1. Приклади маркетингових стратегій, загальна структура плану маркетингу.

2. Зв’язок загальних конкурентних і виробничих стратегій

3. Стратегії управління персоналом

4. Стратегія матеріально-технічного забезпечення.

5. Стратегії розвитку загального управління

Фінансова стратегія

Є базою для створення, збереження, змін фінансових ресурсів, визначення їхнього оптимального використання для досягнення цілей організації

Призначення

Цикли ділової активності в економіці; політична стабільність; інфляційні процеси; науково-технічна політика; галузеві зміни; перспективи розвитку механізму господарювання

Фактори впливу

Аналіз господарської діяльності організації: можливість сплачувати короткострокові зобов’язання; межа, до якої фірма може фінансуватися за рахунок позики; ефективність використання ресурсів; ефективність управління.

Оцінка фінансових можливостей: нинішній та майбутній потенціал фондоутворення, розміри та джерела фінансування загальнокорпоративної стратегії

Аналіз виробничо-господарської діяльності

Структура підприємства: способи збільшення активів, визначення структури фінансів, принципи розподілу прибутку

Стратегія накопичення та споживання (стратегія дивідендів)

Стратегія заборгованості (кредитоспроможність)

Стратегія фінансування функціональних стратегій, комплексних програм, проектів (нове будівництво; придбання та поглинання; оновлення, реконструкція, модернізація основних фондів; запровадження нових технологій; виконання соціальних програм

Компоненти

Рисунок 14.2 – Фінансова стратегія організації

Тема 15 сучасний стан і перспективи розвитку стратегічного управління в україні.

Функціонування в умовах переходу до ринкових відносин ста­вить зовсім інші вимоги до якісного рівня управління, характеру задач, які при цьому вирішуються, а також до методів їхнього вирішення. Це у повній мірі відноситься до всіх без винятку суб'єктів, що самостійно господарюють. Тепер, мабуть, ні в кого не викликає сумніву неможливість адаптації старої системи управління до швидко мінливих умов ринку.

Якщо про доцільність повернення до цілковито централізованої економіки зразка минулих років у даний час ніхто серйозно не говорить, то можливості чисто ринкових методів вирішення проблем, які роками збирались, як свідчать результати минулих реформувань, є сильно перебільшеними. При цьому не враховується той факт, що в економіці країн Заходу все нове і прогресивне відпрацьовувалось і перевірялось на практиці багатьма десятиліттями перед тим, як воно одержувало право на своє існування. До того ж слід врахувати, що можливість використання ретроспективної інформації (особливо вартісних параметрів) в сучасних умовах утруднена з причин, наприклад, комерційного її характеру, високої залежності від впливу інфляційного чинника і т.д.

Розрив господарських зв'язків між країнами колишнього Радянського Союзу, що спричинив порушення налагодженої за багато років системи постачання і збуту виробленої підприємствами продукції, відмову від централізованої системи ціноутворення, швидкий розвиток інфляційних процесів і цілий ряд інших добре відомих зараз чинників, — все це призвело до порушення спадкоємності в характері інформації, яка раніше використовувалася в системі довгострокового планування. Тим самим була ніби обкреслена межа в можливостях її використання.

Крім того, системи управління, що склалися раніше, практично не враховували чинник впливу зовнішнього середовища, передбачаючи його поведінку достатньо стабільною. У перехідній економіці цей фактор є домінуючим з погляду впливу на діяльність підприємства, що зумовлює необхідність врахування його в системах управління підприємницького типу.

З цієї ж причини дуже проблематичним уявляється і використання традиційних методів оптимізації. Вони дають гарні результати в стабільних умовах, коли задача зводиться до досягнення найвищої ефективності виробництва або розподілу за певних обставин.

Неможливість застосування для цілей стратегічного планування традиційних формалізованих моделей і методів прийняття рішень, які використовуються у дослідженні операцій і математичному моделюванні, пояснюється також і тим, що більшість цих моделей базується на посилці про те, що всі можливі альтернативи відомі заздалегідь. Вибір же полягає у встановленні найкращої альтернативи із заздалегідь визначеною сукупністю варіантів.

Концепція альтернативності розвитку підприємства в перехідній економіці передбачає необхідність розробки щонайменше декількох сценаріїв. Конкретна їхня кількість буде визначатися технічними можливостями використовуваного практичного інструментарію в частині оцінки наслідків вибору тієї або іншої альтернативи.

Специфічні умови розвитку економіки України в перехідний період викликають об'єктивну необхідність уведення в методологію стратегічного планування механізму розробки різноманітних стратегій. Принцип альтернативності напрямків стратегічного розвитку і шляхів досягнення цілей є ще однією властивістю, що відрізняє стратегічне планування від попередньої практики довгострокового екстраполятивного планування.

Найбільш поширеним способом дослідження альтернативності є розгляд трьох попередніх сценаріїв майбутнього розвитку зовнішнього середовища: найбільш сприятливого (оптимістичного), найбільш несприятливого (песимістичного) і найбільш ймовірного. Проте через практичну неможливість досягнення повної відповідності між фактичним і реальним розвитком подій навіть при такому підході методологія стратегічного планування робить натиск на підвищення потенціалу адаптивності підприємств до швидко мінливих зовнішніх умов.

Відмічаючи загальне, слід сказати про наявні дуже істотні розбіжності в прийнятих підходах до трактування самого поняття «планування». У розумінні західних фахівців планування не обов'язково має на увазі такі атрибути державної діяльності, як створення бюрократизованої планово-економічної системи або ж періодична розробка планів-програм розвитку, які підносяться в умовах функціонування соціалістичної економіки навіть у ранг закону.

Ключовою задачею науки і практики планування сьогодні та в найближчому майбутньому стає вияв можливостей використання нових моделей і методів з урахуванням конкретних ситуацій і особливостей функціонування різноманітних суб'єктів господарювання. Структура, техніка, методи планування майбутнього, які є предметом аналітичних досліджень і розробок, зважаючи на все, повністю реалізуються і широко поширяться лише в XXI сторіччі.

Найважливішою проблемою управління підприємствами є зберігання конкурентоспроможності в умовах безупинної мінливості зовнішнього середовища. Особливо актуальною є ця проблема в Україні, де підприємства змушені адаптуватися до швидких і глибоких зовнішніх змін, пов'язаних з економічною реформою.

Питання для самоконтролю

1. Опанування прийомами та методами аналізу

2. Від програмно-цільового планування до стратегічного менеджменту.

Питання для самостійного вивчення

1. Сучасний етап — це етап переходу до ринку та зміни параметрів економіки України.

2. Вивчення досвіду розробки стратегій вітчизняними підприємствами.