§4. Види відносних величин

Відносні величини можуть вивчати явища з різних сторін. Залеж­но від мети дослідження, техніки їх побудови розрізняють такі види відносних величин: динаміки, виконання плану, структури, коор­динації, інтенсивності, порівняння. (Ця класифікація видів віднос­них величин наведена нами так, як вона зустрічається в загальній теорії статистики.)

Відносна величина динаміки характеризує зміну розміру явища в часі. При цьому показник початкового, попереднього періоду береться за базу порівняння і дорівнює одиниці або 100%, а показ­ники наступних періодів порівнюються відносно бази порівняння. В результаті ми одержуємо значення зміни явища у відсотках або коефіцієнтах. Обчислені показники мають назву темпів зростання або зниження. Наведений раніше приклад — це відносна величи­на динаміки, яка дорівнює 1,077, або 107,7%.

У загальному вигляді формулу обчислення відносної величини динаміки можна записати так:

Дані звітного (поточного) періоду х 100 % Дані попереднього (базисного) періоду

Якщо ми маємо дані за декілька проміжків часу, то виникає пи­тання: рівень якого періоду брати за базу порівняння? Відносні ве­личини динаміки можна обчислити базисним і ланцюговим спосо­бами. Залежно від застосування того чи іншого способу змінюєть­ся база порівняння.

Базисні відносні величини динаміки характеризують зміну яви­ща за тривалий проміжок часу. При такому способі обчислення по­казників кожний їх рівень співвідноситься до першого (початково­го) рівня, в результаті чого ми одержуємо низку показників віднос­но першого (початкового) рівня. Цей спосіб застосовується в науковому аналізі динаміки розвитку явищ, тому що значення одер­жаних показників істотно залежить від того, рівень якого періоду взято за базу порівняння. При цьому способі обчислення дані ба­зового періоду виконують роль сталої нерухомої бази порівняння. Як правило, дані беруться за рік. Його можна вибирати довільно, але виходячи із завдання порівняння.

Ланцюгові відносні величини динаміки одержують шляхом зіставлення кожного наступного рівня показників з попереднім пе­ріодом, що дає змогу проаналізувати реальні зміни явища в часі за короткі його проміжки. На одержані дані аж ніяк не впливає вибір бази порівняння. Величина одержаних показників характеризує дійсну зміну явища в часі. Цей спосіб обчислення відносних вели­чин динаміки найчастіше застосовується в практичній діяльності правоохоронних органів (наприклад, порівнюють чотири місяці цього року з даними за чотири місяці попереднього року для оперативного управління; для статистичного дослідження порівню­ють піврічні і щорічні дані між собою).

Наприклад, на базі даних про кількість зареєстрованих злочинів в Україні (див. табл. 4 розділу V підручника) побудуємо таблицю роз­рахунку відносних величин (табл. 7). Базисний спосіб можна засто­сувати відносно будь-якого попереднього рівня. Нами його застосо-

Табл й ц я 7 Динаміка злочинності в Україні

	Рік	Кількість зареєстрованих злочинів
		Усього	У відсотках порівняно до
			1991 р.	попереднього року
	1991	405516	100,0	-
	1992	480478	118,5	118,5
	1993	539299	133,0	112,2
	1994	571632	141,0	105,9
	1995	641860	158,3	112,3
	1996	, 617262	152,2	96,1
	1997	589208	145,3	95,5
	1998	575982	142,0	97,8
	1999	558716	137,8 .	97,0
	2000	567800	140,0	101,6
	2001	514600	126,9	90,6
	2002	450661	111,1	87,6

\

вано відносно 1991 р. Значення кількості зареєстрованих злочинів кожного року порівнюється з даними 1991 р. Цей рік нами вибрано довільно, але ми бачимо, наскільки змінилися ці дані порівняно з наведеними в табл. 4, коли ми брали за базу порівняння 1980 р., оскільки він був першим у ряду наведених даних.

