6.2. Оперативно-виробниче планування
Центральною ланкою всієї системи ОУП є оперативно-виробниче планування (ОПП). У сучасній теорії організації, підтвердженої вітчизняної та зарубіжної практикою, система ОПП розглядається як багаторівнева, структурована на різні блоки і стадії планових робіт. Розрізняють три рівні оперативного планування: заводський (міжцеховий), цеховий, дільничний.
За характером застосовуваних методів планові роботи підрозділяються на три послідовно виконувані блоки:
об'ємне планування;
календарне планування;
поточне (або оперативне) планування.
Основне завдання об'ємного планування - розподіл виконуваних робіт по підрозділах і планових періодах з урахуванням завантаження устаткування і площ.
Календарне планування передбачає визначення термінів початку та закінчення робіт в цехах і термінів передачі їх продукції іншим цехам при необхідності з коригуванням результатів об'ємних розрахунків. В якості планового періоду при календарних розрахунках найчастіше вибирається місяць або квартал.
Завдання оперативного планування полягає в розробці конкретних виробничих завдань за номенклатурою робіт і виконавців на короткі планові періоди (декаду, тиждень, добу, робочу зміну, час).
Календарне планування здійснюється як для підприємства в цілому, так і для окремих його цехів. Функції оперативного планування представлені в табл. 9.
Таблиця 9
Функції оперативного планування виробництва
Сфера действия |
Календарное планирование
|
Диспетчирование
|
Межцеховое планирование |
Определение исходных даннях для расчета заданий. Составление оперативных (как правило, месячных) производственных программ для предприятия в целом и для его цехов |
Учет и контроль выполнения цехами плановых заданий. Контроль за обеспечением цехов всем необходимым для выполнения программы. Ликвидация отклонений от календарных планов межцеховых подач |
Внутрицеховое планирование |
Составление месячных планов производства для участков, линий и бригад. Составление суточносменных заданий для участков, линий, бригад |
Учет и контроль выполнения плановых заданий по цеху, участкам и рабочим местам. Текущее регулирование хода производства: ликвидация отклонений от графика и производственных неполадок |
Продумане і якісне вирішення основних задач оперативного планування поліпшує майже всі основні показники виробництва (табл. 10), сприяє організації ритмічної роботи та рівномірного завантаження ділянок протягом усього планованого періоду.
Загальний порядок розробки планів, послідовність визначення номенклатури та розробки виробничих програм цехів показано на рис. 30.
Питання про те, хто повинен складати, оформляти, затверджувати і передавати цехам оперативні виробничі плани, вирішується індивідуально на кожному підприємстві в залежності від його організаційної структури (табл. 11).
Оперативне планування виробництва поділяється на стадії - попередніх розрахунків і розробки планів. На перетині структурних утворюючих формується цілісна система оперативного планування виробництва (рис. 31), що включає в себе сукупність наступних основних елементів:
вибір і обгрунтування планово-облікових одиниць (ПУЕ);
розрахунки завантаження устаткування і виробничих площ;
розробка календарно-планових нормативів;
розробка цехових і внутрішньоцехових виробничих програм (об'ємні розрахунки);
формування між- і внутрішньоцехових виробничих графіків (календарні розрахунки);
формування оперативних завдань (змінно-добових, часових і ін.)
Суть вибору планово-облікових одиниць полягає в розумному укрупнення або, навпаки, в деталізації номенклатури виробничої програми стосовно до кожного рівня оперативного планування і управління - від більших одиниць на загальнозаводському рівні (замовлення, машинокомплект) до більш дрібних на рівні цеху, дільниці (деталь , операція).
Значення об'ємних розрахунків в оперативному плануванні полягає у визначенні можливостей устаткування, площ, трудових колективів з виконання виробничих завдань в плановому періоді з урахуванням швидкості руху виробництва, яка визначається в блоці календарного планування. Однак громіздкі розрахунки, що проводяться без календарного обгрунтування виробничого процесу, носять лише попередній характер і не можуть замінити або компенсувати відсутність календарного планування.
Суть встановлення календарно-планових нормативів (обсягів партії виробів, тривалості виробничих циклів, випереджень, здолав і ін) полягає у нормуванні ходу дискретного виробничого процесу в часі. В якості критерію економічності при виборі, наприклад, обсягів партії виробів використовуються різні показники:
найменшу кількість переналагоджень обладнання (або час налагодження);
максимальне завантаження устаткування, мінімальна тривалість виробничого циклу;
найменший обсяг незавершеного виробництва або сукупних виробничих витрат.
Зміст календарного планування передбачає визначення на основі календарно-планових нормативів термінів виконання виробничих завдань на планований період в розрізі встановлених планово-облікових одиниць при дотриманні об'ємної розвантаження підрозділів. Потрібно відзначити, що календарно-планові завдання для невеликих підприємств з невеликою номенклатурою успішно вирішуються вручну, у разі великої номенклатури - легко вирішуються тільки із застосуванням ПЕОМ.
Відзначимо, що в залежності від типу виробництва застосовуються різні системи оперативно-виробничого планування, що з невеликими видозмінами реалізуються на більшості підприємств (табл. 12).
