають нові бюджетні правовідносини. Якщо в актах про відповідні бюджети йдеться про тих самих суб’єктів правовідносин, які брали участь у них у минулому бюджетному періоді, то з початком нового бюджетного періоду відносини поновлюються і тривають до закінчення року.

Другою особливістю бюджетних правовідносин є те, що в них бере участь вужче коло суб’єктів, ніж в інших фінансових відносинах. Суб’єктами бюджетного права є юридичні особи, які беруть участь у розподілі доходів і витрат між різними видами бюджетів або одержують з державного чи місцевого бюджету грошові кошти в різних формах (фінансування, дотація, субвенція тощо), або беруть участь у стадіях (одній стадії") бюджетного процесу. Отже, не бувають суб’єктами бюджетних правовідносин юридичні особи - підприємства та організації недержавної і немуніципальної форми власності. їх взаємовідносини з бюджетом опосередковуються через податкові й кредитні відносини. Не можуть бути суб’єктами бюджетних правовідносин і окремі громадяни, їх взаємовідносини з бюджетом також опосередковуються через податкові, трудові чи інші види правовідносин.