§ 1. Поняття про узагальнюючі показники

Статистичні дані, одержані в результаті статистичного спостережен­ня, зведення та групування, обов'язково підлягають подальшому об­робленню і аналізу шляхом обчислення узагальнюючих показників.

Узагальнюючими показниками в статистиці називають такі показ­ники, які характеризують сукупність у цілому або її окремі групи. Одні вчені до узагальнюючих показників відносять абсолютні, відносні і середні величини, інші — тільки відносні та середні величини, оскіль­ки лише вони дають загальну характеристику співвідношень у розвит­ку явищ. Вважаємо, що до узагальнюючих показників слід відносити не всі абсолютні величини, а тільки сумарні, які також дають загаль­ну характеристику стану явища на певний проміжок часу.

До узагальнюючих показників належать, на нашу думку, сумарні абсолютні, відносні та середні величини і загальні індекси.

Метод обчислення узагальнюючих величин є специфічним ме­тодом статистики. Всі узагальнюючі показники обов'язково обчис­люються на базі первинних даних, тому що тільки вони дають змогу встановити закономірності суспільних явищ.

У свою чергу, первинні дані не можуть дати повну характерис­тику суспільного явища, оскільки вони характеризують лише його розмір. Наприклад, у кримінально-правовій статистиці викорис­тання тільки показника про кількість зареєстрованих злочинів не дає змогу встановити, як у територіальному плані розрізняється криміногенність територій.

Для вивчення тенденцій розвитку суспільних явищ і встанов­лення взаємозв'язку між ними необхідним є комплексне викорис­тання первинних, в першу чергу індивідуальних, і узагальнюючих показників. Особливо не можна ігнорувати індивідуальні абсолютні величини і аналізувати лише узагальнюючі показники.

Узагальнюючі показники в статистиці — це такі показники, які ві­дображають величини, приведені в порівняльний вигляд, і одним числом характеризують найбільш типові риси явищ, що вивчаються

при даному дослідженні.

Структуру показників, які використовує правова статистика, можна зобразити у вигляді такої схеми (рис. 15).

§ 2. Абсолютні статистичні величини

Абсолютні статистичні величини ми завжди одержуємо в результаті проведеного статистичного спостереження і зведення. Вони обо­в'язково характеризують розміри сукупності (наприклад, кількість засуджених, кількість розглянутих цивільних справ, кількість зареє­строваних злочинів) або обсяг ознаки явища (розмір заробітної плати, вік осіб, що вчинили злочини). Абсолютні величини завжди

характеризують сукупність у певних просторах і конкретному місці та часі. Наприклад, чисельність населення України станом на 1 січня 1998 р. становила 50,1 млн чоловік; на 1 січня 2001 р. — 49,3 млн чо­ловік' (найбільш точні дані про чисельність населення країни ми одер­жуємо при перепису населення. Станом на 5 грудня 2001 р. чисельність населення України склала 48 млн 457 тис. осіб²).

Абсолютні величини можуть бути індивідуальними та сумарни­ми (підсумковими).

Індивідуальні абсолютні величини характеризують розміри ознак у окремих одиниць сукупності. Наприклад, вік окремої людини, строк позбавлення волі засудженого, матеріальні і моральні збит­ки, завдані одним злочином. Їх одержують безпосередньо в процесі проведення статистичного спостереження і фіксують в документах первинного обліку. Індивідуальні абсолютні величини — це осно­ва для групування і всіх видів статистичного аналізу.

Сумарні абсолютні величини одержують шляхом підрахунку кількості одиниць сукупності (наприклад, загальна кількість зареє­строваних злочинів, кількість судів в Україні) або обсягу значень оз­наки у сукупності в цілому (загальний фонд заробітної плати усьо­го районного відділу внутрішніх справ, загальний розмір збитків від усіх вчинених господарських злочинів). Тому ми їх і відносимо до узагальнюючих показників.