Обчислені показники свідчать, що рівень злочинності за останні роки змінювався по-різному Так, у 1995 р. він збільшився і відносна величина динаміки склала 112,3 %. Істотне зниження рівня злочинності відбулося і в останні роки: відносна величина динамі­ки, яка одержана ланцюговим способом, у 1997 р. склала 95,5 % (589208 : 617262), у 1998 р. - 97,8 % (575982 : 589208), а у 1999 р. -97,0 % (558716 : 575982). В 2000 р. відбулося незначне зростання рівня злочинності порівняно з 1999 р. — на 1,6 %. В 2001 р. продов­жувалося зниження рівня злочинності — він склав 90,6 % (514600 :

567800); в 2002 р. - 87,6 % (450661 : 514600).

Наведений приклад наочно свідчить, що перші показники відносної величини динаміки, які обчислено ланцюговим і базисним способами, однакові за величиною. Звідси і випливає правило, згідно з яким якщо помножити відносні величини динаміки, які обчисле­но ланцюговим способом, то ми обов'язково одержимо відносну величину динаміки, яку обчислено за цей період базисним способом. І навпаки, якщо поділити відносну величину динаміки, яку ми обчислили базисним способом, на попередню величину, яка також обчислена базисним способом, то одержимо відносну величину ди­наміки, яку обчислено ланцюговим способом. Це співвідношення випливає з математичного правила побудови цих показників і зас­тосовується при перевірці правильності їх обчислення.

Відносні величини динаміки широко застосовуються в різних га­лузях статистики, слід лише обов'язково перевірити, чи можна по­рівнювати дані. Це може бути пов'язано з тим, що змінилися адміні­стративно-територіальний устрій країни, або законодавство країни, або методологія обчислення і розрахунку показників, або дата обліку тощо. За наявності таких змін, які виключають можливість порівнювати показники, відносну величину динаміки застосовувати не можна.

Тому введення нового Кримінального кодексу України у дію з 1 вересня 2001 р. призвело до того, що всі виявлені злочини обліко­вуються за статтями як старого (1960 р.), так і нового Криміналь­ного кодексу. Інакше порівнювати злочинність у динаміці по видах злочинів не можна, оскільки істотно змінилася Особлива частина Кримінального кодексу.

Відносну величину виконання плану одержуємо шляхом множен­ня фактичного виконання плану на 100 % і діленням на планове завдання. У загальному вигляді формулу цього показника можна записати так: ^1!

Фактичне виконання плану х 100 % Планове завдання

Наприклад, за штатним розкладом по плану на підприємстві повинні були працювати 400 чол., фактично працювало 396 чол. Відносна величина виконання плану склала 98,8 % (396 : 400).

Як правило, зараз відносна величина виконання плану в пра­вовій статистиці застосовується для обчислення виконання плану по чисельності персоналу. При застосуванні її в інших галузях ста­тистики обов'язково треба перевірити повну відповідність фактич­них показників плановим завданням. Невідповідність може бути обумовлена зміною одиниць виміру (карбованці, купони, гривні тощо), а також видів продукції, виробленої на підприємстві.

Існує точка зору, згідно з якою в ринковій економіці значення відносних величин, які характеризують виконання плану, є неістот­ним. Але без планової стратегії і планування відповідних заходів у різних сферах життя не може існувати і діяти жодна країна світу. Зро­зуміло, що плани складаються навіть при розслідуванні злочинів, роз­гляді кримінальних, цивільних та адміністративних справ, оскільки план роботи — це один з головних напрямків управлінської діяльності в правозастосовних органах. Використання відносної величини вико­нання плану дає змогу систематично аналізувати хід його виконання, без чого неможлива успішна діяльність у відповідній сфері.

Існує співвідношення між відносною величиною динаміки і виконанням плану У вигляді формули це співвідношення можна записати так:

Відносна величина динаміки ————————————————————— = Відносна величина планового завдання.

Відносна величина виконання плану

Детальніше цю формулу можна подати у такому вигляді:

Фактичне виконання Фактичне виконання плану звітного періоду плану звітного періоду Планове завдання

Фактичне виконання Планове завдання на Фактичне виконання плану плану базисного фактичний період базисного періоду

(При цьому вважається, що, отримавши відносну величину пла­нового завдання, ми завжди отримуємо показник, який характери­зує, як змінюється планове завдання порівняно з базисним періодом.

