Функції операційного менеджменту

На будь-якому підприємстві існують спеціальні та управлінські проблеми. Спеціальні проблеми безпосередньо пов'язані з технологічною стороною діяльності і не мають прямого відношення до управлінських функцій (виробничі проблеми). Наприклад, товарознавець може приймати рішення про послідовність кільцевого завезення товарів у магазини, економіст - про збір відповідної статистичної інформації, бухгалтер - про складання бухгалтерського звіту та ін.

До управлінських належать проблеми використання матеріальних них, фінансових і людських ресурсів підприємства, організації праці людей, розпорядження, рішення, постановки цілей перед окремими працівниками і групами працівників.

З вичайно, менеджер не повинен займатися тільки управлінськими питаннями та відповідними процедурами (вказівки, бесіди з людьми та ін). На відміну від працівника, який не має відношення до управління і зайнятий вирішенням лише виробничо-технологічних проблем, менеджер повинен займатися також виробничими справами. Тому до функцій менеджера відноситься вирішення проблем як суто управлінських, так і виробничих. Сукупність проблем, вирішенням яких займаються менеджери в загальному організмі операційної системи, можна графічно представити у вигляді "кола менеджменту" (рис. 6). Виходячи з наведених раніше структури і завдань операційної системи розглянемо концептуально кожну з функцій операційного менеджменту.

Рис. 6. "Коло менеджменту" операційної системи

• Планування - функція менеджменту номер один. Її реаліція визначає перспективу розвитку системи та її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення поставленої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань та показників з встановленням термінів виконання. Складовою цієї функції є прогнозування - ймовірна оцінка характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкта управління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досягнення очікуваних результатів.

• Організація - реалізація розроблених планів і програм шляхом кооперації людей і знарядь праці (машин, устаткування і т. п.). При цьому спільна трудова діяльність людей повинна здійснюватися якісно з найвищим результатом при мінімальних витратах ресурсів. Особливість даної функції менеджменту полягає в тому, що тільки вона забезпечує взаємозв’язок людей і підвищення ефективності їх праці.

• Мотивація. У сучасній філософії менеджменту в основі впливу на людей лежить не примус, а мотиваційні регулятори, що враховують психологічні особливості людини. У центрі уваги функції мотивації знаходяться три поняття: цінність, інструментарій та очікування. Такий підхід базується на тому, що ніколи не можна замінити власну мотивацію працівника іншою. Іншими словами, внутрішню мотивацію не можна викликати зовнішньою. Тому менеджер може достатньо мотивувати своїх працівників, створивши ситуаційне поле, що спонукає їх зробити те, що від них очікують. Дане поле формується з таких складових: стиль управління; поведінка менеджера в комунікаціях; оплата праці та ін.

• Контроль. Суть функції - у завчасному виявленні небезпеки, що насувається, виявленні помилок, відхилень від встановлених норм, нормативів, стандартів і тим самим у створенні основи для коригування діяльності операційної системи. Таким чином, головне завдання контролю полягає не в пошуку "козлів відпущення" за допущені помилки, а у встановленні причин останніх і знаходженні можливих шляхів виходу із становища, що склалося. Перераховані функції не просто складають єдине ціле - вони взаємопов'язані, проникають один в одного так, що часом їх важко розділити. Реалізація всіх функцій планується, організовується, мотивується і контролюється за допомогою певних методів, тобто способів приведення їх у виконання.