Абсолютні статистичні дані (як індивідуальні, так і сумарні) завж­ди мають найменування — це іменовані числа, які виражають роз­міри суспільних явищ у певних одиницях виміру. Інакше кажучи, в статистиці на відміну від математики кожна цифра повинна мати реальне значення і відповідати на питання, за який проміжок часу наведено дані, що вони характеризують і в яких одиницях виміру виражаються.

Залежно від суті явища, яке вивчається, і конкретних завдань дослідження застосовуються натуральні, трудові та грошові (вартісні) одиниці виміру. В правовій статистиці, як правило, тру­дові одиниці виміру не застосовуються (до цих показників належать людино-година, людино-день).

Натуральні одиниці виміру відображають природні (фізичні) властивості даного явища і виражаються в мірах довжини, площи­ни, обсягу, ваги та кількості фактів чи подій. Наприклад, одиницею

виміру кількості злочинів є один злочин, одиницею виміру чисель­ності населення — одна людина. В правовій статистиці найчастіше використовуються ці одиниці виміру До таких одиниць виміру на­лежать кількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених зло­чинів, кількість зареєстрованих цивільних і адміністративних справ та ін. Наприклад, за 2000 р. було зареєстровано 567,7 тис. злочинів і ви­явлено 309,1 тис. осіб, що вчинили злочини; за 2001 р. — 514,6 тис. зло­чинів і 290,6 тис. осіб'; за 2002 р. — 450661 злочинів і 270307 осіб.

Мірою загального обсягу продукції, яка має різні споживчі вар­тості, є грошові (вартісні) одиниці виміру (гривня, копійка), які відо­бражають загальну кількість різноманітних явищ і дають змогу їх зіставити і порівняти (наприклад, матеріальні збитки від вчинених злочинів, розмір позову).

Абсолютні величини мають велике практичне і теоретичне зна­чення, тому що вони дають змогу охарактеризувати загальну кількість різних правових явищ. Їх застосування також дозволяє провести економічний аналіз господарської діяльності різних підприємств, здійснювати різні види математичного модулювання і прогнозування розвитку правових явищ.

Важливішими сумарними абсолютними показниками кримі­нально-правової статистики є рівень злочинності та рівень суди­мості. Рівень злочинності — це абсолютна кількість зареєстрованих злочинів і осіб, що їх вчинили, на певній території за конкретний проміжок часу (за місяць, квартал або рік). Рівень судимості — це . абсолютна кількість злочинів, по яких винесено обвинувальний вирок, і кількість засуджених осіб на певній території за конк­ретний проміжок часу. (Зрозуміло, що рівень злочинності завжди більший, ніж рівень судимості, хоча до рівня судимості часто вхо­дять особи, яких засуджено у звітному періоді за злочини, вчинені ними у попередні роки.) Рівень злочинності реальніше характери­зує стан злочинності в регіоні. Рівень судимості дає змогу охаракте­ризувати лише активність роботи правоохоронних і правозастосов-них органів у справі боротьби зі злочинністю. Наприклад, в Україні в 1996 р. виявлено 339530 осіб, які вчинили злочини, а засуджено — 242124 особи; в 2000 р. — 309,1 тис. і 230,9 тис.; в 2001 р. -290,6 тис. і 215259 осіб ²; в 2002 р. — 270307 і 194212 осіб ³ відповідно.

У цивільно-правовій статистиці абсолютні показники характе­ризують загальну кількість зареєстрованих і розглянутих цивільних

справ, кількість осіб, які проходили по тій чи іншій категорії справ, загальну суму завданих збитків, кількість суддів, які розглядали цивільні справи, та ін.

В адміністративно-правовій статистиці абсолютні показники дають змогу охарактеризувати загальну кількість виявлених право­порушень, кількість осіб, що їх вчинили, розмір завданих збитків, кількість і розмір накладених та стягнених штрафів, кількість різних видів стягнень, накладених на осіб, що вчинили адміністративні правопорушення.