Взаємозв'язок зазначених трьох величин використовують у прак­тичній роботі для обчислення за двома відомими величинами невідо­мої тЬетьої величини, а також з метою контролю звітних даних.

В^цносна величина структури характеризує внутрішній склад яви­ща. Їгобчислюють як відношення частини до цілого. У загальному І вигляді вона характеризує питому вагу частки у цілому

Формулу відносної величини структури можна записати так:

Частина сукупності х 100 % Уся сукупність

Відносні величини структури найчастіше обчислюють і використовують у відсотках, іноді в коефіцієнтах. Якщо при обчис­ленні відносної величини структури наведено перелік усіх складо­вих частин сукупності, то відносні величини структури в сумі по­винні скласти 100 % або 1.

Якщо навести дані за декілька періодів, то можна виявити зміни у структурі явища. Можна аналізувати структуру явища і в різних краї­нах. Якщо, наприклад, аналізувати структуру кримінальних злочинів у різних країнах, то в цьому разі кримінальне законодавство не повин­но відрізнятися. Тому, як правило, ніколи не порівнюють структуру правових явищ у територіальному розрізі, тобто в різних країнах світу

Але можна порівнювати структуру зареєстрованих злочинів в окремих територіальних одиницях країни, оскільки розходження в них свідчить про рівень криміногенності окремих територій та різницю між ними.

Відносна величина структури застосовується частіше, ніж інші відносні величини, тому що вона дає змогу зрозуміти склад різних правових явищ. Можна обчислити відносну величину структури за всіма видами класифікацій, які застосовуються в правовій статис­тиці. Так, у кримінально-правовій статистиці застосовуються відносні величини структури злочинності за соціально-демографіч­ними, кримінально-правовими та кримінологічними ознаками. Відносні величини структури дають відповідь на питання, які види кримінальних злочинів, цивільних справ та адміністративних правопорушень реєструються найчастіше в тій чи іншій області краї­ни, яка структура осіб, що вчинили злочини, обвинувачених і засуд­жених за різними ознаками — віком, статтю, родом діяльності тощо.

Відносна величина структури частіше за все зображується за допомогою секторних і стовпчикових діаграм (рисунки 8,9 рседі-лу VI підручника). /

Наведемо приклад обчислення відносних величин структури злочинності в Україні за кримінально-правовими ознаками (та( л. 8).

Таблиця 8 Кількість зареєстрованих злочинів в Україні в 2002 р. |

№	Назва розділів Особливої частини КК України	Зареєсті	ровано
		кіль­кість	в %до всього
1	Злочини проти життя та здоров'я особи (розділ II)	21709	4,8
2	Злочини проти волі, честі та гідності особи (розділ ПІ)	369	0,1
3	Злочини проти статевої свободи та статевої недо­торканості особи (розділ IV)	1994	0,4
4	Злочини проти виборчих, трудових та інших осо­бистих прав і свобод людини і громадянина (розділ V)	6677	1,5
5	Злочини проти власності (розділ VI)	267724	59,4
6	Злочини у сфері господарської діяльності (розділ VII)	8907	2,0
7	Злочини проти довкілля (розділ VIII)	1247	0,3
8	Злочини проти громадської безпеки (розділ IX)	11077	2,5
9	Злочини проти безпеки виробництва (розділ X)	345	0,1
10	Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (розділ XI)	18382	4,1
11	Злочини проти громадського порядку та моральності (розділ XII)	20765	4,6
12	Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психо­тропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення (розділ XIII)	58106	12,9
13	Злочини у сфері охорони державної таємниці, не­доторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (розділ XIV)	76	0,0
14	Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (розділ XV)	11074	2,4
15	Злочини у сфері використання електронно-обчи­слювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж (розділ XVI)	30	0,0
16	Злочини у сфері службової діяльності (розділ XVII)	18089	4,0
17	Злочини проти правосуддя (розділ XVIII)	4089	0,9
Всього по Україні		450661	100

останньому стовпчику табл. 8 наведено відносні величини тури шляхом обчислення відношення показників кожного иіочинівдо загальної кількості (наприклад, кількість злочинів і власності 267724 поділено на загальну кількість видів зло-450661 і помножено на 100 — результат 59,4 %). Усі показни-числено з однаковим значенням, до десятої частини цілого. щоб підкреслити реальне існування видів злочину, за роз-и XIV та XVI в таблиці наведено 0,0 (відповідно до правил

лення).

