Планування постачання цехів

Планування постачання цехів матеріалами включає наступні операції:

- визначення потреби кожного цеху в матеріалах на планований період;

- визначення нормативу цехових запасів;

- визначення очікуваних залишків матеріалів в цеху на початок планованого періоду;

- оформлення ліміту на матеріали.

Існує два способи розрахунку потреби, кожен з яких ведеться методом прямого рахунку, т. е. множенням встановленої цеху виробничої програми на існуючі норми витрати.

Подетальний розрахунок (найбільш громіздкий) ведеться за планом запуску деталей у виробництво з урахуванням часу випередження до випуску продукції. Із застосуванням ПК цей спосіб стає пріоритетним завдяки високій точності.

Розрахунок за нормами витрат по кожному виробу ведеться на підставі затвердженого плану випуску продукції, розміру виробничого циклу і відомості розцеховки. На практиці відпустка матеріалів у виробництво при цьому способі розрахунку оформляється у виді:

- комплексного ліміту на певну кількість виробів, які є такими, що переходять до кінця року; оформляється в січні одноразово;

- лімітної карти, що видається з місячним випередженням (наприклад, на програму травня при місячному циклі виробництва лімітні карти оформляються у кінці березня і видаються на квітень.

5.5. Основні шляхи економії матеріалів

Економія сировини, матеріалів і палива - важливий чинник підвищення ефективності підприємства, збільшення масштабів виробництва при цих фінансових витратах на одиницю матеріальних ресурсів.

Основні напрями економії матеріальних ресурсів на підприємстві (на прикладі машинобудівного підприємства) :

- зниження маси машин і виробів;

- зменшення виробничих втрат і відходів;

- правильний (технологічний) вибір і підготовка сировини і матеріалів до виробничого споживання;

- впровадження нової техніки і передових прогресивних технологічних процесів;

- підвищення культури виробництва і ліквідація браку;

- підвищення рівня використання високоефективного устаткування і інтенсифікація виробничих процесів;

- поліпшення організації виробництва і розвиток спеціалізації;

- утилізація відходів виробництва і комплексне використання сировини;

- заміна дорогих і отримуваних по експорту матеріалів менш дорогими і вітчизняного виробництва, широке застосування пластмас і полімерів замість кольорових металів і т. п.;

- повторне використання матеріалів і виробів;

- забезпечення відповідних умов зберігання і транспортування сировини, матеріалів, палива, виробів;

- зниження наднормативних запасів сировини і матеріалів, запобігання утворенню неліквідів.

Найважливішим показником економії матеріальних ресурсів є зниження матеріаломісткості продукції, яке характеризується долею матеріальних витрат в собівартості одиниці продукції.

Як правило, в результаті підвищення рівня конструкторських розробок підприємства освоюють випуск досконаліших виробів, які мають малі габарити і масу при одночасному збереженні або поліпшенні технічних характеристик.

Значним резервом економії матеріальних ресурсів є якість тих, що поставляються сировини, матеріалів, напівфабрикатів та ін. Воно повинне задовольняти вимогам, що пред'являються до них, вказаним в договорі постачань. Вживані на практиці методи по забезпеченню якості товарів, що приймаються, можуть бути класифіковані.

1. Методи приймання партій постачань :

а) суцільний контроль;

б) вибіркові методи контролю :

- приймальний вибірковий контроль партій постачань за кількісними ознаками;

- безперервний вибірковий контроль за якісними ознаками.

- приймальний вибірковий контроль за якісними ознаками з пропуском партій;

- приймальний вибірковий контроль за якісними ознаками;

- ревізійний вибірковий контроль.

2. Методи приймального контролю :

- апробація встановленої постачальником системи методів і операцій по забезпеченню якості;

- апробація вживаної постачальником методики контролю якості закуповуваних товарів;

- облік і визначення поліпшення показників якості товарів цього постачальника;

- порівняльна оцінка якості товарів різних постачальників.

Контроль якості товарів, що поставляються, і термінів виконання замовлень здійснюється службою складського господарства підприємства-одержувача.