§ 1. Поняття про статистичні графіки

Статистичні дані можна зобразити в різні способи. Найбільш наоч­не зображення дає застосування графіків.

Графіком у статистиці називають наочне зображення статистич­них величин за допомогою геометричних фігур.

Графічний засіб зображення статистичних даних доповнює статистичні таблиці, а іноді й замінює їх. За допомогою графіків ста­тистичний матеріал стає більш зрозумілим, краще усвідомлюється і запам'ятовується. Графіки мають велике значення у справі оператив­ного управління, тому при наведенні даних про стан злочинності органами внутрішніх справ обов'язково використовуються графіки.

Графічний метод у статистиці налічує більше 200 років. Вва­жається, що перші дані про техніку складання статистичних графіків наведено у роботі англійського економіста У.Плейфейра «Комерційний та політичний атлас», яка була вперше надрукова­на у 1786 р. Потім вона виходила в світ ще двічі (1787,1801). В цій роботі використовувалися лінійні, секторні та стовпчикові діагра­ми. Вона Грунтувалась на використанні сучасних досягнень мате­матичної науки. Всі графіки у книзі були виконані на достатньо високому графічному рівні.

Протягом XIX ст. (особливо у другій його половині) питання ви­користання графічного зображення у статистиці неодноразово висвітлювалося в літературі. Воно було предметом обговорення на багатьох міжнародних статистичних конгресах: на 3-му в 1857 р. у м. Відні, 7-му в 1869 р. у м. Гаазі і 8-му в 1872 р. у м. Санкт-Петер­бурзі. На 8-му Міжнародному статистичному конгресі в Санкт-Пе­тербурзі вперше в історії статистики було зроблено і обговорено до­повідь щодо теорії графічних зображень берлінського статистика Швабе під назвою «Теорія графічних зображень».

У 1879 р. була надрукована робота французького вченого-фізіолога проф. Марея, в якій детально обговорювалися різні аспекти застосу­вання графічних методів в науково-статистичних дослідженнях. Хоча ця книга написана на матеріалах статистичного оброблення медичних і фізіологічних спостережень, вона була науковим і практичним по­сібником щодо застосування графічних методів у статистиці. В цій роботі підкреслювалося, що графік — не тільки засіб ілюстрації наслідків дослідження, ай знаряддя проведення самого дослідження.

У 1887 р. російський статистик Ю. Янсон у другому виданні навчального курсу «Теорія статистики» виклав теорію графічного способу аналізу і викладання статистичних даних.

На початку XX ст. видатний німецький вчений-фізик ФАуербах у роботі про графічні зображення, яка була надрукована у 1914 р., пи­сав, що графічний метод здійснює тріумфальну поступь у науці. Він вперше звернув увагу на те, що графічні методи — це специфічна мова, і визначив значення графічного методу як посередника між спостере­женням і дедуктивним мисленням. Ф.Ауербах підкреслював, що важ­ко уявити наукову статтю без графічного зображення, якщо в ній йдеться або про дійсні виміри, або про теоретичні співвідношення.

Побудувати простий графік було справою дуже складною, по­сильною лише для професіоналів. Тому дуже рідко на території ко­лишнього Радянського Союзу з'являлися монографічні видання по використанню графічного зображення в статистиці. Зараз побуду­вати графік за допомогою сучасної комп'ютерної техніки несклад­но, оскільки мова графіку належить до мовних систем, тобто роз­виток графічного методу пов'язаний з розвитком семіотики — на­уки про знаки та знакові системи, котра склалась як наука у 30-х роках XX ст. На відповідному етапі розвиток теорії графіків та на­уки семіотики було пов'язано і з розвитком математичної логіки.

До статистичних графіків ставляться такі основні вимоги:

1) вони повинні абсолютно точно відображати вихідні дані;

2) бути наочними і зрозумілими;

3) бути художньо оформленими.