До відносної величини структури належить і відсоток розкри­тих злочинів. Цей показник обчислюється як відношення кількості розкритих злочинів до всіх зареєстрованих. Відповідно до чинної Інструкції до числа нерозкритих належать усі ті злочини, які зупи­нені відповідно до п.п. 1 і 3 ст. 206 КПК України (у зв'язку з тим, що місцезнаходження особи невідоме, а також коли не встановле­но особу, яка вчинила злочин), і ті кримінальні справи, щодо яких з моменту їх порушення пройшло більше двох місяців, але не пред­ставлено ніяких інших документів первинного обліку, крім форми № 1. Порівнювати у динаміці показник розкриття злочинів можна лише з 1996 р., коли почав діяти такий порядок обчислення цього показника. Якщо в дослідницьких цілях необхідно здійснити по­рівняння за більш тривалий проміжок часу, то спершу слід зверну­тися до вивчення питання про те, коли і як змінювався порядок обчислення даного показника, а тільки потім його обчислювати.

За радянських часів офіційне розкриття злочинів досягало 95— 98 %. Зараз відсоток розкриття злочинів в Україні становить близь­ко 80 % (а по окремих регіонах— і більше). Співвідношення част­ки розкритих насильницьких і майнових (корисливих) діянь у різних країнах складає приблизно 4—3:1. Це пов'язано, з одного боку, з більш відповідальним ставленням поліції всіх країн до роз­слідування тяжких насильницьких злочинів, а з іншого — зі знач­ними труднощами розкриття майнових злочинів, як правило, вчи­нених таємно, без свідків і слідів.

Поняття відсотку розкриття за радянських часів істотно і неод­норазово змінювалося. До 1988 р. нерозкритим вважався злочин, кримінальну справу за яким припинено за невстановленням осо­би, що підлягає притягненню як обвинувачений, а відсоток нероз­критих діянь обчислювався до загальної кількості розслідуваних злочинів. З 1988 р. до числа нерозкритих стали відносити злочини, справи за якими припинено за нерозшуком особи, а відсоток не-

розкритих діянь розраховувався стосовно числа розслідуваних зло­чинів, учинених в умовах неочевидності, коли в момент порушен­ня кримінальної справи була невідома особа, що вчинила злоцин. Відсоток розкриття, природно, різко впав. /

Більш об'єктивним показником розкриття є відношення роасри-тих злочинів до числа зареєстрованих діянь у тому самому році, оскільки саме рік вважається закінченим звітним періодом, це є світовою практикою. Розкриті справи минулих років можна врахо­вувати окремо, і

Отже, у 1996 р. в Україні було розкрито 62,3 % злочинів (384554 : 617262), в 1997 р. - 68,3 % (402429 : 589208), в 1998 р. -70,5 % (406067:575982), в 1999 р. - 73,4 % (410097:558716), в 2000р. -74,0 % (420065 : 567655), в 2001 р. - 77,3 % (389346 : 503676), в 2002 р. - 83,3 % (375401 : 450661).

Відносна величина координації характеризує співвідношення окремих частин сукупності. Для того щоб її обчислити, одну із ча­стин сукупності слід прийняти за базу порівняння, а всі інші співвіднести до цієї частини. Застосування відносної величини ко­ординації дає змогу встановити і проконтролювати додержання необхідних пропорцій між окремими частинами сукупності.

У загальному вигляді формулу обчислення відносної величини координації можна записати так:

Частина сукупності Інша частина сукупності

Прикладами відносної величини координації можуть бути по­казники, які характеризують співвідношення сільського і місько­го населення, скільки припадає мешканців міста на 100 мешканців села або навпаки; скільки припадає жінок на 100 чоловіків або навпаки; скільки припадає інженерно-технічного персоналу на 100 робітників.

