§ 1. Поняття індексного методу

Слово «індекс» (іпсіех) означає «показник» і застосовується в різних галузях науки.

Індексом у статистиці називається відносний показник, який характеризує зміну рівня якогось суспільного явища з часом або його співвідношення у просторі, а також порівняно з плановим завданням.

У статистичній практиці, особливо в економічній статистиці, індекс є найбільш вживаним узагальнюючим показником. За допо­могою індексів характеризується розвиток національної економі­ки в цілому та окремих її галузей, аналізуються наслідки виробни­чо-господарської діяльності підприємств, досліджується роль ок­ремих факторів у формуванні важливіших економічних показників, виявляються резерви (особливо приховані) виробництва. Індекси використовуються також для міжнародних зіставлень економічних показників, визначення рівня життя населення і т.под.

Юристам також досить часто доводиться мати справу з індекс­ним методом при аналізі правових явищ, наприклад, при розсліду­ванні господарських, службових злочинів, аналізі висновків бухгал­терської, товарознавчої експертиз, для орієнтації у складних еко­номічних питаннях.

Широкою є амплітуда застосування індексного методу при про­веденні кримінологічних досліджень. За його допомогою можна простежити динаміку зміни тяжкості окремих видів злочинів і сту­пеня суспільної небезпечності злочинності у цілому і по окремих видах злочинів. Це дає змогу ефективніше вирішувати питання у сфері попередження злочинності та інших правопорушень.

Цими обставинами і зумовлюється необхідність знання індекс­ного методу для аналізу соціально-правових явищ.

Як відомо, більшість суспільних явищ, які вивчаються статис­тикою, складаються із багатьох окремих елементів. У практиці статистичної роботи до індексів належать показники, які характеризують не тільки співвідношення цих явиш у цілому, а й їх окремих складових частин.

У нашій країні в теорії індексів склалися два напрямки: узагаль­нюючий, або синтетичний, та аналітичний, які і обумовлюють мож­ливість інтерпретації індексів. За допомогою індексів можна виріши­ти такі основні завдання: 1) характеристика загальної зміни склад­ного економічного показника (наприклад, витрат на виготовлення або придбання продукції) або формуючих його окремих показників (факторів); 2) виділення у зміні складного показника впливу одно­го із факторів шляхом виключення впливу інших факторів (наприк­лад, зростання виторгу від реалізації під впливом зростання цін без урахування зміни виробництва продукції в натуральному виразі).

Способи побудови індексів залежать від змісту показників, що вивчаються, методології їх розрахунку, наявних вихідних даних і цілей дослідження.

За ступенем охоплення елементів сукупності прийнято розріз­няти дві категорії індексів: індивідуальні та загальні. Індекс, який характеризує співвідношення величин окремого явища, називаєть­ся індивідуальним. Він позначається літерою і та супроводжується показником індексованої величини (тієї величини, зміна якої вив­чається). Індекс, який характеризує співвідношення рівнів усього явища в цілому або його частин, що складаються з кількох окремих елементів, які безпосередньо не піддаються підсумовуванню, нази­вається загальним. Він позначається літерою /і також обов'язково супроводжується показником індексованої величини, оскільки лише в цьому разі ми можемо визначити назву загального індексу. Загальні індекси, на нашу думку, належать до узагальнюючих по­казників.

Отже, індивідуальні індекси — це відносні величини планово-і го завдання, виконання плану, динаміки (темпи зростання) і по" ^! рівняння. Решта видів відносних величин до індексів не належить. ''• Індивідуальні індекси обчислюються подібно тому, як обчислюєть­ся та чи інша відносна величина.

; Окремі елементи, з яких складається те чи інше суспільне яви-\ ще, можуть бути однорідними і неоднорідними. Однорідні елемен­ти можна підсумовувати. Особливості індексного методу, які дають змогу відрізняти його від методу обчислення відносних величин,

проявляються при розрахунку індексів для складного явища, оди­ниці якого не піддаються безпосередньому підсумовуванню, тому що вони можуть мати різні споживчі властивості (наприклад, 1 тон­на пшениці та 1 тонна сталі) або різні одиниці вимірювання (на­приклад, кількість виробленої продукції тваринництва: молока, м'яса тощо в натуральних одиницях виміру).

Безпосередня несумісність окремих частин складного явища зовсім не означає, що їх не можна взагалі зробити сумісними. У цьому разі, якщо окремі частини у розглядуваному відношенні є якісно однорідними, то для них завжди можна і треба знайти загаль­ну міру, тобто спільномірник. Інакше кажучи, для обчислення за­гальних індексів виникає потреба в застосуванні спеціальних за­собів, які становлять специфіку індексного методу.

Залежно від змісту та характеру індексованої величини розріз­няють індекси кількісних показників (наприклад, індекс кількості суддів і судів, фізичного обсягу продукції) та індекси якісних показ­ників (наприклад, індекс цін, собівартості, злочинності)

Залежно від вибору бази порівняння, яка визначається метою дослідження, існують два можливі способи розрахунку індексів:

ланцюговий та базисний. Ланцюгові індекси одержуємо шляхом по­рівняння поточних рівнів з попереднім, у цьому разі база порівняння безперервно змінюється. Базисні індекси обчислюємо відносно яко­гось, як правило, першого рівня, прийнятого за базу порівняння.

Залежно від методології обчислення показників розрізняють агрегатні індекси і середні з індивідуальних індексів, які, в свою чер­гу, поділяються на середні арифметичні та середні гармонічні індек­си. Термін «агрегатний індекс» походить від латинського слова «аг­регат» (аеегееаіиз) — підсумовувати, компонувати, комбінувати.

Агрегатні індекси якісних показників поділяються на індекси перемінного та індекси фіксованого (постійного) складу.

Деякі вчені використовують й інший розподіл індексів, наприк­лад, індекси поділяють на індивідуальні, групові, агрегатні (су­купні).

У загальній теорії статистики, більшості галузевих статистиках, зокрема в соціально-демографічній, індексний метод застосовуєть­ся дуже широко. Перехід на міжнародну систему статистики, який зараз триває в Україні, вимагає значного вдосконалення індексно­го методу, особливо для вимірювання динаміки розвитку всього господарства країни, а також для обчислення індексів цін та фізич­ного обсягу продукції.

У правовій статистиці найчастіше використовуються індивіду­альні індекси. Якщо необхідно обчислити динаміку однорідних показників, то можна застосовувати індивідуальний індекс, який дасть змогу з'ясувати, як змінилось те чи інше явище за той чи інший час або в просторі.

У правовій статистиці, як правило, загальні індекси практично не використовуються. Це зумовлено в першу чергу тим, що дуже важко знайти спільномірник для того чи іншого правового явища. Наприклад, необхідно обчислити середню зміну кількості зареєст­рованих злочинів з урахуванням їх тяжкості, якщо відомо, що кількість деяких з них зменшилась, а інших, навпаки, зросла. Інак­ше кажучи, нам необхідно обчислити загальний індекс злочинності. Для цього спочатку треба прийняти рішення, як можна під­сумовувати такі різні злочини, як, наприклад, хуліганство і обман покупців, зґвалтування і крадіжка індивідуального майна громадян, вбивство та інші види злочинів. Цим обумовлено те, що у правовій статистиці індексний метод у повному обсязі не застосовується. Індивідуальні індекси обчислюються і використовуються дуже широко, а загальні індекси — тільки в наукових цілях, оскільки їх застосування значно розширює можливості аналізу явищ у різних їх проявах, особливо для аналізу того, під впливом яких факторів змінилось те чи інше явище.