5.7 Виробничий мікроклімат, фактори, що його зумовлюють, вплив несприятливого мікроклімату на здоров’я працюючих, профілактичні заходи.

На самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повітря і теплового випромінювання.

Розрізняють оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови.

Людський організм прагне підтримати відносну динамічну сталість своїх функцій при різноманітних метеорологічних умовах. Ця сталість забезпечує один з найважливіших фізіологічних механізмів — механізм терморегуляції. Вона здійснюється при певному співвідношенні теплоутворення (хімічна терморегуляція) і тепловіддачі (фізична терморегуляція).

Людина є працездатною і добре себе почуває, якщо температура навколишнього повітря не виходить за межі 18—20С, відносна вологість — 40—60%, швидкість руху повітря — 0,1—0,2 м/с.

При високій температурі та вологості може статися перегрів тіла, тепловий удар. Він може бути викликаний інфрачервоним випромінюванням.

Теплові апарати, що використовуються на підприємствах, є джерелом інфрачервоного випромінювання. Воно негативно впливає на функціональний стан нервової системи, викликає зміни в серцево-судинній системі, негативно впливає на очі, викликає кон’юнктивіти, помутніння рогівки й може викликати професійне захворювання — катаракту.

Фізична робота в умовах підвищеної температури призводить до прискорення серцебиття, падає артеріальний тиск.

При низькій температурі може статися переохолодження організму, що призведе до застудного захворювання.

До профілактичних заходів належать:

впровадження раціональних технологічних процесів (заміна гарячого засобу обробки металу холодним);

механізація та автоматизація виробничих процесів;

дистанційне управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадків з несприятливих умов;

захист працівників різними типами екранів;

раціональна теплова ізоляція устаткування;

раціональне розміщення устаткування;

раціональне планування та конструкторське рішення виробничих приміщень (гарячі цехи розміщуються в одноповерхових приміщеннях);

раціональні вентиляція та опалювання;

раціоналізація режимів праці та відпочинку (додаткові перерви);

спеціальний питний режим (білково-вітамінні напої, хлібний квас, підсолена вода).

Захист від інфрачервоних випромінювань забезпечують: огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі пристрої, знаки безпеки, дистанційне управління.

Зниження інтенсивності теплового випромінювання досягається застосуванням: різних екранів (водяні завіси, скло, сітки), теплоізоляційних матеріалів (асбест, скловата), індивідуальних засобів; збільшення відстані між джерелом випромінювання та робочим місцем.

5.19. Кумуляція, поняття про матеріальну, функціональну, змішану кумуляцію.

Кумуляція означає підсумовування дії повторних доз отрут, коли наступна доза надходить до організму раніше, ніж закінчується дія попередньої дози.

Розрізняють три типи кумуляції: матері­альну (хімічну), функціональну і змішану.

Під матеріальною кумуляцією розуміють не стільки саме по собі накопичення речовини в організмі, скільки участь зростаючої кіль­кості отрути у розвитку токсичного процесу.

У разі функціональної кумуляції кінцевий токсичний ефект залежить не від поступового накопичення невеликих кількостей отрути, а від повторної дії її на певні клітини організму. Дія невеликої кількості отрути на клітини підсумовуються, і вна­слідок цього виникає токсичний ефект.

Поняття про матеріальну і функціональну кумуляцію стосується механізмів кумулятивної дії речовин.

Первинний вплив токсичних речовин здійснюється в процесі контакту молекул от­рути з біополімерами-рецепторами і полягає в їх блокаді і порушенні відповідних фізіологічних функцій (наприклад, ферментативних, якщо рецепція здійснюється ферментами).

У разі матеріальної кумуляції безпосередньою причиною пору­шення функції рецептора є фіксація речовини, у випадку функціональ­ної кумуляції — зміна структури рецептора після контакту з речо­виною, навіть якщо сама отрута при цьому повністю руйнується.

При змішаній кумуляції на рецепторах фіксуються не самі моле­кули отрут, а їх осколки. Змішаний характер такого типу кумуляції полягає в тому, що має місце приєднання до рецептора матеріальної частки, проте вихідна речовина руйнується, внаслідок чого накопичува­тись не може.

Приклад матеріальної кумуляції - фіксація деяких важких металів і миш’яку SН-групами білків, оксиду вуглецю і ціанідів металом гемоглобіну та деяких ферментів

До речовин, здатних до функціональної кумуляції, належать прямі метгемоглобінутворювачі (натрію нітрат), хімічні мутагени. Останні, не входять до складу нуклеїнових кислот, з якими вони взаємодіють, а відщеплюються миттєво або відразу після реакції.

Змішаний тип кумуляції характерний, наприклад, для фосфор­органічних сполук (ФОС) та похідних карбамінової кислоти. Внаслідок фосфорилювання чи карбамінування естераз утворюється ацильований ензим з розщепленням інгібітора. На ферменті залишається тільки частина вихідної моле­кули речовини — фосфорильна чи карбамільна група.

Тип кумуляції характеризує кумулятивні властивості речовини лише з якісного боку. У кількісному відношенні для тих же ФОС має значення насамперед те, на який проміжок часу виключається функція ферменту. Якщо цей проміжок часу достатній для того, щоб дія нових порцій отрути, що надходять, розвивалась на фоні уже розвинутого гальмування, виникає кумулятивний ефект у чіткій відповідності з класичними уявленнями про кумуляцію.