У правовій статистиці ці показники найчастіше застосовують­ся з метою перевірки відповідності співвідношення складових ча­стин сукупності реальності. Їх можна використовувати і для обчис­лення тієї кількості окремих видів злочинів, які можуть мати різний рівень латентності, їх можна зареєструвати більше або менше, на­приклад, хуліганство або порушення правил дорожнього руху. При проведенні різних видів перевірок реєстрації злочинів застосовують відносну величину координації у вигляді сталого співвідношення кількості окремих видів злочинів до кількості умисних вбивств.

Аналогічно використовуються відносні величини координації й в інщих галузях правової статистики.

За даними табл. 8 обчислимо відносну величину координації. Співвідношення кількості злочинів проти власності до злочинів проти життя та здоров'я особи склало 12,3 (267724 : 21709). Цей показник підтверджує, що у 12,3 рази частіше вчиняються злочи­ни проти власності, ніж злочини проти життя та здоров'я особи.

Відносна величина інтенсивності характеризує ступінь поширен­ня, розвитку того чи іншого явища у певному середовищі. Вона завж­ди обчислюється як співвідношення двох різнойменних абсолютних величин, котрі якимось чином пов'язані між собою, але ні в якому разі не можуть бути ні складовими частинами цілого, ні їх додатками.

Відносна величина інтенсивності характеризує, як часто зуст­річається досліджуване явище у певному середовищі. У чисельни­ку дробу ми маємо величину явища, а в знаменнику — розмір се­редовища, в якому існує це явище.

Відносні величини цього виду на відміну від інших видів віднос­них величин можуть мати найменування. Прикладами відносних величин інтенсивності є показник щільності населення (скільки припадає населення на один квадратний кілометр території), кое­фіцієнти народжуваності, смертності, кількість лікарів на 10 тис. населення, кількість лікарняних ліжок на 10 тис. населення, кількість вчителів на певну кількість населення.

При обчисленні відносної величини інтенсивності велике зна­чення має вибір бази порівняння, оскільки за неї слід брати лише ті сукупності, в яких можуть існувати і розвиватися досліджувані явища. Так, порівнювати і обчислювати коефіцієнт письменності населення можна лише відносно населення віком більше шести років, хоча зрозуміло, що якась частина населення навчилась пи­сати і читати ще до того, як почала вчитися в школі.

Відносна величина інтенсивності широко застосовується і в правовій статистиці. Деякі вчені вважають, що тільки в криміналь­но-правовій статистиці можна обчислити приблизно 250 різних коефіцієнтів інтенсивності. Найчастіше застосовуються два види показників: коефіцієнт злочинної активності та коефіцієнт злочин­ної інтенсивності.

Коефіцієнт злочинної активності характеризує, як часто зустрічаються серед населення даного регіону особи, які вчинили злочин. Їх порівнювати можна лише відносно всього населення або населення віком 14 років і старше, яке може нести кримінальну

відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Цей показник обчислюється за формулою

Його можна обчислювати і відносно якоїсь частини населення. Найбільш розумно обчислювати його відносно населення віком 14 років і старше, хоча існують й інші точки зору Деякі вчені вважа­ють, що слід брати до уваги лише населення старше 16 років — віку кримінальної відповідальності в повному обсязі. На думку інших, треба враховувати все населення даної території.

Цей показник в останні роки використовується лише при прове­денні аналітичних розрахунків, оскільки показник розкриття злочинів не дуже високий. При цьому вважаємо, що одержуємо фактичні дані не про всіх осіб, які вчинили злочини, а лише про тих, які були вста­новлені в процесі розслідування. Тому для характеристики і порівнян­ня окремих територій частіше застосовуються інші показники.

Коефіцієнт злочинної інтенсивності характеризує, як часто вчиняються злочини на тій чи іншій території. Він обчислюється як відношення кількості зареєстрованих злочинів до всього населен­ня і помножується на 10 тис. населення (фактичні дані по регіонах України наведено в табл. 5, на рисунках 7 та 14 ці дані подано у виг­ляді графіку). Цей показник можна обчислити за формулою

Коефіцієнт злочинної інтенсивності також можна обчислюва­ти відносно певної кількості населення: або до усього населення, або до населення віком старше 16 років, або до населення старше 14 років. Найбільш зрозумілим є показник, наведений вище, як співвідношення до всього населення, оскільки потерпілою від зло­чинів може бути особа будь-якого віку.

Значна кількість коефіцієнтів може бути обчислена і для спе­ціальних суб'єктів злочину (неповнолітніх, раніше судимих, служ­бових осіб, військовослужбовців і т. ін.).

Даний показник є основним показником, який характеризує криміногенність територій. Він дає змогу порівняти регіони у цьо­му відношенні і зробити висновок: де найбільш небезпечна кримі­ногенність території. Останнім часом Департамент інформаційних

технологій МВС України обчислює коефіцієнт злочинності щомі­сячно, що дозволяє аналізувати криміногенність різних територій України своєчасно, а не так, як було раніше, коли його обчислю­вали лише по результатах за весь рік у цілому В 2002 р. він склав 82,5 злочинів на 10 тис. населення.

У цивільно-правовій статистиці застосовуються показники по­ширення цивільних спорів на 10 тис. населення. Якщо ми обчис­люємо поширення окремих видів цивільних справ, то завжди бере­мо різні категорії населення. Аналогічно обчислюються і відносні величини інтенсивності в адміністративно-правовій та інших галу­зях статистики.

Відносна величина порівняння характеризує співвідношення однойменних показників, які належать до різних територій, але обов'язково до одного періоду або на якусь одну дату Цей показ­ник можна застосовувати для обчислення характеристики зміни явищ у просторі, для порівняння різних територіальних одиниць в певний проміжок часу Він характеризує, на скільки відсотків або коефіцієнтів одна величина більше іншої. У загальному вигляді відносна величина порівняння обчислюється за формулою

Дані одного регіону Дані іншого регіону

Специфічним є те, що при обчисленні цього виду відносної ве­личини ми можемо порівнювати між собою не тільки абсолютні, а й відносні та середні величини.

Найчастіше цей вид відносної величини застосовується у пра­вовій статистиці для характеристики «географії» злочинності. За даними табл. 5 розділу V цього підручника, в 2002 р. коефіцієнт зло­чинності у середньому по Україні склав 82,5 злочинів на 10 тис. населення. В цьому ж році у Тернопільській області він склав 45,8, а у Дніпропетровській — 137,6. За цими даними можна провести порівняння відносно середньої по Україні, щоб одержати відповідь на питання, на скільки рівень злочинності більший або менший в тому чи іншому регіоні порівняно з середнім рівнем не словами, а за допомогою числових показників. У цьому разі ми беремо се­редній рівень за базу порівняння. У Дніпропетровській області цей показник у 2002 р. склав 1,668, або 166,8 % (137,6 : 82,5), у Тер­нопільській області — 0,555, або 55,5 % (45,8 : 82,5).

Можна обчислити відносну величину порівняння, яка ха­рактеризуватиме, на скільки відрізняються показники злочин-

ності в окремих областях. Наприклад, у Дніпропетровській об­ласті відносно Тернопільської області в 2002 р. ця величина до­рівнювала 3,004, або 300,4 % (137,6 : 45,8), або навпаки, якщо порівняти Тернопільську область з Дніпропетровською, то буде 0,333, або 33,3 % (45,8 : 137,6). (Зрозуміло, що області обрано до­вільно з метою характеристики техніки обчислення цього показ­ника, хоча в 2002 р. у Дніпропетровській області було зареєстро­вано найбільший коефіцієнт злочинності, а в Тернопільській — найменший. Цим прикладом ми охарактеризували розкидання цього показника у межах України, що найменший показник ста­новить лише третину від максимального значення цього показ­ника в Україні у 2002 р.)

Відносні величини порівняння можуть бути графічно зображені за допомогою різних видів діаграм. Найчастіше застосовують кру­гові та квадратні діаграми, бо вони дозволяють наочно побачити співвідношення величин.

