Питання та завдання для самоконтролю

1. Розкрийте основні віхи становлення правової ста­тистики в нашій країні.

2. Висвітліть сутність, позитивні і негативні сторо­ни «купонної системи», яка існувала протягом 1872 - 1909 рр.

3. Дайте визначення поняття правової статистики як однієї із галузей статистичної науки.

4. Що являє собою предмет правової статистики? В чому полягає його особливість?

5. Визначте мету та основні завдання правової ста­тистики.

6. Розкрийте взаємозв'язок правової статистики із загальною теорією статистики.

7. Назвіть основні етапи статистичного досліджен­ня правової статистики.

8. Перерахуйте методи правової статистики.

9. Перерахуйте основні галузі правової статистики.

10. Розкрийте зміст кримінально-правової статисти­ки за стадіями кримінального процесу.

11. Розкрийте зміст цивільно-правової статистики за стадіями цивільного процесу.

12. Розкрийте зміст адміністративно-правової стати­стики за стадіями адміністративного процесу.

13. Розкрийте структуру статистичного апарату в органах суду.

14. Розкрийте структуру статистичного апарату в органах прокуратури.

15. Розкрийте структуру статистичного апарату в органах внутрішніх справ.

16. Розкрийте значення даних правової статистики для зміцнення правопорядку в країні.

17. Розкрийте значення даних правової статистики для практики протидії злочинності в країні.

Завдання 1. Розкрийте зміст і обсяг таких понять: соціальна статистика, моральна статистика, кримі­нальна статистика, кримінологічна статистика, судо­ва статистика, кримінально-правова статистика, ад­міністративно-правова статистика, цивільно-право­ва статистика, статистика прокурорського нагляду, статистика конституційного судочинства, віктимоло-гічна статистика, юридична статистика, правова ста­тистика. Зобразіть схематично співвідношення цих понять.

Завдання 2. Обгрунтуйте необхідність статистич­ного обліку правових явищ.

Завдання 3. Обгрунтуйте послідовність етапів ста­тистичного дослідження правових явищ.

Завдання 4. Охарактеризуйте наукову доцільність методів правової статистики.

Розділ ііі Статистичне спостереження

§ 1. Сутність і організаційні форми статистичного спостереження

Другим етапом статистичного дослідження є статистичне спосте­реження, з якого і починається збирання первинних статистичних даних.

Статистичне спостереження — це планомірне, систематичне, науково організоване збирання даних про явища суспільного жит­тя шляхом реєстрації їх істотних ознак. В Законі України «Про вне­сення змін до Закону України «Про державну статистику» дається таке його визначення: статистичне спостереження — планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сфе­рах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології.

Всі дані, які ми одержуємо під час проведення статистичного спостереження, на наступних етапах статистичного дослідження можуть істотно вплинути на вірогідність теоретичних і практичних висновків. У цілому статистичне спостереження відіграє особливу роль, оскільки помилки, яких припустилися під час спостережен­ня, дуже важко, а іноді неможливо виправити на наступних етапах статистичного дослідження. Тому при організації і проведенні ста­тистичного спостереження необхідно чітко додержуватися правил і вимог статистичної науки.

Найважливішими завданнями статистичного спостереження є досягнення: 1) повноти одержаних даних з тим, щоб усі явища і процеси були зареєстровані в повному обсязі; 2) вірогідності, об'єк­тивності їх відображення; 3) порівняності одержаних даних з тими, які були одержані раніше і в інших територіальних одиницях. Відповідно до Закону обов'язково складається план державних ста­тистичних спостережень — офіційний документ, що містить перелік статистичних спостережень, які проводяться органами державної статистики, з визначенням порядку та строків їх проведення.

Статистичне спостереження відповідно до вимог статистичної науки має бути всебічно продуманим, добре підготовленим і чітко організованим. Воно складається із чотирьох етапів: проектування спостереження, підготовка спостереження, проведення спостере­ження та контроль одержаних даних. Всі ці етапи тісно пов'язані між собою, тому недоліки на одному з них псують усю роботу.

Проектування спостереження — це розроблення плану статис­тичного спостереження, який обов'язково охоплює програмно-методологічні та організаційні питання його проведення.

Підготовка спостереження полягає у підготовці інструментарію спостереження (друкування бланків, перевірка реєстрів об'єктів, які повинні подавати дані, підготовка осіб, які будуть проводити спос­тереження, а також проведення пробного спостереження, якщо це потрібно). Як правило, перед проведенням перепису населення в країні необхідно здійснити пробне спостереження з метою перевірки надійності розроблених документів і програми перепису

Проведення спостереження — це процес безпосередньої реєст­рації фактів і'явищ.