Необхідною умовою правильного застосування абсолютних і відносних величин є їх комплексне використання. Їх слід обов'яз­ково застосовувати разом, оскільки іноді без урахування одночас­ної зміни абсолютних і відносних величин не можна зробити вис­новок про реальні тенденції явища. Тільки тоді, коли вони вивча­ються разом, ми дійсно зможемо одержати характеристику явища з різних сторін залежно від мети дослідження.

Значну увагу слід приділяти й вибору бази порівняння, тому що залежно від того, який рівень буде взято за базу порівняння, мож­на одержати зовсім різні результати з одного й того ж масиву пер­винних даних.

Перш ніж розпочинати обчислення відносних величин, обов'яз­ково слід перевірити сумісність порівнювальних величин. У пра­вовій статистиці треба перевірити, чи не відбулися зміни законо­давства за час, який ми бажаємо вивчати, чи не змінювалась ак­тивність діяльності правоохоронних органів щодо застосування методів боротьби з цими видами правопорушень, чи не проводи­лися територіальні зміни, чи не змінювалися одиниці виміру, а та­кож методика обчислення показників. Якщо мали місце такі зміни, що можуть обумовити несумісність порівнювальних величин, то відносна величина динаміки застосовується лише після перетво­рення рядів динаміки (див. розділ Х підручника). Деякі інші види відносних величин у цьому разі обчислити неможливо і не треба.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що таке узагальнюючі показники і які існують погляди на їх види?

2. Що таке абсолютні величини?

3. Які існують види абсолютних величин і яке їх зна­чення при вивченні об'єктів правової статистики?

4. Дайте визначення поняття відносної величини.

5. Розкрийте мету обчислення відносних величин і форми їх вираження.

6. Перерахуйте види відносних величин. Розкрийте їх значення і особливості використання в пра­вовій статистиці.

7. Розкрийте способи обчислення окремих видів відносних величин.

8. Чому необхідний комплексний аналіз абсолют­них та відносних величин?

Завдання 1. Охарактеризуйте склад студентів Вашої групи за статтю і віком та обчисліть відносні величини структури.

Завдання 2. Кількість зареєстрованих злочинів у регіоні за рік склала 45 тис. Середньорічна чи­сельність населення цього регіону — 3180 тис. осіб. Обчисліть коефіцієнт злочинності у цьому регіоні. Який вид відносної величини Вами обчислено?

Завдання 3. Середньорічна чисельність населення регіону склала 5 млн чол., за рік народилося 65 тис. чол. Обчисліть коефіцієнт народжуваності і назвіть вид відносної величини, яка Вами обчислена.

Завдання 4. Маємо такі дані про розгляд місцеви­ми судами цивільних справ: у районі А — 600, у районі Б — 500, у районі В — 800. У середньому по області розглянуто 700 справ. Необхідно визначити співвідно­шення розглянутих цивільних справ в окремих судах до середньої величини по області. Який вид відносної величини обчислено?

Завдання 5. Маємо такі дані про кількість зареєст­рованих злочинів в області: 1990 р. — 900; 1995 р. — 1200; 1999 р. - 1000; 2000 р. - 980; 2001 р. - 1010;

2002 р. — 950. Обчисліть динаміку злочинів (базисним і ланцюговим способами). Зробіть висновки.

Завдання 6. За даними про склад Вашої групи об­числіть відносну величину координації. Зробіть вис­новки.

Завдання 7. Фактично на підприємстві за поточ­ний рік вироблено продукції на 85 млн. грн. при ви­конанні планового завдання на 102,4 %. Установіть планове завдання випуску продукції.

Завдання 8. Територія області дорівнює 31 тис. кв. км. Чисельність населення на 1 січня становила 3100 тис. чол. Визначте щільність населення області і вкажіть, до якого виду відносної величини належить цей показник.

Завдання 9. Маємо такі дані про кількість зареєст­рованих злочинів у 2002 р.: в Харківській області — 35933; у Житомирській — 10561. Чисельність наявно­го населення становить: у Харківській області — 2914,2 тис. осіб, у Житомирській — 1389,5 тис. Виз­начте коефіцієнт інтенсивності злочинності (на 10 тис. населення) і порівняйте одержані дані по цих областях. Які види відносних величин Ви обчислили? Зробіть висновки з одержаних даних.

Середні величини VIII та показники варіації