(Контроль одержаних даних зводиться до перевірки достовірності ; одержаних даних у результаті проведеного спостереження. Статистичне спостереження завжди становить кількісну реєст­рацію окремих явищ, які відбираються дослідниками за якісно виз­наченими ознаками. При статистичному спостереженні реєстру­ються індивідуальні явища досліджуваної сукупності (наприклад, злочини, особи, що їх вчинили, причини злочинів, цивільні право­порушення тощо) або окремі їх ознаки (юридична кваліфікація зло­чину, соціально-демографічні дані осіб, що вчинили злочини, види та строки покарання і т.под.).

Схематично всі види та форми статистичного спостереження, його класифікацію за різними ознаками можна подати у вигляді схеми (рис. 2), яка наочно характеризує всі класифікаційні ознаки даного етапу статистичного дослідження.

До організаційних форм проведення статистичного спостере­ження належать звітність і спеціально організоване статистичне спостереження.

Звітність — це така форма статистичного спостереження, яка характеризує систему взаємопов'язаних показників, що дають змогу одержати дані наслідків роботи підприємства, установи або організації за звітний період, і періодично подається у вигляді вста­новлених законодавством звітних документів (статистичних звітів) статистичним, контролюючим та вищим органам за підписом осіб, які відповідають за своєчасне подання і вірогідність цих даних. Інак­ше кажучи, це така форма статистичного спостереження, при якій кожна установа за єдиними бланками в точно затверджені строки (кожний квартал, півріччя або за рік) надає своєму вищому органу і органу державної статистики документально підтверджені дані.

У правовій статистиці звітність є основною організаційною формою статистичного спостереження, оскільки вона дає змогу одержати дані, які характеризують діяльність правоохоронних і правозастосовних органів з різних сторін, оперативно управляти розвитком правових явищ і процесів у суспільстві. Ці дані широко застосовуються для проведення різноманітних наукових дослід­жень. Зміст звіту, його форма та строк подання встановлюються вищим статистичним органом країни — Державним комітетом ста­тистики України.

Проте у реальній дійсності не всі суспільні явища і процеси можна охопити статистичною звітністю. Є такі сфери діяльності суспільства, які можна встановити лише шляхом опитування гро­мадян (наприклад, структура прибутків і витрат населення, особ­ливості детермінації окремих видів злочинів). Для одержання да­них, які не відображені в звітності, здійснюються спеціально організо­вані статистичні спостереження. Вони також можуть проводитися для уточнення і перевірки звітних даних та даних, одержаних при проведенні перепису. В цьому разі таке спостереження називаєть­ся контрольним. Спеціально організовані статистичні спостере­ження проводяться і для вирішення самостійних наукових завдань, і для обґрунтованого прийняття важливих управлінських чи пол­ітичних рішень.

До спеціально організованих статистичних спостережень нале­жать переписи, різні види опитувань, одноразові обліки, несуціль-не обстеження. Але найбільше значення мають різноманітні пере­писи, які дають всебічну характеристику масового явища станом на ту чи іншу дату або певний момент часу Класичний приклад — пе­репис населення, в результаті якого можна одержати демографічні характеристики громадян (дані про склад та родинні стосунки членів домогосподарства), соціально-економічні умови їх існуван­ня та багато інших показників, які можна одержати лише при про­веденні перепису всього населення країни.

19 жовтня 2000 р. прийнято Закон України «Про Всеукраїнсь­кий перепис населення». Цей Закон було спрямовано на: створен­ня необхідних законодавчих передумов для проведення суцільно­го статистичного спостереження, яке передбачає одержання від респондентів первинних (персональних) даних щодо них; визна­чення спеціальних повноважень органів, що залучаються до робіт із перепису населення, а також порядку використання його результатів та гарантій щодо збереження і захисту конфіденційної інформації пе­репису населення; забезпечення правової узгодженості у чинному за­конодавчому полі України щодо питань статистики та інформації, а також здійснення послідовної гармонізації та адаптації національно­го статистичного законодавства до міжнародних норм і стандартів; надання Всеукраїнському перепису населення загальнодержавної ваги, підвищення його суспільно-політичного значення і формуван­ня позитивного ставлення до нього громадськості.

Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення» скла­дається із шести розділів, які містять: загальні положення щодо перепису населення; методологічно-організаційні принципи його . проведення; повноваження, обов'язки та заходи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо організаційного, матері­ально-технічного та фінансового забезпечення підготовки і прове­дення перепису населення, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів; регламентацію основних прав, обов'язків та відповідальності суб'єктів перепису населення; нор­ми щодо порядку використання результатів перепису населення; прикінцеві положення.

На думку більшості вчених, в майбутньому спеціально органі­зовані спостереження матимуть значно більше значення, ніж зараз. Тому і вважається за доцільне розроблення редакції закону, який регламентує не тільки проведення якогось конкретного перепису населення, а й є загальноприйнятним для правового забезпечення здійснення такого спостереження протягом тривалого часу. Саме такі підходи було використано під час підготовки Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення».